Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників в судовому засіданні 16.10.2008р.:

- позивача: не з'явились;

- відповідача: Койков Д.Г., дов. №02-9-2/20 від 16.01.2006р.;

- третьої особи: ОСОБА_3., дов. №3117 від 14.08.2008р.

за участю представників в судовому засіданні 30.10.2008р.:

- позивача: ОСОБА_1., дов. б/н від 12.06.2008р.;

- відповідача: Матвієць О.П., дов. №02.9-2/710 від 11.11.2004р.;

- третьої особи: ОСОБА_4., дов. б/н від 24.10.2008р.

за участю представників в судовому засіданні 10.11.2008р.:

- позивача: ОСОБА_5., дов. №1499 від 08.11.2008р.;

- відповідача: не з'явились;

- третьої особи: не з'явились.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.10.2008р. у даній справі розгляд касаційних скарг позивача відкладено на 30.10.2008р. на 12год.05хв. внаслідок задоволення поданого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи.

По справі оголошено перерву з 30.10.2008р. по 10.11.2008р.

У січні 2008р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Ялтинської міської Ради, за участю третьої особи Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2про визнання недійсним та скасування рішення Ялтинської міської Ради 13-ої сесії 5 скликання від 22.10.2007р. №139 "Про надання дозволу Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовної площі 0,0210га для проектування та обслуговування кафе-бару за адресою: АДРЕСА_1, з послідуючою передачею в оренду, на землях Ялтинської міської Ради", визнання недійсним та скасування рішення Ялтинської міської Ради 13-ої сесії 5 скликання від 22.10.2007р. №206 "Про відмову у наданні дозволу Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1на розробку проекту землеустрою по відводу додаткової земельної ділянки орієнтовної площі 0,0170га для благоустрою та обслуговування закусочної, до раніш переданої в оренду за адресою: АДРЕСА_1, на землях Ялтинської міської Ради, у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка відведена іншій юридичній особі".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2008р. у справі №2-5/1265-2008 (суддя Гаврилюк М.П.) позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення Ялтинської міської ради, 13-ої сесії 5-го скликання від 22.10.2007р. № 39 "Про надання дозволу суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,0210 га для проектування та обслуговування кафе-бару за адресою: місто Ялта, вул. Дражинського, в районі Масандрівської рятувальної станції, з наступною передачею в оренду, на землях Ялтинської міської ради". Визнано недійсним та скасовано рішення Ялтинської міської ради 13-ої сесії 5-го скликання від 22.10.2007р. №206 "Про відмову в наданні дозволу суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1на розробку проекту землеустрою по відводу додаткової земельної ділянки орієнтованою площею 0,0170 га, для благоустрою та обслуговування закусочної, до раніш переданої в оренду за адресою: АДРЕСА_1, на землях Ялтинської міської ради, у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка відведена іншій юридичній особі". Стягнуто з Ялтинської міської ради на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 170грн. державної мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем не проводився конкурс на право оренди земельної ділянки, із зазначенням при цьому, що хоча спірні земельні ділянки і різні за площею, але накладаються одна на одну. Посилаючись на статтю 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суд вказав, що у разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок. Порядок проведення конкурсу чи аукціону та набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах визначається законодавством, а відтак, відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, порушив законні права та інтереси позивача, який фактично був позбавлений можливості розробки подальшої документації (складання проекту землевідведення) для отримання земельної ділянки в користування.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.06.2008р. у справі №2-5/1265-2008 (колегія суддів у складі головуючого судді Видашенко Т.С., суддів Заплава Л.М., Прокопанич Г.К.) апеляційні скарги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2та Ялтинської міської ради задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2008р. у справі №2-5/1265-2008 скасовано, в позові суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради, третя особа - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування рішень відмовлено.

Постанова мотивована тим, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про надання йому додаткової земельної ділянки площею 0,0170га, а суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернулась із клопотанням про надання їй земельної ділянки площею 0,0210га, які не є ідентичними, а, відтак, відсутні передбачені статтею 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підстави для проведення конкурсу.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами та доповненням, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.06.2008р. у справі №2-5/1265-2008 та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2008р. у даній справі.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 скористалася правом, наданим ст.- 111-2 ГПК України, й надіслала відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просила оскаржуваний судовий акт залишити без змін, а касаційну скаргу позивача -без задоволення.

В судове засідання 10.11.2008р. представники відповідача та третьої особи не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином. Суд касаційної інстанції вважає, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду скарги за наявними матеріалами відповідно до ст.ст. 75, - 111-5 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги з доповненням, відзив, заслухавши суддю-доповідача, представників учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.10.2007р. Ялтинською міською радою 13-ої сесії 5-го скликання було прийнято рішення №139 "Про дачу дозволу суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_2на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею 0,0210га для проектування і обслуговування кафе-бару за адресою: АДРЕСА_1, з подальшою передачею в оренду, на землях Ялтинської міської ради".

Поряд з цим, 22.10.2007р. Ялтинською міською радою 13-ої сесії 5-го скликання було ухвалено рішення №206 "Про відмову в дачі дозволу суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою по відведенню додаткової земельної ділянки орієнтовною площею 0,0170га, для впорядкування і обслуговування закусочної, до раніше переданої в оренду за адресою: АДРЕСА_1, на землях Ялтинської міської ради, у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка від ведена іншій юридичній особі".

Суди попередніх інстанцій, при розгляді даної справи, застосували до спірних правовідносин приписи статті 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). У разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок.

При цьому, місцевий господарський суд, з яким не погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні земельні ділянки, зазначені в оскаржуваних рішеннях відповідача, є тотожними, внаслідок чого відповідачем припущено порушення приписів вказаної норми закону, законних прав та інтересів позивача, фактично позбавив його можливості розробки подальшої документації (складання проекту землевідведення) для отримання земельної ділянки в користування, що стало підставою для визнання зазначених рішень відповідача недійсним та їх скасування.

Натомість суд апеляційної інстанції за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову виходив з того, що земельні ділянки, відносно яких прийняті рішення відповідачем, є відмінними одна від одної, а відтак, відсутні правові підстави для проведення обумовленого вищезазначеного конкурсу щодо набуття права оренди земельних ділянок, та для задоволення заявлених позовних вимог.

Однак колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи протилежні висновки, зроблені місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті ними судових актів, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про недотримання ними вимог зазначеної норми закону, що призвело до неповноти встановлення фактичних обставин справи та незастосування судами належних норм матеріального права у контексті спірних правовідносин.

Так, у відповідності до статтей 193- 195 Земельного кодексу України сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів міститься в державному земельному кадастрі, призначенням якого є, зокрема, забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ та організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин. Основним завданнями ведення державного земельного кадастру є, в тому числі забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки, а також застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок.

Як свідчать матеріали справи, суди попередніх інстанцій всупереч приписів статей 4, 43 Господарського процесуального кодексу України не встановили з достатньою повнотою обставини у справі, не вжили заходів для ідентифікації земельної ділянки (ділянок) з урахуванням існуючої земельно-кадастрової інформації, зокрема, даних державного земельного кадастру щодо її (їх) місця розташування, включаючи застосування просторових координат та кадастрових номерів, встановлених в межах кадастрового зонування (стаття 197 Земельного кодексу України), правового режиму земельної ділянки (ділянок), класифікації, кількісної та якісної характеристики, а також дійсне цільове призначення земельної ділянки (ділянок) відповідно до приписів розділу II Земельного кодексу України (2768-14) .

Поряд з цим, при прийнятті оскаржуваних судових актів судами попередніх інстанцій не враховані приписи ст. 12 ГПК України щодо відповідності її приписам заявлених позивачем вимог.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.ст. - 111-5, - 111-7 ГПК України) не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, доводи та заперечення сторін, і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до ст.- 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9-- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.06.2008р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2008р. у справі №2-5/1265-2008 скасувати.

Справу №2-5/1265-2008 передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.