Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У березні 2008 року державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства "Харківшляхпостач" про зобов’язання відповідача повернути на адресу позивача продукцію - вставки вугільні контактні для струмоприймачів електрорухомого складу типу А в кількості 7,014 т.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2008 у справі № 35/103-08 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2008, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 12.05.2008, постанову апеляційного суду від 14.07.2008 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 43 ГПК України, ст.ст. 11, 14, 208, 509, 525, 901, 902, 936, 937, 938, 939, 953 ЦК України, ст. 173 ГК України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу позивача –без задоволення.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Харківським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 14.03.2006 між сторонами у справі був укладений договір про надання послуг № ЦХП-11-00106-03, згідно з умовами якого відповідач прийняв на себе зобов’язання надавати послуги позивачу з митного оформлення, приймання, переробки, зберігання і відвантаження матеріально-технічних ресурсів, які є власністю позивача, а позивач зобов’язався сплачувати витрати відповідача, пов’язані з розміщенням продукції в митні режими: режими митного складу, імпорту, експорту (в інші митні режими у разі необхідності) та витрати, пов’язані з відвантаженням продукції одержувачам. Крім того, позивач зобов’язався сплатити виконавцю 1% від суми відвантаженої продукції в разі проведення переробки (вивантаження, навантаження, зберігання, розміщення продукції в митні режими і інше).

У цьому ж зв’язку, позивачем на адресу відповідача були направлені відповідні листи, згідно з якими, сторони погодили, що відвантаження та вивіз спірної продукції повинно здійснюватись автотранспортом позивача.

Судами також було встановлено, що станом на 22 квітня 2008 року заборгованість позивача перед відповідачем за зберігання запасних частин склала 147654,00 грн., однак позивач, в порушення умов договору, не розрахувався з відповідачем за надані послуги по зберіганню зазначеної продукції.

У цьому зв’язку, відповідач листами від 01.08.2006, від 14.07.2006, від 01.02.2007, від 29.10.2007 та від 20.03.2008, у порядку ст. 530 ЦК України, просив позивача погасити виниклу заборгованість та повідомив останнього про те, що до повного погашення зазначеної заборгованості ВАТ "Харківшляхпостач" не буде здійснювати відвантаження продукції залізницям України.

Сукупності встановлених по справі обставин суди дали належну оцінку, і з урахуванням вимог ст.ст. 526, 538, 546, 594 ЦК України, дійшли до вірного висновку щодо відмови позивачу в позові. При цьому, суди правомірно зазначили, що оскільки позивач свої зобов’язання по сплаті боргу за часткове виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором від 14.03.2006 не виконав, він тим самим порушив права та охоронювані законом інтереси відповідача, що й змусило останнього притримати на законних підставах відвантаження продукції позивача.

У цьому ж зв’язку, судами було правильно вказано, що невідвантаження товарно-матеріальних цінностей відповідачем сталося саме з вини позивача.

Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не приймає їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2008 та рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2008 у справі № 35/103-08 залишити без змін.