Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Представники сторін у судове засідання не з’явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Інститут здоров’я" у лютому 2008 року заявлений позов до Фонду майна Автономної Республіки Крим про спонукання укласти, у редакції позивача, договір купівлі –продажу корпусу №10, площею 566,1 кв.м, розташованого на вул. Полікуровській, 25 в місті Ялта. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що є орендарем вказаного об’єкту нерухомості, котрий знаходиться на балансі Кримського республіканського науково – дослідного інституту фізичних методів лікування і медичної кліматології ім. Сєченова.

Доповідач: Добролюбова Т.В.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим у іншій справі (№2-8/7868-2005А) скасовані Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.09.04 №1051-4/04 та наказ Фонду Майна Автономної Республіки Крим, в частині визначення способу приватизації вказаного об’єкту нерухомого майна шляхом аукціону. Позивач вважав, що тим же рішенням суду підтверджується його право на викуп орендованого майна. Позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на приписи статей 19, 124 Конституції України, статей 181, 187 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.08, ухваленим суддею Ловягіною Ю.Ю., позовні вимоги задоволено. Судове рішення обґрунтоване приписами частини 5 статті 124, частиною 2 статті 19 Конституції України, пункту 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пунктом 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 179, 181 Господарського кодексу України, статті 657 Цивільного кодексу України.

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Заплави Л.М.- головуючого, Латиніна О.А., Прокопанич Г.К., постановою від 27.05.08, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим залишив без задоволення. Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник наголошує на неврахуванні судами того, що проект договору оренди, наданий позивачем для підписання, не містить оцінки вартості об’єкта, яка повинна відповідати вимогам статті 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", тому, на його думку, не може бути підписаний. Окрім цього, заявник зауважує, що вартість окремого індивідуально визначеного майна, котре підлягає приватизації, має здійснюватися на підставі інвентаризації об’єкта, яку проводить балансоутримувач, відтак укладенню спірного договору передують дії з приватизації вказаного майна. Водночас, заявник наголошує на тому, що зміни способу приватизації до Переліку майна було внесено лише 20.02.08. Вказує заявник і на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 43, 99, пункту 7 статті 105 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції порушено і приписи пункту 35 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", адже органи приватизації звільняються від сплати державного мита. Скаржник зазначає також про порушення судами пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що спір з приводу укладення договору купівлі –продажу вже вирішений судом при розгляді іншої справи №2-8/7868-2005 А.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Інститут здоров’я", Кримського республіканського науково-дослідного інституту фізичних методів лікування і медичної кліматології ім. І.М.Сєченова відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.12.01 Кримським республіканським НДІ фізичних методів лікування і медичної кліматології ім. Сєченова –орендодавцем, укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Інститут здоров’я" –орендарем, договір оперативної оренди нерухомого майна, а саме, корпусу №10 літер "Л", площею 566,1 кв.м, розташованого на вул. Полікуровській, 25 в місті Ялта.

Судами також установлено, що підпунктом 4 пункту 16 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.09.04 №1051-4/04 способом приватизації спірного нерухомого майна визнано - аукціон. Водночас, наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим від 29.09.04 №1133 також вирішено здійснити приватизацію вказаного об’єкту нерухомості шляхом продажу його на аукціоні. Предметом позову у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Інститут здоров’я" до Фонду майна Автономної Республіки Крим про спонукання відповідача укласти договір купівлі –продажу корпусу №10, загальною площею 566,1 кв.м, розташованого за вказаною адресою, в редакції позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що постановою господарського суду Автономної Республіки Крим у іншій справі (№2-8/7868-2005А) визнано нечинними підпункт 4 пункту 16 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.09.04, наказ Фонду майна Автономної Республіки Крим від 29.09.04 №1133 в частині обрання способу приватизації спірного майна шляхом аукціону та зобов’язано Фонд майна Автономної Республіки Крим укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Інститут здоров’я" договір купівлі –продажу спірного майна. Проте, посилання господарських судів попередніх інстанцій на вказану постанову визнається колегією суддів помилковим. Преюдиціальність –це обов’язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність та стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Покладаючи в основу судових рішень обставини встановлені при розгляді справи №2-8/7868-2005А, суди обох інстанцій не врахували, що вказане судове рішення є нездійсненим.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті, мали у відповідності до приписів статті 84 Господарського процесуального кодексу України повно дослідити та надати оцінку всім обставинам справи, котрі відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з приписами статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" приватизація об’єкта оренди здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства. Правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь

одного покупця одним актом купівлі-продажу регулюється Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (2171-12) (малу приватизацію).

Відповідно до приписів статті 3 цього Закону приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом. Статтею 7 вказаного Закону унормовано, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу.

Згідно з приписами пункту 1 статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (малу приватизацію) підготовка до приватизації підприємства здійснюється з моменту прийняття рішення про його приватизацію, а відтак після визначення способу приватизації. Однак, судами попередніх інстанцій не враховано, що зміни щодо способу приватизації до переліку майна, що належить Автономній Республіці Крим та підлягає приватизації у 2004 році, затвердженого Постановою Верховної ради Автономної Республіки Крим від 21.05.04 №947-3/04, внесено 20.02.08, тоді як, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Інститут здоров’я" звернулось з позовом про зобов’язання Фонду майна Автономної Республіки Крим укласти договір купівлі –продажу 08.02.08, тобто, до прийняття власником спірного майна рішення про спосіб приватизації, відтак до порушення його права.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач, як на підставу його права на приватизацію спірного майна шляхом викупу, посилається на те, що він є орендарем спірного майна згідно з договором від 01.12.01, укладеним між Кримським республіканським НДІ фізичних методів лікування і медичної кліматології ім. Сєченова та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Інститут здоров’я".

Статтею 761 Цивільного кодексу України унормовано, що право передачі майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено орендодавців державного та комунального майна, зокрема, орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, котре належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також, органи, уповноважені Верховною радою Автономної Республіки Крим управляти майном, яке належить Автономній Республіці Крим. Державні підприємства можуть бути орендодавцями лише щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 м на одне підприємство. Подібна норма також міститься у частині 1 статті 287 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, де також вказано, що орендодавцем нерухомого майна, яке перебуває у державній власності, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та органи, уповноважені Верховною радою Автономної Республіки Крим управляти майном, яке належить Автономній Республіці Крим.

Згідно з частиною 2 пункту 4 Розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (436-15) до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України (436-15) , зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Між тим, суди попередніх інстанцій правової оцінки договору оренди не надали. Не дослідили суди і повноваження Кримського республіканського НДІ фізичних методів лікування та медичної кліматології ім. Сєченова щодо цього майна, в той час як це є суттєвим для вирішення спору по суті, оскільки передача в оренду це форма розпорядження річчю, що в свою чергу є елементом права власності. Порядок укладення господарських договорів встановлений статтею 181 Господарського кодексу України, статтями 638, 641 Цивільного кодексу України. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акценту) другою стороною.

Разом з цим, порядок викупу об’єкта приватизації, згідно зі статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (малу приватизацію) визначається Фондом державного майна України.

Відповідно до приписів статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (малу приватизацію) право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.

Згідно з приписами частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно –правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 22.08.05 №2411 (z1045-05) , зареєстрованого Міністерством юстиції України від 14.09.05 договір купівлі –продажу повинен відповідати вимогам Примірного договору купівлі –продажу об’єктів приватизації.

Відповідно до приписів статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (малу приватизацію) договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; остаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів. До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання.

Водночас, згідно з пунктом 3 Наказу Фонду державного майна України №2411 сторони мають право встановлювати додаткові умови укладання договорів купівлі-продажу, які не суперечать законодавчим і нормативним актам. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, обставини справи встановлені господарським судом, доводи, за якими господарський суд відхилив пропозиції сторін щодо умов договору. Однак, задовольняючи вимоги позивача шляхом спонукання Фонду майна Автономної Республіки Крим укласти договір купівлі –продажу спірного майна, в редакції позивача, суд першої інстанції не дослідив умови договору, запропонованого позивачем до укладення, не з’ясував їх відповідність Примірному договору купівлі –продажу об’єктів приватизації та не надав обґрунтованої оцінки змісту цього договору, з урахуванням прав сторін на внесення до договору додаткових умов.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

При цьому, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести всі доведені фактичні обставини справи та на їх підставі встановити дійсні правовідносини, що склалися між сторонами. Суд першої інстанції виклав умови договору в редакції позивача у резолютивній частині, без дослідження цих умов у мотивувальній частині рішення. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, викладене також залишив поза увагою. Викладене свідчить про те, що господарськими судами не вжито заходів для всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, а тому судові акти прийняті за неповно з’ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Таким чином, доводи викладені в касаційній скарзі про порушення судами вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.05.08 у справі №2-30/1642-2008 і рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.08 скасувати.

Матеріали скерувати для нового розгляду справи до Господарського суду Автономної Республіки Крим.

Касаційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим задовольнити частково.