Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

Згідно розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 04.11.2008р. розгляд касаційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: Кривда Д.С. (головуючий), Жаботина Г.В., Уліцький А.М.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.01.2008р. (суддя Гетя Н.Г.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.05.2008р. (судді Агрикова О.В. –головуючий, Фаловська І.М., Жук Г.А.), в позові про визнання права на врожай пшениці 2007р., визнання незаконним договору застави та усунення перешкод у користуванні майном відмовлено; судові витрати покладено на позивача.

Позивач в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить постанову залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-4, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в 2002-2003 роках між ПСП "Грякове" та громадянами - власниками земельних ділянок загальною площею 166,8га, що розташовані на полі №7 Гряківської сільської ради Чутівського району Полтавської області, були укладені договори оренди цих земельних ділянок строком на 5 років. Зазначені договори зареєстровані у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок Гряківської сільської ради.

01.10.2006 року між ПСП "Грякове" та ПСП "Агрофірма Степне" за участю сільського голови Гряківської сільської ради було складено акт на предмет передачі та прийому в користування на умовах оренди терміном на 5 років земельну ділянку розміром 1493,1га, згідно якого ПСП "Агрофірма Степне" прийняло вказану земельну ділянку від ПСП "Грякове".

01.10.2006 року між ПСП "Агрофірма Степне" та ПСП "Агрофірма Шевченкове" було укладено договір суборенди земельної ділянки, а саме: поля №7 площею 166,8га терміном до 01.08.2007 року. Того ж дня зазначену земельну ділянку згідно акту прийому-передачі надано ПСП "Агрофірма Шевченкове" в оренду.

ПСП "Агрофірма Шевченкове" виконувала сільськогосподарські роботи на вказаній земельній ділянці, про що свідчить договір №07/09 від 07.09.2006 року про надання сільськогосподарських послуг та акт виконаних робіт №1 від 14.10.2006, договір №12/10 від 12.10.2006 року про надання сільськогосподарських послуг та акт приймання виконаних робіт від 20.09.2006 року та акт приймання робіт від 26.10.2006 року, згідно якого до участі у виконанні сільськогосподарських робіт було залучено і ПСП "Грякове" .

15.01.2007 року між ПСП "Агрофірма Шевченкове" та ПП "Агромаш" було укладено договір про уступку права оренди земельної ділянки площею 166,8га та виплату компенсації понесених витрат з посіву пшениці озимої, згідно якого ПП "Агромаш" отримало право оренди вказаної земельної ділянки та зобов'язалося компенсувати витрати ПСП "Агрофірма Шевченкове" на посів пшениці озимої.

Додатковою угодою до вказаного договору сторони встановили, що ПСП "Агрофірма Шевченкове" повертає ПП "Агромаш" суму компенсації по договору в повному обсязі в разі відсутності державної реєстрації зазначеної в договорі земельної ділянки з підстав, які не залежать від ПП "Агромаш".

15.01.2007 року між ПСП "Агрофірма Степне" та ПП "Агромаш" було укладено договір про уступку права оренди земельної ділянки площею 1493,11га та виплату компенсації понесених витрат з посіву пшениці озимої, згідно якого ПП "Агромаш" отримало право оренди вказаної земельної ділянки та зобов'язалося компенсувати витрати ПСП "Агрофірма Степне" на посів пшениці озимої.

Додатковою угодою до вказаного договору сторони встановили, що ПСП "Агрофірма Степне" повертає ПП "Агромаш" суму компенсації по договору в повному обсязі в разі відсутності державної реєстрації зазначеної в договорі земельної ділянки з підстав, які не залежать від ПП "Агромаш".

16.01.2007 року між ПСП "Агрофірма Степне" та ПП "Агромаш" було складено акт б/н про те, що ПСП "Агрофірма Степне" розриває договір оренди з власниками земельних паїв загальною площею 1416,37га на території Гряківської сільської ради Чутівського району Полтавської області, а ПП "Агромаш" укладає договір оренди на вищевказану площу. За цим же актом ПСП "Агрофірма Степне" передало ПП "Агромаш" карту розміщення земельних ділянок на території Гряківської сільської ради Чутівського району Полтавської області, погоджену з власниками сусідніх земельних ділянок.

19.01.2007 року Чутівське відділення Карлівської міжрайонної податкової інспекції звернулось до Чутівської районної адміністрації з листом №09/9/15 про вимогу прискорення оформлення земельних ділянок, які були в користуванні ПСП "Грякове" та передані в користування іншим суб'єктам господарської діяльності. Підставою для зазначеної вимоги стала подана ПСП "Грякове" уточнююча податкова декларація по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2006 рік, згідно з якою в користуванні ПСП "Грякове" залишилось 226,63га із наявних на 01.01.2006 року 2792,78га.

07.02.2007 року СТОВ "Агроінвестсервіс" та ПСП "Грякове" уклали договір застави, відповідно до якого ПСП "Грякове" передало в заставу СТОВ "Агроінвестсервіс" майбутній врожай пшениці озимої, який виросте на земельній ділянці площею 166,8га на полі №7, яке розташоване на території Гряківської сільської ради. Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В.

Посилаючись на ст. 331 ЦК України та вважаючи себе власником новоствореної речі, а саме врожаю пшениці озимої 2007 року, ПП "Агромаш" звернулось до суду з позовом про визнання права власності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що укладення між ПСП "Степне" (орендодавець) та ПСП "Агрофірма Шевченкове" (орендар) договору від 01.10.2006 року суборенди земельної ділянки розміром 166,8га (поле №7), яке знаходиться на території Гряківської сільської ради, не встановило для сторін цього правочину бажаних наслідків; державну реєстрацію цього договору проведено не було, а тому договір від 01.10.2006 року суборенди земельної ділянки чинності не набрав та, відповідно, не породжує прав та обов'язків для сторін. Таким чином, на думку судів попередніх інстанцій, згідно договорів, укладених між ПСП "Грякове" та громадянами –власниками земельних ділянок загальною площею 166,8га, земельні ділянки поля №7 на момент звернення позивача до суду знаходилися в законному користуванні ПСП "Грякове".

Застосувавши приписи ст. 775 ЦК України, якою встановлено, що наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм, суди дійшли висновку, що власником врожаю пшениці озимої 2007 року на полі №7 Гряківської сільської ради є власник або належний землекористувач зазначеної земельної ділянки.

Вищий господарський суд України не може погодитися з переконливістю висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

В ході розгляду даної справи позивач стверджував, що в матеріалах справи є достатньо доказів, які підтверджують ту обставину, що ПСП "Грякове" з осені 2006р. не користувалося земельною ділянкою; фактично користувачем земельної ділянки №7 було ПСП "Агрофірма "Шевченкове", яке за свої кошти обробляло вищевказану земельну ділянку, проводило посівні роботи за свій рахунок та було власником посівного матеріалу (пшениці). При цьому позивач посилався на договір №07/09 від 07.09.2006р. та акти приймання виконаних робіт (а.с.40-45 т.1), які суди не дослідили.

Відмовляючи в задоволенні позову на підставі ст. 775 ЦК України, яка передбачає належність права власності на плоди, одержані у результаті користування майном, суди попередніх інстанцій вищевказані доводи позивача належним чином не перевірили і не встановили обставини фактичного використання спірної земельної ділянки, на якій вирощено пшеницю, про визнання права власності на яку заявлено позов у даній справі. При цьому суди не дали правової оцінки акту від 01.10.2006р. на предмет передачі та прийому в користування на умовах оренди земельної ділянки розміром 1493,11га. Також суди не встановили, чи взагалі була зібрана пшениця зі спірної земельної ділянки та яка кількість зібраної пшениці.

У відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В порушення ст. 84 ГПК України мотивувальна частина рішення та постанови не містить будь-якого обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні майном, про що зроблено висновок в резолютивній частині.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п.3 ч.1 ст. 111-9, 111-10, ст. 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.05.2008р. та рішення господарського суду Полтавської області від 15.01.2008р. у справі №5/382 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.