440/3166/20 Про визнання бездіяльності прокуратури області протиправною та стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 31.07.2024 Прийняття

3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність прокуратури Полтавської області щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні.

Стягнуто з прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в зв`язку зі звільненням в розмірі 22 402,81 грн.

Стягнуто з прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення.

4. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з прокуратури Полтавської області середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення у розмірі 161 737,36 грн.

5. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення відмовлено.

6. У червні 2022 року позивач звернувся з заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі, яким просив зобов`язати Полтавську обласну прокуратуру здійснити розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 01 травня по 02 грудня 2020 року згідно довідки прокуратури Полтавської області від 14 травня 2020 року № 18-386вих20, та надати вказаний розрахунок ОСОБА_1 у вигляді довідки про нараховану суму виплат за рішенням суду від 02 грудня 2020 року.

7. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення відмовлено.

8. У травні 2023 року позивач звернувся з заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі, яким просив стягнути з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення у розмірі 161 737,36 грн.

9. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення відмовлено.

10. Не погодившись із вказаною ухвалою позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та ухвалити додаткове судове рішення у справі.

11. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення у справі додаткового судового рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказаний у частині першій статті 252 КАС України перелік підстав для ухвалення додаткового судового рішення є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

13. З аналізу вказаної правової норми вбачається, що можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення виникає лише з метою вирішення окремих правових вимог, які не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо зприводу позовних вимог досліджувалися докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

14. Оскільки всі позовні вимоги, з якими звертався до суду ОСОБА_1, були розглянуті та по ним ухвалено рішення, а додаткова постанова не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору, то підстави для винесення додаткового рішення відповідно до заяви позивача відсутні.

15. Суд зазначав, що предмет спору торкався питання щодо права (взагалі) на отримання коштів за весь час затримки розрахунку при звільненні по час вирішення спору. Відповідно додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного, яким вирішено спір по суті позовних вимог, а не прийняття додаткових судових рішень.

16. Судове рішення може бути винесено на підставі лише тих доказів, які були досліджені під час судового розгляду та лише за тими обставинами, які були предметом обговорення та оцінки судом при розгляді справи. Вимога позивача стосовно розрахунку у сумі 161 737,36 грн в позові та при апеляційному перегляді рішення не заявлялась.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. У касаційній скарзі позивач вказує на те, що метою додаткового судового рішення є вирішення окремої правової вимоги - визнання суми стягнення, право на яке визначено основним судовим рішенням. При цьому судом було досліджено докази зприводу вказаної правової вимоги, а саме досліджено довідку Полтавської обласної прокуратури від 15 травня 2020 року № 18-386вих.-20 про середньоденну заробітну плату позивача, на підставі якої можливо здійснити розрахунок суми середнього заробітку.

18. Необхідність ухвалення додаткового судового рішення зумовлена тим, що основним судовим рішенням встановлено право на стягнення середнього заробітку, але під час виконання судового рішення виникли обставини, відповідно до яких чинним законодавством встановлено вимоги щодо визначення конкретної суми стягнення. У разі відсутності у судовому рішенні визначеної суми стягнення, таке судове рішення не може бути виконаним.

19. Таким чином, позивач вважає, що суд, вирішивши питання про право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення, визначив право на стягнення, період стягнення, але не визначив способу стягнення який би відповідав вимогам законодавства про стягнення коштів з боржників за судовими рішеннями.

20. Також касатор не погодився з позицією суду апеляційної інстанції в частині того, що ним було вирішено всі позовні вимоги, а вимога стосовно розрахунку в сумі 161 737,36 грн була відсутня. З цього приводу вказує на те, що під час звернення до суду була відсутня можливість провести розрахунок суми середнього заробітку у зв`язку з незнанням періоду такої затримки. Визначити розмір стягнення стало можливим лише після ухвалення судового рішення та визначення періоду затримки.

21. Ухвалюючи додаткове судове рішення суд не розглядає окрему вимогу, а уточнює своє основне судове рішення по вимозі, яка уже вирішена, та виправляє його недоліки.

22. Відповідач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу позивача.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), вважає за необхідне зазначити таке.

24. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

25. Складовим правом кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третього пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 (v005p710-13) ). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотиваційної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд суду (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

26. Відповідно до КАС України (2747-15) можна виділити такі основні процесуальні засоби забезпечення судом виконання рішень: роз`яснення судового рішення; судовий контроль за виконанням судового рішення; заміна сторони виконавчого провадження; поновлення пропущеного з поважних причин строку пред`явлення виконавчого листа до виконання; відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, зміна чи встановлення способу та порядку виконання; зупинення виконання судових рішень лише у виключних випадках; застосування як преюдиційних обставин, установлених у судовому рішенні, що набуло законної сили, під час судового розгляду іншої справи.

27. Вказуючи про загрозу невиконання судового рішення, що набрало законної сили, яким встановлено право, проте не визначено дієвий спосіб його виконання, позивач в черговий раз звернувся з заявою про ухвалення у справі додаткового судового рішення. У такій заяві позивач здійснив розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - порахував кількість робочих дів у період з 01 травня 2020 року (наступний день за днем звільнення) по 02 грудня 2020 року (день ухвалення судового рішення), яка склала 148 днів, а також врахував свою середньоденну заробітну плату на час звільнення з роботи, яка відповідно до довідки прокуратури Полтавської області від 14 травня 2020 року № 18-386вих20 становила 1 092,82 грн. В результаті розмір середнього заробітку, який на переконання позивача підлягає стягненню на його користь, становить 161 737,36 грн.

28. Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

29. Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, які не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо зприводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися) у випадку, зокрема, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання.

30. Отже, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

31. Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

32. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки.

33. У той же час при ухваленні постанови від 02 грудня 2020 року Другим апеляційним адміністративним судом було вирішено питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду - визнано протиправною бездіяльність прокуратури Полтавської області, стягнуто вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням зі служби у визначеній сумі (22 402,81 грн); стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (відповідно до позовних вимог). У апеляційній скарзі позивач не ставив питання про стягнення середнього заробітку у чітко визначеній сумі. Також і не звертався з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції з мотивів відсутності у судовому рішенні суми стягнення.

34. Таке питання виникло під час виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

35. Суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення у цій справі з огляду на те, що всі позовні вимоги ОСОБА_1 були розглянуті та щодо них ухвалено позитивне судове рішення.

36. Суд вирішив питання про право позивача на спірні виплати та у резолютивній частині постанови вказав спосіб її виконання - стягнення з прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 спірних виплат. Правильність суми вихідної допомоги судом перевірялась, а тому була стягнута у визначеному розмірі. У той же час розрахунок середнього заробітку у мотивувальній частині судового рішення відсутній, відповідно не може бути проведений шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

37. Правомірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що додаткове судове рішення може бути винесено на підставі лише тих доказів, які були досліджені під час судового розгляду справи та лише за тими обставинами, які були предметом обговорення та оцінки судом при розгляді справи.

38. Щодо відхилення судом апеляційної інстанції під час розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21 березня 2023 року у справі № 640/11699/21, з чим не погодився позивач, слід зазначити таке.

39. Дійсно, висловлена у вказаній постанові правова позиція не могла бути врахована судом апеляційної інстанції оскільки була викладена після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У той же час у ній містяться посилання на постанови Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 140/2006/19, від 26 листопада 2020 року у справі № 520/1365/2020, від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, в яких вже надавалась оцінка застосуванню положень статті 117 КЗпП та наголошувалося на обов`язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору.

40. Проте врахування судами таких правових позицій Верховного Суду повинно відбуватися під час ухвалення рішення по суті позовних вимог, перегляді такого рішення у апеляційному чи касаційному порядку, а не під час вирішення заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі.

41. Таким чином, під час касаційного перегляду не знайшли свого підтвердження доводи позивача про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та необхідність ухвалення додаткового судового рішення у справі, оскільки не може бути вирішено спірне питання у цих правовідносинах шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

42. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

43. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законну і обґрунтовану ухвалу, постановлену з дотриманням норм процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.