Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2008 року (суддя Добродняк І.Ю.) по справі № 23/171-08 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено; визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки від 28.08.2005 року, укладений між ФО-підприємцем ОСОБА_1 та ФО-підприємцем ОСОБА_2; стягнуто з ФО-підприємця ОСОБА_2 на користь ФО-підприємця ОСОБА_1 85,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Лотоцька Л.О., судді -Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) від 05.08.2008 року у справі № 23/171-08 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2008 року скасовано; прийнято нове рішення; в позові про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 28.08.2005 року відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В касаційній скарзі ФО-підприємець ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.2008 року, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2008 року залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 180, 181 ГК України, ст.ст. 203, 207, 215, 237, 239, 638 ЦК України, ст.ст. 34, 43 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу ФО-підприємець ОСОБА_2 повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі позивача за первісним позовом, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 28.08.2005 року з підстав відсутності волевиявлення позивачки на вчинення цього правочину.

Судом встановлено, що на підставі рішення Криворізької міської ради від 25.05.2005 року №3175 між Криворізькою міською радою (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки від 17.06.2005 року, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1909 м-2, що розташована по вул. Сахарова в Довгинцевському районі м. Кривого Рогу для розміщення автостоянки та будівлі КПП як тимчасового об'єкту (пункт 1.1, 2.1 договору).

Кадастровий номер ділянки - 1211000000:03:633:0058.

Договір укладено на п'ять років.

Пунктом 8.2 договору орендарю надано право передавати земельну ділянку або її частину без зміни цільового призначення в користування іншій особі (суборенда).

28.08.2005 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (суборендар) був укладений договір суборенди земельної ділянки, згідно з яким орендар на підставі рішення міської ради від 25.05.2005 року № 3175 та договору оренди земельної ділянки від 17.06.2005 року надав, а суборендар прийняв в короткострокове платне користування земельну ділянку загальною площею 1909 м-2 для розміщення автостоянки та будівлі КПП як тимчасового об'єкту, що розташований по вул. Сахарова у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу.

Кадастровий номер ділянки - 1211000000:03:633:0058.

Договір укладено по 16.06.2010 року.

Договір зареєстровано у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії "Центр Державного земельного кадастру" 26.10.2005 року за №040510800587.

За актом приймання-передачі орендованої земельної ділянки від 28.08.2005 року орендар передав, а суборендар прийняв зазначену земельну ділянку.

Позивачка, посилаючись на те, що вона спірний договір не підписувала, не вчиняла жодних дій, які б були спрямовані на укладення договору суборенди земельної ділянки, не надавала довіреності щодо його підписання будь-яким іншим особам, просила визнати договір суборенди земельної ділянки від 28.08.2005 року недійсним на підставі частин 1,3 статті 215, частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог за основним позовом з огляду на таке.

В силу статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 02.04.2008 року підписи від імені ОСОБА_1, що розташовані у договорі суборенди земельної ділянки від 28.08.2005 року та акти приймання-передачі вказаної земельної ділянки від 28.08.2005 року вчинені не гр. ОСОБА_1, а іншою особою.

Як вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.11.2007 року, яка оцінюється Дніпропетровським апеляційним господарським судом як письмовий доказ у справі, розглядом письмової заяви гр. ОСОБА_1 було встановлено, що 20.06.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто усної згоди щодо передачі останній зазначеної земельної ділянки у довгострокову суборенду. Також, в якості оплати майбутнього договору суборенди земельної ділянки, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2, відповідно до розписки, 2000 доларів США. В подальшому, 25.08.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір суборенди зазначеної вище земельної ділянки, який зареєстрований в Державному земельному кадастрі 26.10.2005 року за №040510800587. Від імені ОСОБА_1 спірний договір суборенди підписувала ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності №10171 від 19.07.2005 року, яку видала ОСОБА_1 в присутності приватного нотаріуса ОСОБА_3 Згідно зазначеної довіреності ОСОБА_4 була офіційним представником ОСОБА_1 у Криворізькій міській раді, нотаріальній конторі, земельному кадастрі з питання підписання та оформлення договору суборенди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Кривий ріг, Долгинцевський район, вул. Сахарова, площею 1909 м2, що підтверджується поясненнями ОСОБА_4.

09.11.2007 року дію вказаної довіреності припинено на підставі заяви ОСОБА_1

Матеріали справи містять довіреність від 19.07.2005 року, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_4 бути представником гр. ОСОБА_1 в Криворізькій міській раді, нотаріальній конторі, земельному кадастрі з питання підписання та оформлення договору суборенди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Кривий ріг, Долгинцевський район, вул. Сахарова, площею 1909 м-2. Для цього їй було надано право подавати та отримувати від імені ОСОБА_1 заяви, довідки, інші документи в усі відповідні організації та установи, розписуватися за ОСОБА_1, сплачувати необхідні платежі, підписувати необхідні документи, договори, акти, угоди і виконувати усі інші дії, пов'язані з цією довіреністю.

Довіреність посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_3 та зареєстрована в реєстрі за №10171.

Викладена в довіреності фраза "...бути моїм представником ... з питання підписання та оформлення договору суборенди земельної ділянки за адресою м. Кривий ріг, Долгинцевський район, вул. Сахарова, площею 1909 м-2...", за оцінкою суду, свідчить про намір позивача на надання зазначеної земельної ділянки в суборенду та надання права підписання договору суборенди та його оформлення (реєстрації) у відповідних органах саме на ОСОБА_4.

Про намір позивача надати спірну земельну ділянку в суборенду ОСОБА_2, за оцінкою суду, свідчить і розписка від 20.06.2005 року на отримання позивачкою від ОСОБА_2 2000 доларів США.

З огляду на встановлене, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що посилання позивача на відсутність волевиявлення на вчинення правочину, укладення договору суборенди земельної ділянки від 28.08.2005 року, є безпідставним та таким, що спростовується матеріалами справи.

Договір суборенди земельної ділянки від імені позивача підписаний повноважною особою ОСОБА_4, що діяла на підставі довіреності від 19.07.2005 року.

В силу частини 1 статті 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Статтею 239 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Вчинений представником позивача ОСОБА_4 правочин - договір суборенди земельної ділянки від 28.08.2005 року, створив для особи, яку представляв - позивача у справі, певні права та обов'язки.

На протязі листопада 2005 року - травня 2008 року суборендар ОСОБА_2 сплачувала до бюджету орендну плату за земельну ділянку, що розташована по вул. Сахарова, як це передбачено умовами договору суборенди. Всього сплачено до бюджету 8245,20 грн., що підтверджується довідкою Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі №12845/р/172 від 21.05.2008 року.

Позивачем в період з грудня 2005 року по травень 2008 року орендна плата за орендовану земельну ділянку не сплачувалась.

Після укладення договору суборенди ОСОБА_2 були отримані у відповідних організаціях технічні умови, необхідні для розробки робочого проекту для будівництва автостоянки та будівлі КПП по вул. Сахарова, укладений договір на виконання проектних робіт та здійснена їх оплата, отриманий висновок на проект будівництва № 023 від 07.02.2006 року, оплачена експертиза робочого проекту.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Цивільний кодекс України (435-15) дійсність правочину пов'язує з дійсністю елементів, з яких він складається.

Зокрема, недійсними є правочини з недоліками волі.

До правочинів з недоліками у формуванні волі відносяться правочини, які вчинені без внутрішньої волі особи на вчинення правочину.

Без внутрішньої волі особи вчиняються правочини під впливом насильства (стаття 231 Цивільного кодексу України), в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою (стаття 232 Цивільного кодексу України) та вчинені дієздатною особою, яка у момент вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Такі правочини визнаються недійсними внаслідок того, що воля самої особи на вчинення правочину відсутня, а волевиявлення, яке має місце, відображає не волю учасника правочину, а волю якоїсь іншої особи, яка здійснює вплив на учасника правочину.

Вірним є те, що спірний правочин не є таким, який вчинений без внутрішньої волі особи на вчинення правочину, оскільки, як вже зазначалося, вчинений представником орендаря відповідно до наданих йому повноважень.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з тим, що спірний правочин не може бути визнаний недійсним як такий, що укладений за відсутністю вільного волевиявлення учасника правочину (частина 3 статті 203, стаття 215 Цивільного кодексу України).

Отже, позовні вимоги за первісним позовом правильно залишені без задоволення.

В частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ухвалені по справі судові акти ніким не оскаржені.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-8, п.1 ч.1 ст.- 111-9, ст.- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.2008 року у справі № 23/171-08 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.2008 року у справі № 23/171-08 -без змін.