Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

за участю представників:

До початку судового засідання від приватного підприємця ОСОБА_1. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на пізніший термін з причин запізнілої обізнаності з розглядом справи, яке (клопотання) колегією відхиляється з тих мотивів, що ухвала Вищого господарського суду України від 09.10.2008 про прийняття до провадження касаційної скарги РВ ФДМ України по Чернівецькій області у даній справі надіслана відповідачу ще 13.10.2008 року та поштою не поверталася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 10.09.2007 (суддя Проскурняк О.Г.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 (судді: Процик Т.С., Галушко Н.А., Юрченко Я.О.), позов задоволено частково -на підставі ст. 549, ч.2 ст. 785 ЦК України та ч.6 ст. 232 ГК України стягнуто з приватного підприємця на користь позивача 15381,44 грн. неустойки у зв'язку з несвоєчасним поверненням орендованого майна після припинення договору оренди від 19.04.2004 та 22,13 грн. пені за прострочення сплати орендної плати. В решті позовних вимог відмовлено з огляду на їх необгрунтованість і недоведеність.

РВ ФДМ України по Чернівецькій області в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 2383,04 грн. неустойки, 4639,02 грн. збитків, 18,23 грн. пені та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 785 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - зміні шляхом задоволення позовних вимог про стягнення неустойки в повному обсязі з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

19 квітня 2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецький області та Приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди державного нерухомого майна №29, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення (підвал) площею 254 кв.м. в п'ятиповерховому студентському гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича.

Відповідно до акту приймання-передачі від 19 квітня 2004 року Чернівецький національний університет ім.Ю.Федьковича передав, а ПП ОСОБА_1. прийняв у строкове платне користування приміщення площею 254 кв.м. в будівлі гуртожитку АДРЕСА_2

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір укладено строком на 11 місяців та діє з 19 квітня 2004 року по 19 березня 2005 року включно.

Відповідно до додаткового договору від 14.05.2005, укладеного між сторонами до договору оренди державного майна №29 від 19 квітня 2004 року, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди державного майна №29 від 19 квітня 2004 року у зв'язку з відсутністю заперечень сторін неодноразово був продовжений аж до 18.01.2007р.

6 лютого 2007 року, тобто протягом місяця після закінчення строку чинності договору, позивач звернувся до відповідача із заявою №09-77/372 про припинення договору оренди у зв'язку із закінченням терміну дії договору, з урахуванням листа Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича № 30-25/3213 від 20.12.2006 про відмову у продовженні дії зазначеного договору. Заяву про припинення договору оренди відповідачем отримано 9 лютого 2007 року згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №635102.

Пунктом 10.8 договору оренди державного майна №29 від 19 квітня 2004 року сторони узгодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який цього було укладено.

Отже, враховуючи те, що позивач після закінчення дії договору протягом одного місяця звернувся до відповідача із заявою про припинення його дії, договір оренди №29 від 19 квітня 2004 року припинився.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, а якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Так, згідно акту приймання-передачі від 1 липня 2007 року ПП ОСОБА_1 . передав, а Чернівецький національний університет ім.Ю.Федьковича прийняв приміщення (напівпідвал) площею 254 кв.м. в будівлі гуртожитку №3 ЧНУ за адресою: м.Чернівці, вул.Стасюка,4.

Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з вищевикладених обставин, відповідач зобов'язання щодо негайного повернення майна не виконав та повернув майно лише 1 липня 2007 року, а тому відповідачу за прострочення повернення майна подвійна плата за користування приміщенням повинна нараховуватись з 10 лютого 2007 року по 1 липня 2007 року, що становить 15381,44 грн.

Згідно пункту 3.5 договору оренди №29 від 19 квітня 2004 року орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3 договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням неустойки, яка перераховується до Державного бюджету, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування неустойки від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Тобто, відповідач за несвоєчасну сплату орендної плати зобов'язаний сплатити заборгованість по пе ні з урахуванням частини 6 статті 232 ГК України у розмірі 22,13 грн.

Згідно частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Позивач не надав суду доказів того, що РВ ФДМУ по Чернівецький області вчиняло дії щодо можливої передачі в оренду майна іншій особі, тому і не могло розраховувати на отримання орендної плати від іншої особи.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач не довів завдання йому збитків у вигляді втраченої вигоди. При цьому відповідно до матеріалів справи відповідачем сплачувалась до державного бюджету плата за фактичне користування приміщенням після припинення договору оренди №29 від 19.04.2004.

Суд першої інстанції не звільнив відповідача від оплати за користування державним майном у період з 19.01.2007р. по 09.02.2007р., а відмовив у стягненні неустойки за цей період, при тому, що орендна плата підлягає сплаті.

Що стосується сум, які наведені скаржником в уточненні позовних вимог, поданих апеляційному господарському суду, то у мотивувальній частині рішення місцевого господарського суду вказано правильні суми неустойки (15381,44 грн.) та пені (22,13 грн.), які підлягають стягненню з відповідача, а в резолютивній частині рішення допущено описку, яка підлягає виправленню.

Колегія погоджується з висновками суду в частині відмови у стягненні 4639,02 грн. збитків (упущеної вигоди) та 18,23 грн. пені з огляду на таке.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 22 та ч.4 ст. 623 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Як правильно встановив суд, позивачем, як орендодавцем, не доведено вчинення якихось підготовчих дій (заходів) щодо можливої передачі займаного відповідачем приміщення іншим особам в період між припиненням дії договору оренди №29 (19.01.2007р.) та поверненням орендованого майна за актом від 01.07.2007. Доказів вжиття позивачем заходів щодо оголошення (призначення) конкурсу на оренду вказаного приміщення, як і доказів надходження заяв потенційних орендарів у зазначений період матеріали справи не містять та скаржником не надано, чим спростовуються його твердження про неможливість оголошення ним конкурсу до повернення майна орендарем.

Більше того, судом встановлено сплату відповідачем коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування займаним приміщенням аж до його повернення балансоутримувачу, а скаржник вказує на можливість зарахування цих коштів в рахунок погашення збитків. Натомість позивач не довів реальну можливість укладення в період з 19.01.2007р. по 01.07.2007р. з будь-якою іншою особою договору оренди спірного приміщення, у якому б розмір орендної плати перевищував сплачувані відповідачем кошти в цей період.

Суд першої інстанції також правомірно стягнув суму пені, нарахованої в межах граничного 6-місячного терміну, передбаченого ч.6 ст. 232 ГК України.

Колегія відхиляє помилкові доводи скаржника щодо встановлення договором оренди умови нарахування пені за кожен день прострочення сплати орендних платежів в обгрунтування стягнення нарахованої пені в повному обсязі, оскільки визначений договором порядок нарахування пені (за кожен день прострочення) може бути застосований лише в межах вказаного 6-місячного строку.

Разом з тим, касаційна інстанція не погоджується з відмовою суду першої інстанції у стягненні 2383,04 грн. неустойки, нарахованої за період з 19.01.2007р. по 09.02.2007р., оскільки незважаючи на отримання відповідачем 09.02.2007р. заяви позивача про припинення договору оренди №29 від 19.04.2004, вказаний договір припинився саме з 19.01.2007р.

Водночас статтею 785 ЦК України чітко встановлено обов'язок орендаря негайно повернути орендодавцю майно після припинення договору оренди, а в разі невиконання такого обов'язку з орендаря стягується неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочення. Тобто момент припинення договору оренди, який є визначальним для початку нарахування відповідної неустойки, залишається незмінним не залежно від дня фактичного отримання орендарем заяви орендодавця про відмову від пролонгації договору оренди.

Статті 764 та 785 ЦК України також не містять застережень щодо недопустимості стягнення вказаної неустойки за період з моменту припинення договору оренди (закінчення строку його дії) до одержання орендарем заперечень орендодавця щодо пролонгації договору.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова підлягають зміні шляхом задоволення позовних вимог про стягнення неустойки в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.- 111-5,- 111-7-- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу РВ ФДМ України по Чернівецькій області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 10.09.2007 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 у справі №4/112 змінити, задовольнивши позовні вимоги про стягнення 17764,48 грн. неустойки в повному обсязі.

Накази щодо достягнення 2383,04 грн. неустойки та обумовленого цим нового розподілу судових витрат доручити видати господарському суду Чернівецької області.