Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У серпні 2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторметекспорт" (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дрогобицький машинобудівний завод" (далі –Завод) 192800,00грн.

Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що Завод не оплатив у повному обсязі товар, переданий за договором купівлі-продажу №28-01/1 від 28.08.2006р., у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 192800,00грн., яка підлягає стягненню на підставі норм Цивільного кодексу України (435-15) .

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.11.2007р. (суддя ДілайУ.І.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2008р. (колегія суддів: ГородечнаМ.І., ЮркевичМ.В., КузьВ.Л.) рішення господарського суду Львівської області від 02.11.2007р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених Товариством у позовній заяві.

Завод звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2008р. скасувати та прийняти нове рішення. Викладені у касаційній скарзі вимоги Завод обґрунтовує тим, що господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів було порушено ст.ст. 92, 99, 215 та 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 47 та 180 Господарського кодексу України та ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство не скористалось правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Заводу до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 05.11.2008р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: КравчукаГ.А. –головуючого, суддів МачульськогоГ.М. та ШаргалаВ.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Заводу не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

–між Товариством та Заводом було укладено договір купівлі-продажу №28-01/1 від 28.08.2006р.;

–на виконання договору купівлі-продажу №28-01/1 від 28.08.2006р. Товариство передало Заводу згідно специфікації №1 від 28.08.2006р. ячмінь фуражний у кількості 2000т на суму у розмірі 1728000,00грн., який Завод прийняв від Товариства, про що свідчить накладна №67 від 30.08.2006р. та акт прийому-передачі товару №1 від 30.08.2006р.;

–п.5.1 договору купівлі-продажу №28-01/1 від 28.08.2006р. передбачав, що оплата за поставлений товар має бути здійснена не пізніше 30.06.2007р.;

–Завод поставлений Товариством за договором купівлі-продажу №28-01/1 від 28.08.2006р. товар оплатив частково: на суму у розмірі 1535200,00грн., про що свідчить виписка Товариства з особового рахунку за 19.04.2007р. та відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про інше.

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст.ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів першої та другої інстанції про те, що Завод не виконав перед Товариством зобов'язань за договором купівлі-продажу №28-01/1 від 28.08.2006р. щодо оплати товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 192800,00грн. (1728000,00грн. –1535200,00грн.), яка підлягає стягненню.

Твердження Товариства, наведене у касаційній скарзі, про те, що господарські суди попередніх інстанцій порушили ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, через що прийшли до неправильного висновку про укладення договору купівлі-продажу №28-01/1 від 28.08.2006р., спростовуються матеріалами справи, на підставі яких місцевим і апеляційним господарськими судами було встановлено, що і Товариство, і Завод вчинили дії з фактичного виконання ними умов договору купівлі-продажу №28-01/1 від 28.08.2006р., що свідчить про укладення вказаного договору.

Зазначення Товариством у касаційній скарзі про те, що господарські суди першої та другої інстанції порушили ст.ст. 92, 99 та 215 Цивільного кодексу України та ст. 47 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим не врахували, що договір купівлі-продажу №28-01/1 від 28.08.2006р. є недійсним, є безпідставним, оскільки ст. 204 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Товариство ж у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надало доказів, які згідно з вимогами ст. 204 Цивільного кодексу України свідчили про те, що договір купівлі-продажу №28-01/1 від 28.08.2006р. є недійсним.

Посилання Товариства, яке міститься у касаційній скарзі, на порушення Львівським апеляційним господарським судом ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованим, оскільки вказаний суд, відхиляючи клопотання (телеграму) Товариства про відкладення розгляду апеляційної скарги, виходив з того, що Товариство не надало доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, хоча зазначило про те, що такі докази ним будуть подані.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2008р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дрогобицький машинобудівний завод" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2008р. у справі № 17/235 господарського суду Львівської області –без змін.