21/5 Про відшкодування збитків від перевезення пільгової категорії громадян - 06.11.2008 Прийняття

У січні 2008 року ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення в Новоазовському районі Донецької області про відшкодування збитків від перевезення пільгової категорії громадян протягом 2006 року автомобільним транспортом на приміському маршруті Новоазовськ –Павлопіль у сумі 6 053,00 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 08 травня 2008 року (суддя Матюхін В.І.) у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09 червня 2008 року (колегією суддів у складі: Величко Н.Л. –головуючий, Алєєвої І.В., М'ясищева А.М.) рішення Господарського суду Донецької області від 09.06.08 залишено без змін. Постанова обґрунтована посиланнями на статті 31, 37 Закону України "Про автомобільний транспорт", статтями 89, 102 Бюджетного кодексу України, п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою КМ України від 04.03.02 № 256 (256-2002-п) , на підставі яких суд дійшов висновку, що компенсація збитків з перевезення пільгових категорій громадян здійснюється з урахуванням обсягів замовлення. При цьому, суд вказав, що обсяг компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян встановлюється в межах затверджених субвенцій з Державного бюджету України, а обов'язок з виплати цих компенсацій покладається на відповідний самостійний структурний підрозділ місцевої держадміністрації. З огляду на те, що між позивачем та відповідачем немає договірних відносин щодо здійснення компенсаційних виплат за рахунок бюджетних субвенцій, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача збитків від перевезення пільгової категорії громадян протягом 2006 року у сумі 6 053,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо невірного застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 19 Конституції України, статті 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пп. 2, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, що на думку скаржник призвело до винесення незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Заслухавши суддю-доповідача Швеця В.О., пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15 квітня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та Новоазовською районною державною адміністрацією укладено договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом № 3/5463 (т.2,а.с.2, далі – Договір). Згідно з пунктом 1 Договору предметом договору визначено надання права замовником перевізнику на перевезення пасажирів на маршруті Новоазовськ-Седово-Холодне у повсякденному режимі, рейсами Новоазовськ –Павлопіль у режимі по вівторкам та четвергам рейсами № 8819-8822 з 15.04.05 по 15.04.07. Пунктом 3.6 Договору передбачено, що перевізник забезпечує проїзд пільгових категорій громадян згідно діючого законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати. Відповідно до частини 4 статті 37 даного Закону види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень. Отже, компенсація збитків з перевезення пільгових категорій громадян здійснюється з урахуванням обсягів замовлення. В той же час, судами встановлено, що умовами Договору від 15.04.05 не передбачено державного замовлення на перевезення пільгових категорій громадян позивачем, види та обсяги пільгових перевезень, порядок визначення кількості перевезених пільгових пасажирів та розміру компенсації збитків від цих перевезень.

Відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02 № 256 (256-2002-п) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Відповідно до пункту 2 цього Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Згідно з пунктом 3 зазначеного Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення. Таким чином, обсяг компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян встановлюється в межах затверджених субвенцій з Державного бюджету України, а обов’язок з виплати цих компенсацій покладається на відповідний самостійний структурний підрозділ місцевої держадміністрації.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій з огляду на встановлені ними факти щодо здійснення компенсаційних виплат за перевезення пільгових категорій громадян у розмірі затверджених субвенцій дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення з Управління праці та соціального захисту населення в Новоазовському районі Донецької області збитків.

Проте, вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом № 3/4363 від 15.04.05 укладався ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" не з Управлінням праці та соціального захисту населення в Новоазовському районі Донецької області (відповідач у справі), а з Новоазовською районною державною адміністрацією. Зобов’язання ж Управління праці та соціального захисту населення в Новоазовському районі Донецької області щодо компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян не носить договірного характеру та не витікає з його положень, а є лише зобов’язанням розпорядника державних коштів з фінансування державної програми соціального захисту.

Незважаючи на те, що вказаний спір та прийняті у справі рішення судів стосуються прав та інтересів Новоазовської районної державної адміністрації як сторони спірного договору, остання до участі у справі залучена не була.

Згідно частини 2 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено підстави для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення норм процесуального права, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі (пункт 3 частини 2 статті 111-10 цього Кодексу).

Переглядаючи рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку, Донецький апеляційний господарський суд вказані вимоги закону не виконав та залишив без змін рішення місцевого господарського суду за наявності безумовних підстав для її скасування.

За таких обставин судові рішення попередніх інстанцій у даній справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, та в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності до вимог закону.