480/1704/19 Про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду області щодо невиплати особі пенсії без обмеження максимальним розміром; зобов'язання ГУ ПФУ області перерахувати та виплатити особі пенсію без обмеження максимальним розміром - 31.07.2024 Прийняття

2. Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 27.06.2019, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2019, відповідно до статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), з підстав визначених статтею 123 КАС України, залишив позовну заяву без розгляду, оскільки така подана поза межами встановленого КАС України (2747-15) строку звернення до суду без наявності поважних причин його пропуску.

3. Верховний Суд постановою від 04.03.2021 скасував ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2019, а справу № 480/1704/19 направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

4. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2022, у задоволенні позову відмовлено.

5. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

5.1. Позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Сумській області з 01.01.2007, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (2262-12) (далі - Закон № 2262).

5.2. Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06.06.2016 у справі №583/1452/16-а визнано протиправними та такими, що порушують права позивача як людини, дії ГУПФУ в Сумський області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 пенсії з грошового забезпечення без урахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2016 № 11/317 та від 09.02.2016 № 11/318. Зобов`язано відповідача перерахувати розмір раніше призначеної пенсії та виплачувати позивачу пенсію, обчисливши розмір пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 09.02.2016 № 11/317 та від 09.02.2016 № 11/318 з 17.08.2005, та здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 09.02.2016 з нарахуванням компенсації втрати частини доходу.

5.3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 у справі №583/1452/16-а скасовано постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06.06.2016 в частині зобов`язання ГУПФУ в Сумський області перерахувати розмір раніше призначеної пенсії та виплачувати позивачу пенсію, обчисливши розмір пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідно до довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2016 № 11/317 та від 09.02.2016 № 11/318 з 17.08.2005, та здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 09.02.2016 з нарахуванням компенсації втрати частини доходу. Прийнято в цій частині нову постанову, якою зобов`язано відповідача перерахувати розмір раніше призначеної пенсії та виплачувати позивачу пенсію, обчисливши розмір пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідно до довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2016 № 11/317 та від 09.02.2016 № 11/318 з 09.02.2015, та здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 09.02.2015. В іншій частині постанову суду залишено без змін.

5.4. 29.12.2016 на виконання зазначених судових рішень відповідач здійснив перерахунок розміру пенсії позивача з 09.02.2015, розмір пенсії позивача склав 35817,20 грн, з 09.02.2015 позивачу виплачувалась пенсія у розмірі 9490,00 грн, тобто з обмеженням максимальним розміром.

5.5. Не погодившись з вказаним розміром пенсії після проведення перерахунку, позивач оскаржив такі дії ГУПФУ в Сумській області до суду.

5.6. Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.11.2017 у справі №583/2284/17 визнано протиправними дії ГУПФУ України в Сумській області щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром. Зобов`язано відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 09.02.2015. Зобов`язано відповідача здійснити виплату позивачу суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 09.02.2015.

5.7. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 у справі №583/2284/17 постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.11.2017 скасовано в частині зобов`язання ГУПФУ в Сумській області перерахувати та виплачувати позивачу пенсію без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 09.02.2015. В цій частині прийнято нову постанову, якою зобов`язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 01.03.2017. Позовні вимоги в частині періоду з 09.02.2015 по 28.02.2017 залишено без розгляду, в іншій частині цих вимог відмовлено. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

5.8. Позивач 16.05.2019 звернувся до суду з цим позовом з вимогами щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром за період з 09.02.2015 по 28.02.2017, які постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 у справі № 583/2284/17 вже були залишені без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, встановленого статтею 99 КАС України.

5.9. Оскільки у постанові від 24.04.2018 № 646/6250/14 Верховний Суд дійшов висновку про те, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.

6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанцій, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із необґрунтованості позовних вимог. В якості мотивів вказано, що норми абзаців 1 та 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (3668-17) (далі - Закон №3668-VI (3668-17) ) стосуються виплат пенсії, призначеної до 01.10.2011 та, розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії. Тобто, вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI (3668-17) . В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків. Зроблено висновок про те, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI та, розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений вказаним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2022, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що ця справа підлягає касаційному оскарженню на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки судами попередніх інстанцій не було враховано правових висновків Верховного Суду викладених у постановах від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 10.09.2021 у справі № 300/633/19 та від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17.

7.2. Скаржник посилається на пункт 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №3668-VI (3668-17) , за яким обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Вважає, оскільки позивачу пенсія призначена з 17.08.2005, то відповідачем протиправно обмежено розмір такої пенсії на підставі норм вказаного Закону.

7.3. З посиланням на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 (v007p710-16) позивач зазначив, що положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, які визначають існування можливості обмеження розміру пенсій військовослужбовців, не можуть бути застосовані ані в редакціях, що передують даті прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016, ані у випадку зміни періодів її застосування, оскільки саму можливість такого обмеження пенсій військовослужбовців органами пенсійного фонд, яку було встановлено цим законом, визнано такою, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) .

7.4. Також наполягає на нарахуванні компенсації втрати частини доходів відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат".

8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги. Вважає, що норми законодавства про обмеження максимального розміру пенсії є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування. Зазначив, що підстави для встановлення судового контролю відсутні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

12. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

13. За приписами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

14. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина 3 статті 46 Конституції України).

15. У справі, що розглядається, судами встановлено, що відповідачем на виконання постанови Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06.06.2016 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 у справі №583/1452/16-а здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням чинної статті 43 Закону №2262-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (1774-19) (далі - Закон № 1774-VIII (1774-19) ), які є діючими і скасовані не були.

16. Згідно із частиною 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 (911-19) чинній з 1 січня 2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

17. Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 (v007p710-16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

18. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 (v007p710-16) положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

19. Відповідно до статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) або якщо була порушена встановлена Конституцією України (254к/96-ВР) процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

20. Крім того, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (1774-19) , який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

21. Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (1774-19) з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 (v007p710-16) дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

22. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

23. Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 (1774-19) №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

24. Таким чином, з 20.12.2016 та протягом 2017 року обмеження максимальним розміром пенсії позивача є протиправним.

25. Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17 та від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17, від 15.04.2019 у справі № 522/16973/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17, від 23.06.2020 у справі №686/24928/16-а.

26. Аналізуючи доводи касаційної скарги, які, серед іншого, стосуються неправильного застосування судами попередніх інстанцій пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VІ (3668-17) , колегія суддів зазначає наступне.

27. Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI (3668-17) обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

28. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

29. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.

30. Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI (3668-17) норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).

31. Верховний Суд зазначає, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI (3668-17) щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв`язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VІ (3668-17) , застосовуються у системному зв`язку між собою.

32. Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI (3668-17) в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

33. У той же час, текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI (3668-17) дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.

34. Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.

35. Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI (3668-17) в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI (3668-17) , 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

36. Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI (3668-17) , може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

37. Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

38. При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI (3668-17) є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI (3668-17) та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

39. Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).

40. Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

41. Як вбачається зі встановлених по справі обставин, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.

42. Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини 1 статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

43. Зазначені положення Закону №3668-VI (3668-17) неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

44. На підставі викладеного, Верховний Суд доходить висновку, що ОСОБА_1 має право на виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, однак у період з 20.12.2016 по 28.02.2017, а тому є підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

45. Посилання скаржника на правозастосовчу практику Верховного Суду, яка на його думку не була врахована судами попередніх інстанцій, зокрема на постанови від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 10.09.2021 у справі № 300/633/19 та від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17, в цілому відповідають висновкам, які зроблені судом касаційної інстанцій у межах розгляду цієї справи, та зводяться до втрати чинності частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України.

46. Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача провести нарахування та здійснити виплату недоплаченої суми пенсії однією сумою, колегія суддів зазначає, що такі вимоги є передчасними, оскільки на цей час немає підстав вважати, що пенсійний орган не виконає судове рішення у цій справі саме у спосіб, про який зазначає позивач.

47. Між тим, Суд вважає, що з метою повного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача виплатити позивачу заборгованість, яка утворилась.

48. В частині вимог, що стосуються компенсації втрати частини доходу, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-ІІІ (2050-14) ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

49. Стаття 2 Закону № 2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

50. У відповідності до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

51. Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

52. З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ (2050-14) Уряд прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

53. Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

54. Згідно із пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

55. Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

56. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а, від 20.04.2023 у справі №200/11746/19-а, від 18.05.2023 у справах № 200/14129/19-а і № 200/14127/19-а.

57. Враховуючи, що позивачу не було здійснено перерахунок та виплату пенсії за спірний період, то такі вимоги є передчасними.

58. Частиною 2 статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

59. Згідно з положеннями частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

60. Аналіз викладених норм дає змогу дійти висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

61. За наслідками розгляду цієї справи та часткового задоволення позовних вимог Суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

62. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

63. З огляду на викладене касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення частково скасувати та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2022 скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром з 09.02.2015 по 28.02.2017, зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 09.02.2015 по 28.02.2017.