Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Доповідач Гоголь Т.Г.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балкан груп" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Трикотажник", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус", Товариства з обмеженою відповідальністю "Велкам", в якому просило усунути перешкоди в користуванні приміщеннями, розташованими в будівлі за адресою місто Одеса, вул. Балковськіа, 42а; стягнути з відповідачів збитки пов’язані із сплатою орендної плати. Позов вмотивований тим, що відповідачі перешкоджають користуватися зазначеними приміщеннями, щодо яких позивачем 15.01.2008 року укладено договір оренди з Управлінням обласної ради з майнових відносин.

Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Балкан груп" подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просив заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Трикотажник", Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіріус", Товариству з обмеженою відповідальністю "Велкам" та будь-яким іншим особам перешкоджати позивачу в користуванні приміщеннями будівлі та накласти арешт на все майно відповідачів. Заява вмотивована тим, що відповідачі вчиняють протиправні дії, а саме: блокують ліфти, силовими методами отримують доступ до приміщення чим блокують роботу підприємства.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 26.06.2008 року (суддя: Лєсогоров В.М.) заяву про забезпечення позову задовольнив, заборонив Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Трикотажник", Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіріус", Товариству з обмеженою відповідальністю "Велкам" та будь-яким іншим особам перешкоджати Товариству з обмеженою відповідальністю "Балкан груп" користуватися приміщеннями орендованої будівлі та вчиняти будь-які інші дії щодо приміщень даної будівлі; наклав арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Трикотажник", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус", Товариства з обмеженою відповідальністю "Велкам" на суми 116092,83грн., 115359,16грн., 25582,92грн. відповідно. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є орендарем приміщень спірної будівлі і відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України суд вправі з заявою сторін чи прокурора вчинити заходи до забезпечення позову. Такі заходи допускаються на будь-якій стадії провадження у справі, якщо вжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Одеський апеляційний господарський суд постановою від 06.08.2008 року (судді Моторний О.А., Кошіль В.В., Шапран В.В.) ухвалу господарського суду Одеської області від 26.06.2008 року залишив без змін, з тих самих підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велкам" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 26.06.2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 року, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Скаржник мотивує скаргу порушеннями норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, зокрема: стаття 42 Конституції України, пункт 2 частина 1 статті 6 Господарського кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 26.06.2008 року і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 року, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій статей 2, 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 33, 66 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., заслухавши присутнього в судовому засіданні представника відповідачів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовною заявою про усунення перешкоди в користуванні приміщеннями розташованими за адресою місто Одеса, вул. Балковськіа, 42а та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Трикотажник", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус", Товариства з обмеженою відповідальністю "Велкам" збитків пов’язаних із сплатою орендної плати, Товариством з обмеженою відповідальністю "Балкан груп" одночасно було заявлене клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, а саме заборону Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Трикотажник", Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіріус", Товариству з обмеженою відповідальністю "Велкам" та будь-яким іншим особам перешкоджати позивачу в користуванні приміщеннями будівлі та накладення арешту на майно відповідачів, яке було задоволене ухвалою господарського суду Одеської області від 26.06.2008 року.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів юридичної особи і застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в такому випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна або наявність такого майна, що належить боржнику, в інших осіб та ймовірність припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути на момент виконання рішення.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору. Відповідно до пункту 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство. Втім, суд першої інстанції, виносячи ухвалу від 26.06.2008 року в порушення вищезазначеної норми, не навів мотивів, виходячи з яких він задовольнив клопотання позивача про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Трикотажник", Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіріус", Товариству з обмеженою відповідальністю "Велкам" та будь-яким іншим особам перешкоджати позивачу користуватися приміщенням орендованої будівлі та вчиняти будь-які інші дії щодо приміщень даної будівлі та накладення арешту на майно відповідачів.

Касаційна інстанція констатує, що вибір способу забезпечення позову залежить від суті позовних вимог та повинен бути адекватний предмету спору. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність заходів щодо забезпечення позову, при цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. В розумінні статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов’язані із заявленими вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності повинна здійснюватися господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, чи майнових наслідків - заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги стосуються орендних відносин.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Зі змісту частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України вбачається, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно лише у користування.

Зважаючи на те, що приміщення, стосовно яких заявлений позов, передані в користування позивачу Управлінням обласної ради з майнових відносин, забезпечення позову шляхом заборони відповідачам і будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на його відчуження, суперечить вищезазначеним нормам оскільки порушують права власника цього майна. Фактично вказаною ухвалою місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, обмежив власника спірного майна у здійсненні прав, передбачених статтею 41 Конституції України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суддя має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, забезпеченості збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. Проте в ухвалі господарського суду Одеської області відсутнє обґрунтування, яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Зважаючи на викладене, Вищий господарський суд України вважає, що заходи до забезпечення позову, застосування яких вимагає позивач, є неадекватними та невідповідними заявленим позовним вимогам, а ухвала господарського суду Одеської області є невмотивованою.

За таких обставин, оскаржену ухвалу господарського суду Одеської області від 26.06.2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 року про забезпечення позову не можна визнати законними й обґрунтованими і тому вони підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9–111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий

Ухвалу господарського суду Одеської області від 26.06.2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 року у справі №31/51-08-2707 скасувати. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус" задовольнити частково. Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Велкам" задовольнити частково.