12/118 Про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором щодо оплати природного газу - 11.11.2008 Прийняття

Прокурор Бахмацького району Чернігівської області в інтересах держави в особі Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального підприємства "Бахмачтепломережі" і просив суд стягнути з останнього на користь дочірньої компанії 176018,59 грн. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №06/05-2135 ТЕ-39 від 30.12.2005р. щодо оплати отриманого природного газу.

Відповідач у своєму відзиві наявність боргу не заперечує, але просить суд провадження у справі припинити і надати можливість розрахуватись з дочірньою компанією згідно складеного графіка здійснення розрахунків. Одночасно відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан через систематичне підвищення ціни на природний газ і необхідність проведення складної і тривалої процедури встановлення нових тарифів, а також недодання з міського бюджету коштів на покриття різниці в тарифах на послуги з теплопостачання.

До ухвалення рішення по суті заявлених вимог, Дочірня компанія "Газ України" подала заяву про збільшення позовних вимог і просить суд стягнути з відповідача 124 018,59 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 15 264,05 грн. пені, 56 994,28 грн. інфляційних втрат та 11 716,05 грн. 3% річних.

Відповідач, не заперечуючи проти наявності боргу у сумі 124 018,59 грн., просить суд не стягувати штрафні санкції та надати розстрочку платежу і можливість розрахуватися згідно складеного графіка здійснення розрахунків.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 29.05.2008р. (суддя Л.М.Лавриненко), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2008р. (головуючий, суддя Смірнова Л.Г., судді Алданова С.О., Моторний О.А.), позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 124 018,59 грн. боргу, 11 716,05 грн. 3% річних, 56 994,28 грн. інфляційних втрат, 3 052,81 грн. пені. В решті позову відмовлено. Розстрочено виконання рішення суду строком на 4 місяці зі сплатою заборгованості рівномірно по місяцях.

Вказані рішення та постанова мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у сумі 124 018,59 грн., яка підлягає стягненню з урахуванням передбачених ст. 625 ЦК України інфляційних втрат у сумі 56 994,28 грн. за період з лютого 2006р. по березень 2008р. та 3% річних у розмірі 11 716,05 грн. за період з 11.02.2006р. по 07.05.2008р.

Що ж до позовних вимог в частині стягнення пені, то суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про можливість її зменшення на 80%. При цьому, суди керувалися ст. 231, ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 83 ГПК України та виходили з того, що постачання природного газу здійснювалося для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій; заборгованість, на яку нарахована пеня, це є вартість газу, який поставляється для забезпечення теплопостачання населення, яке, у свою чергу, звільнено від відповідальності за несвоєчасну оплату послуг теплопостачання у вигляді пені. Також судом апеляційної інстанції враховано, що позивачем не надано доказів понесення ним значних збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, а також враховано ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання.

Окрім того, зваживши на фінансовий стан відповідача, наявність дебіторської заборгованості населення, бюджетних установ, підприємств і організацій за спожиту теплову енергію, неповне відшкодування місцевим бюджетом збитків, завданих різницею в тарифах на послуги з теплопостачання, суд визнав за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду та розстрочити виконання рішення суду строком на 4 місяці зі сплатою заборгованості рівномірно по місяцях.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати в частині зменшення пені як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення пені у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу ст.ст.42 (1798-12|42) , 43 (1798-12|43) , 47 ГПК України (1798-12) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами двох інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі.

Так, судами встановлено, що на виконання укладеного між сторонами договору №06/05-2135 ТЕ-39 від 30.12.2005р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, позивач поставив відповідачу у період з січня по грудень 2006 року природний газ на загальну суму 1 183 784,84 грн.

Проте свої зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу відповідач виконав частково –лише на суму 1 059 766,25 грн., внаслідок чого утворився борг у сумі 124 018,59 грн., який позивач просить суд стягнути з відповідача з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України, та пені, встановленої пунктом 7.2 договору.

Враховуючи встановлений судами двох інстанцій факт отримання відповідачем від позивача природного газу, а також існування заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 124 018,59 грн., колегія суддів вважає правильним висновок судів двох інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань щодо оплати отриманого ним природного газу, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України.

Що ж до належного до стягнення розміру пені, то колегія суддів вважає обґрунтованим його зменшення судом першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 7.2 договору, сторони передбачили відповідальність покупця (відповідача) за прострочення виконання зобов’язання за договором: в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. При цьому пунктом 7.5. договору сторони визначили, що неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшуючи розмір пені, яка підлягає стягненню, суди послалися на ч.1 ст. 233 ГК України та п.3 ст. 83 ГПК України, та виходили з того, що основною категорією споживачів природного газу за договором є населення, яке, у свою чергу, звільнено від відповідальності за несвоєчасну оплату послуг теплопостачання у вигляді пені; позивачем не надано доказів понесення ним значних збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, а саме, відповідачем сплачено 1 059 766,25 грн., та залишок боргу складає 124 018,59 грн. Враховані судом апеляційної інстанції й надані відповідачем копії листів до Бахмацького міського голови, Голови Бахмацької районної державної адміністрації та Бахмацької районної ради (а.с.44-57 т.1), які підтверджують факт неодноразових звернень відповідача з проханням виділити кошти з місцевого бюджету на покриття різниці в тарифах на послуги з теплопостачання. Проте з суми збитків 920 000,0 грн. відповідачу було виділено лише 270 000,0 грн., а відтак не додано коштів в сумі 650 000,0 грн., що було б достатньо для погашення відповідачем заборгованості за договором.

Враховуючи наведені обставини та приписи названих правових норм, суди двох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про можливість зменшення суми нарахованої пені.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.