30-17/235-05-7605 Про визнання договору купівлі-продажу майнового комплексу дійсним - 06.11.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.09.2005 р. (суддя –Зуєва Л.Е.) у задоволенні позовних вимог ТОВ "Маяк +" відмовлено. Задоволено позовні вимоги ТОВ "Курорт-Південь". Визнано договір купівлі-продажу від 24.12.2004 р. цілісного майнового комплексу "Піонерський табір "Зірочка", розташованого за адресою: Одеська область Овідіопольський район, с. Грибовка, вул. Середня, 23, укладений між ТОВ "Курорт-Південь" та малим приватним підприємством "Амос", дійсним.

За результатами перегляду рішення господарського суду Одеської області від 07.09.2005 р. в касаційному порядку за касаційною скаргою особи, яку не було залучено до участі у справі, однак прийняте у справі рішення стосувалось її прав і обов’язків - Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України (далі по тексту - ЦСБУ МО України), постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2006 р. рішення господарського суду Одеської області від 07.09.2005 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції ЦСБУ МО України, яке судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернулось з позовом до малого приватного підприємства "Амос", ТОВ "Курорт-Південь", третьої особи на стороні відповідача –ТОВ "Маяк+" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.12.2004 р. цілісного майнового комплексу "Піонерський табір "Зірочка", укладеного між ТОВ "Курорт-Південь" та малим приватним підприємством "Амос".

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.2007 р. (суддя - Рога Н.В.) відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Маяк+" та зустрічному позові ТОВ "Курорт-Південь". Натомість задоволено позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 24 грудня 2004 р., укладений між Фірмою "Амос" мале приватне підприємство та ТОВ "Курорт-Південь" стосовно цілісного майнового комплексу "Піонерський табір "Зірочка", розташованого за адресою: с. Грибівка, Овідіопольського району Одеської області, вул. Середня, 23, загальною площею 37 150 кв. м.

Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось.

В поданій касаційній скарзі ТОВ "Курорт-Південь" просить поновити строк на касаційне оскарження та, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати повністю рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2007 р., а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши фактичні обставини справи на предмет повноти їх встановлення та правильності юридичної оцінки судом першої інстанції, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.11.2004 р. між ТОВ "Маяк+" (покупець) та Фірмою "Амос" (продавець) був укладений Договір передачі завдатку, згідно якого Покупець передав, а продавець прийняв завдаток у сумі 55000 грн., у якості забезпечення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу "Піонерський табір "Зірочка", розташованого за адресою: Овідіопольський р-н, с. Грибівка, вул. Середня, 23, загальною площею 37150 кв. м.

За умовами договору Продавець також зобов’язався підготувати і оформити всі необхідні документи для укладення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу "Піонерський табір "Зірочка", розташованого за адресою: Овідіопольський р-н, с. Грибівка, вул. Середня, 23, а також укласти договір купівлі-продажу зазначеного майна.

В подальшому, після укладення Договору передачі завдатку, 24.12.2004 р. Фірма "Амос" (продавець) укладає з ТОВ "Курорт-Південь" (покупець) Договір купівлі-продажу, згідно якого Фірма "Амос" продала, а ТОВ "Курорт-Південь" купило цілісний майновий комплекс "Піонерський табір "Зірочка", розташований за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Грибівка, вул. Середня, 23, загальною площею 4288,2 кв. м., на земельній ділянці площею 37150 кв. м.

10.08.2005 р. ТОВ "Маяк+" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фіми "Амос", ТОВ "Курорт-Південь", в якому просило зобов’язати Фірму "Амос" виконати зобов’язання, що були взяті останньою за договором передачі завдатку від 01.11.2004 р.

25.09.2005 р. ТОВ "Курорт-Південь" звернулось із зустрічним позовом до ТОВ "Маяк+" та Фірми "Амос", в якому просило визнати Договір купівлі-продажу від 24.12.2004 р. цілісного майнового комплексу "Зірочка" дійсним.

Під час судового розгляду до участі у справі в якості третьої особи було залучено третю особу - ЦСБУ МО України, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. В поданому позові ЦСБУ МО України просило визнати Договір купівлі-продажу від 24.12.2004 р. цілісного майнового комплексу "Піонерський табір "Зірочка", розташованого за адресою: Овідіопольський р-н, с. Грибівка, вул. Середня, 23, загальною площею 37150 кв.м., укладеного між Фірмою "Амос" та ТОВ "Курорт-Південь" недійсним, у зв’язку з тим, що Фірма "Амос" не є належним власником проданого майна, а тому не мала право його відчужувати.

Задовольняючи позовні вимоги ЦСБУ МО України та визнаючи недійсним Договір купівлі-продажу від 24.12.2004 р., суд першої інстанції виходив з того, що вказаний Договір був укладений сторонами з порушенням норм ст. ст. 317, 658, 203 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із п. 1.2 Договору купівлі-продажу від 24.12.2004 р. об’єкт купівлі-продажу належить Продавцю на підставі ухвали суду Овідіопольського району Одеської області від 27.08.2004 р., ухвали суду Овідіопольського району Одеської області від 29.11.2004 р., що зареєстровані в реєстрі прав власності на нерухоме майно за №7482442 та згідно витягу з реєстру прав власності №5964748 Овідіопольського районного бюро технічної інвентаризації 22.12.2004 р.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19.04.2005 р. скасовано ухвалу Овідопольського районного суду Одеської області від 27.08.2004 р. про затвердження мирової угоди (на підставі якої Фірма "Амос" набула права власності на спірне нерухоме майно), а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, суд першої інстанції посилається на рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2004 р. у справі №20/175, яке набрало законної сили, та яким визнано недійсним розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 22.08.2001 р. №539, відповідно до якого об’єкт загальнодержавної власності –"Дитячий оздоровчий табір "Зірочка" було поділено на дві різні установи та надано кожній окреме найменування, та визнано недійсним свідоцтво про право власності на "Дитячу оздоровчу установу "Зірочка" та Піонерський табір "Зірочка". Цим же рішенням суду визнано за ЦСБУ МО України право власності на будинки та споруди дитячого оздоровчого табору "Зірочка", розташованого за адресою: с. Грибівка, Овідіопольського району Одеської області.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що Фірма "Амос" не є належним власником цілісного майнового комплексу "Піонерський табір "Зірочка", розташованого за адресою: с. Грибівка, Овідіопольського району Одеської області, вул. Середня, 23, а тому не може бути продавцем зазначеного об’єкту.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції, оскільки при постановлені оскаржуваного рішення судом були порушені вимоги норм матеріального та процесуального права виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України. Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6.правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається зі спірного Договору купівлі-продажу від 24.12.2004 р., об’єктом купівлі-продажу є цілісний майновий комплекс "Піонерський табір "Зірочка", який розташований в Одеській області, Овідіопольського району, с.Грибівка, вул. Середня, буд.23.

В матеріалах справи міститься рішення господарського суду м. Києва від 20.07.2004 р., до резолютивної частини якого ухвалою господарського суду м. Києва від 09.11.2004 р. внесено зміни, у справі №20/175 за позовом ЦСБУ МО України до Міністерства оборони України, Виконавчого комітету Дальницької сільської ради, Овідіопольської районної державної адміністрації, Овідіопольського районного бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності. Даним рішенням: визнано недійсним з моменту прийняття розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації №539 від 22.08.2001 р. "Про визнання права власності на будівлі та споруди (дитяча оздоровча установа та піонерський табір "Зірочка" в с. Грибівка); визнано недійсним свідоцтво про право власності на дитячу оздоровчу установу "Зірочка", видане виконкомом Дальницької сільської ради 30.08.2001 р. на підставі розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації від 22.08.2001 р. №539; визнано за ЦСБУ право власності на будинки та споруди (майно) дитячого оздоровчого табору "Зірочка", що знаходиться в Овідіопольському районі Одеської області; зобов’язано Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності за ЦСБУ на будинки та споруди (майно) дитячого оздоровчого табору "Зірочка", що знаходиться в Овідіопольському районі Одеської області.

Однак, посилаючись в оскаржуваному рішенні на вищезазначене рішення господарського суду м. Києва, судом першої інстанції не було враховано те, що даним рішенням не визначено конкретний перелік об’єктів із зазначенням їх точної адреси місцезнаходження, на які визнано право власності за ЦСБУ МО України. А тому, для прийняття правильного рішення у цій справі підлягала дослідженню та обставина, чи входять до складу будинків та споруд дитячого оздоровчого табору "Зірочка", право власності на які визнано за ЦСБУ МО України, будинки та споруди цілісного майнового комплексу "Піонерський табір "Зірочка", які є об’єктом спірного Договору купівлі-продажу від 24.12.2004 р.

Крім того, судом першої інстанції не було прийнято до уваги ту обставину, що в матеріалах справи міститься ухвала Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2006 р. у справі №20/175, яким скасовано рішення господарського суду м. Києва від 20.07.2004 р, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, неврахування судом першої інстанції зазначених вище обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору призвело до постановлення незаконного рішення у справі.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під ча с нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, зокрема, щодо наявність тих обставин та підстав, з якими закон пов’язує визнання правочинів недійсними, і залежно від встановлених фактичних обставин справи, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.