44/16пд Про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу - 06.11.2008 Прийняття

Розпорядженням № 02-12.2/506 від 05.11.2008. у зв'язку із виходом судді Ходаківської І.П. з відпустки змінено склад колегії суддів у справі №44/16пд, призначеної до розгляду у складі - головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В., утворено колегію суддів у постійному складі: головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

У грудні 2007 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика", третя особа Міністерство вугільної промисловості України про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу .

Позовні вимоги були вмотивовані посиланням на Рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2006 у справі № 44/399 про зобов’язання Районне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області укласти договір оренди, на виконання якого і було укладено Договір оренди цілісного майнового комплексу, однак, Постановою Верховного Суду України від 10.10.2006 зазначене судове рішення скасоване. Крім того, при укладанні Договору відповідач не мав переважного права на укладання договору оренди цілісного майнового комплексу, і на момент укладання Договору особа, уповноважена управляти державним майном –Міністерство вугільної промисловості України не дало згоду на укладення договору оренди.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.05.2008, залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2008 відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору оренди № 2/2006 від 12.07.2006 та про повернення державного майна цілісного майнового комплексу Центральної збагачувальної фабрики "Кондратьївська" до державної власності.

Судові рішення вмотивовані тим, що позивач не надав належних доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача переважного права на оренду ЦМК, а також доказів того, що цілісний майновий комплекс не був майном державного підприємства, на базі якого створено Товариство. Умови договору оренди відповідають приписам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , а Міністерство вугільної промисловості України щодо оренди майна займає суперечливу позицію, на цих підставах суди виходили із презумпції правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним у відповідності із ст. 204 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із судовими рішеннями по справі, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована не дослідженням судами при розгляді справи обставин створення товариства відповідача, наявність у нього підстав для пільгового укладання договору оренди, а також невірним застосуванням норм ст.ст. 7 та 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України та на виконання рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2006р. у справі №44/399пд, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.03.2006р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2006р., між сторонами 12.07.06 року укладено Договір оренди цілісного майнового комплексу строком на 10 років.

За Договором оренди виникли цивільні права та обов’язки ТОВ "Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, суди дійшли висновку, що означений Договір за своїм змістом та своєю правовою природою є договором майнового найму ( оренди) майна державної форми власності, який підпадає під правове регулювання норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Постановою Верховного суду України від 10.10.2006р., всі попередні судові рішення у справі № 44/399пд скасовані, справу № 44/399пд передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області. Підставами для скасування судових рішень Верховний суд України визначив процесуальні порушення, а саме –не було залучено до участі у розгляді справи Міністерство вугільної промисловості, а також розширене тлумачення судами нижчих інстанцій положень частини 4 статті 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Під час нового розгляду справи № 44/399пд Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.12.06 року позов Товариства до Відділення про зобов’язання укласти Договір оренди залишено без розгляду через неподання Товариством певних документів, тобто спір між сторонами щодо зобов’язання укласти Договір на теперішній час залишився без вирішення по суті. За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано не визнали преюдиційне значення судових рішень по справі № 44/399пд, в тому числі і Постанови Верховного Суду України, для вирішення спору по цій справі № 44/16пд.

Вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області визнати недійсним договір оренди № 2/2006 від 12.07.2006, та повернути цілісний майновий комплекс до державної власності ґрунтуються на порушенні при укладенні Договору приписів статей 7- 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині того, що орендарем став суб’єкт господарювання, який не був створений членами трудового колективу ЦМК, причому цілісний майновий комплекс не був майном підприємства, на базі якого створено Товариство, тому відповідач не мав переважного права на оренду цілісного майнового комплексу.

Окрім того, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області посилається на відсутність згоди розпорядника (власника) цілісного майнового комплексу –Міністерства вугільної промисловості України на укладання договору оренди, не зважаючи на те, що зазначена згода є обов’язковою умовою укладення Договору.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, предметом позову є договір оренди цілісного майнового комплексу, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та господарським товариством.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до ст.6 цього Закону, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у ст.5 цього Закону. Орендодавець може оголосити конкурс на право оренди майна у порядку, встановленому частиною сьомою статті 9 цього Закону.

За наявності ініціативи щодо оренди цілісного майнового комплексу орендодавець у триденний термін повинен повідомити про це трудовий колектив підприємства, його структурного підрозділу, щодо майна якого подано заяву про оренду.

Трудовий колектив протягом п’ятнадцяти днів, враховуючи день отримання повідомлення про наявність заяви (ініціативи) щодо оренди цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу має право прийняти рішення про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, утворити господарське товариство та подати орендодавцю у встановленому порядку заяву щодо оренди відповідного майна.

Ст. 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює, що рішення трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу про оренду цілісного майнового комплексу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини членів трудового колективу підприємства.

Після прийняття рішення про оренду цілісного майнового комплексу члени трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу засновують відповідно до чинного законодавства господарське товариство.

Створене членами трудового колективу господарське товариство має переважне перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладення договору оренди майна того підприємства, структурного підрозділу, де створене це товариство.

Як правильно зазначено судами, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Підставою для відмови в задоволенні позовних вимог судами визначено те, що позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача переважного права на оренду ЦМК, а також доказів того, що ЦМК не був майном державного підприємства, на базі якого створено Товариство, а відтак і доказів на підтвердження порушень при укладенні Договору приписів статей 7- 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Суди визнали, що укладений між сторонами Договір відповідає вимогам ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 180 Господарського кодексу України.

Однак, такий висновок судів є передчасним та таким, що не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи.

Стаття 38 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій навіть незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Судом першої інстанції не витребувано та не досліджено договір про заснування та Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика", а від встановлення цих обставин залежить наявність у відповідача переважного права на укладання договору оренди цілісного майнового комплексу.

Судом не витребувано відповідні документи та не досліджено правове положення спірного майна цілісного майнового комплексу, яку форму власності має ЦМК на день укладання договору оренди.

Розглядаючи повторно справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не усунув недоліки суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили із ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, але саме на визнання спірного договору оренди недійсним і заявлені були позовні вимоги.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, тому судові рішення по справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-10 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2008р. у справі № 44/16пд та Рішення Господарського суду Донецької області від 15.05.2008 скасувати.