Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянув касаційну скаргу

У справі взяли участь представники сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

Рішенням господарського суду АР Крим від 21.02.08 (суддя І.А.Іщенко), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.04.08 (колегія суддів у складі: Гонтаря В.І., Борисової Ю.В.. Плута В.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач в поданій касаційній скарзі просить скасувати прийняті судові акти і винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скарга мотивована тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що висновок судів про невідповідність акта виконаних робіт від 25.07.05 договору від 09.06.05 не відповідає обставинам справи. Окрім цього наголошує, що його не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.- 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Попередніми судовими інстанціями встановлене наступне.

09.06.2005 року між Агрофірмою "Днепро-Прогрес"та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір № 9/5. (а.с. 8), пунктом 1.1 якого передбачено, що предметом цього договору є проведення збиральної компанії в сільськогосподарських підприємствах АР Крим в сезоні 2005 року.

Згідно пункту 2.1 договору строки виконання робіт з 20.06.2005 року по 20.07.2005 рік.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунок з позивачем за виконані роботи по дійсному договору здійснюється пропорційно вартості загального обсягу виконаних робіт (згідно укладених договорів з господарствами в АР Крим із розрахунку 155-165 грн. га, та складає для підприємства 20% від зароблених коштів.

Пунктом 7.1 Договору обумовлено, що дійсний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що на виконання вказаного договору ним було виконано роботи по обмолоту зернових культур сільськогосподарських угідь відповідача на загальну суму 39068,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт по наданню послуг та розрахунок оплати за них від 25.07.2005 р. (а.с. 9)

Проте, відповідачем не було сплачено вартість виконаних робіт у відповідності до умов договору у розмірі 39068,00 грн.

Ознайомившись з матеріалами справи та доводами касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що в порушення вимог ст. 43 ГПК України суди не повно з'ясували обставини справи щодо дійсних відносин сторін, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. Зокрема, судами не досліджені: зміст договору №9/5 від 09.06.05 (т.1 а.с.8); зміст договору №7 від 03.06.05 (не досліджено хто конкретно виконував роботи зі сторони виконавця) (а.с.46-49); акти про готовність поля до уборочних робіт (а.с.50-58); акт приймання виконаних робіт від 25.07.05р.; акт перевірки відповідача ДПІ у м.Сімферополі від 19.05.06 (а.с.96-97) у сукупності. Судами не надана оцінка зазначеним документам. В матеріалах справи відсутні докази, що акт приймання виконаних робіт є підробленим. Згідно з вимогами ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємства та організацій незалежно від їх участі у справі документи, необхідні для вирішення спору.

Заслуговують на увагу доводи скаржника про неповідомлення позивача про час і місце судового засідання.

Згідно з пунктом 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 ухвала про прийняття апеляційної скарги до розгляду надсилається службою діловодства всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

Ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.08 про призначення до розгляду апеляційної скарги позивача на 10.04.08 належним чином позивачу не вручена.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивач належним чином не був повідомлений про час і місце засідання суду, яке відбулося 27.02.2008. Відповідно ст. - 111-10 Господарського процесуального кодексу України це порушення є підставою для скасування прийнятої постанови суду від 10.04.08 і направлення справи до апеляційної інстанції для розгляду скарги з дотриманням вимог процесуального законодавства.

Під час повторного розгляду справи необхідно ретельно дослідити докази у справі, об'єктивно оцінити встановлені обставини справи, правильно застосувати до них діюче законодавство та винести обгрунтоване, законне рішення.

Керуючись ст. ст. - 111-5 - - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу СПД - фізичної особи ОСОБА_1задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.04.08 у справі №2-15/12408-2007 господарського суду АР Крим скасувати.

Справу направити до Севастопольського апеляційного господарського суду для розгляду з дотриманням вимог процесуального законодавства.