Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Прокурор Буського району Львівської області в інтересах держави в особі Ожидівської сільської ради звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полістар" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області про:

- звільнення самовільно зайнятої ділянки площею 2,2505 га в с.Ожидів, Буського району, яка прилягає до території земельної ділянки, належної Товариству з обмеженою відповідальністю "Полістар" для будівництва та обслуговування АЗС і розміщення автостоянки;

- повернення даної земельної ділянки територіальній громаді с. Ожидів та приведення земельної ділянки у придатний для використання за цільовим призначенням стан;

- стягнення 3449,75 грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та зняття ґрунтового покриву.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.03.2008 року позов задоволено повністю.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полістар" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 року залишене без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полістар" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 20.03.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що судами не врахований той факт, що Ожидівською сільською радою був розглянутий лист відповідача та надано погодження на тимчасове розміщення буртів з ґрунтом, піском, щебенем, підсобними матеріалами, переносними приміщеннями, технікою та іншими будівельними матеріалами на площі 0,3 га та після закінчення будівельних робіт було зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Полістар" відновити ушкоджені землі.

На думку скаржника у даному випадку не є самовільне зайняття земельної ділянки, а нарахування завданої шкоди згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963 (963-2007-п) невірним, оскільки згідно з роз'ясненням Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Державного комітету України по земельних ресурсах, викладених у листі від 16.10.2007 року №6-8-1833/1018 зазначено, що Методикою не передбачено нарахування і стягнення шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Заслухавши суддю –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і вбачається із матеріалів справи предметом спору є звільнення самовільно зайнятої ділянки, повернення її та стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та зняття ґрунтового покриву.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що використання земельної ділянки площею 0,2505 на підставі листа голови Ожідівської сільської ради від 26.03.2007 року № 58 про надання виконавчим комітетом Ожидівської сільської ради згоди на тимчасове розміщення буртів з відповідними матеріалами на площі 0.3 га., а також рішення № 203 від 20.09.2007 року Ожидівської сільської ради "Про надання дозволу на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Полістар" є самовільним, оскільки здійснено з порушенням норм діючого земельного законодавства, а саме: частиною З статті 125 Земельного кодексу України, згідно з якою приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї. та його державної реєстрації забороняється.

Відповідно до частини 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із частинами 1, 2 статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Полістар" привести у придатний для використання за цільовим призначенням стан, звільнити та передати територіальній громаді Ожидівської сільської ради земельну ділянку площею 0,2505 га в с. Ожидів, Буського району, Львівської області.

В частині позовних вимог про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та зняття ґрунтового покриву суди встановили, що завершивши роботи з будівництва на належній відповідачу земельній ділянці, останній не звільнив суміжну земельну ділянку від розміщеного на ній майна, у зв'язку із чим керівник відповідача неодноразово притягався до адміністративної відповідальності.

Зокрема, з постанови про накладення адміністративного стягнення від 27.11.2007 року (а.с.16) вбачається, що на самовільно зайнятій суміжній земельній ділянці відповідач самовільно спорудив трансформаторну підстанцію, не привів земельну ділянку у стан придатний для використання за цільовим призначенням (сінокосіння). Актом обстеження земельної ділянки від 28.11.2007 року (а.с.22) підтверджується знищення грунтового покриву на земельній ділянці площею 0,2505 га.

Факт вчинення адміністративного правопорушення відповідачем не спростований, постанови не оскаржувалися.

За таких обставин суди як першої так і апеляційної інстанцій дійшли висновку, що самовільним зайняттям земельної ділянки відповідач заподіяв шкоду в сумі 385,14 грн., а пошкодженням земельної ділянки –3064,61 грн., усього 3449,75 грн., що обчислено у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 (963-2007-п) року.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки відповідно приписам Господарського процесуального кодексу України (1798-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Так, поза увагою судів залишились приписи статті 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Ця стаття визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв’язок між порушенням права та збитками, а також вина особи, яка завдала збитків. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, якщо інше не передбачено законом.

При цьому слід мати на увазі, що вимога про відшкодування збитків має ґрунтуватись не тільки на положеннях зазначеної статті, а і нормі матеріального права, яка передбачає такий спосіб захисту порушеного права.

Як вбачається з рішення та постанови суди не зазначили на якій підставі ґрунтуються позовні вимоги в цій частині та підлягає стягненню шкода, заподіяна самовільним зайняттям та пошкодженням земельної ділянки.

Крім того, судами не надано оцінки розрахунку цієї шкоди та залишені поза увагою заперечення відповідача в цій частині, що є суттєвим порушенням принципів господарського судочинства, передбачених статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору в частині відшкодування шкоди.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень в частині стягнення 3449,75 грн. та передачі справи на новий розгляд в цій частині.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі в частині стягнення 3449,75 грн. підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд в цій частині до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Львівської області від 20.03.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 року у справі № 15/30 господарського суду Львівської області в частині стягнення 3449,75 грн. скасувати.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полістар" задовольнити частково.