4/57-10/8 Про порушення договору купівлі-продажу холодильног устаткування та його обслуговування - 05.11.2008 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотех"(надалі - позивач) звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрохолод"(надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс"про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 79268,40 грн. –відшкодування витрат на усунення недоліків товару. Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 80568,00 грн. збитків, а також витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.11.2007 у справі № 4/57-10/8 (головуюча суддя Довга О.І., судді Данко Л.С., Ділай У.І.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотех"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрохолод", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс"; стягнуто з відповідача на користь позивача 80568,00 грн. завданих збитків; 11890,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката; 805,68 грн. витрат на сплату державного мита; 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивоване тим, що позивачем, як і передбачено ст.ст. 33, 34 ГПК України доведено позовні вимоги та надані саме належні докази на їх підтвердження, зокрема, акт та протокол огляду обладнання, які складені представниками Одеської державної академії холоду; суд не погодився із твердженнями відповідача про неналежність як доказу вказаних акту та протоколу, оскільки вказані документи містять в собі фактичні дані, що підтверджують наявність обставин, які мають значення для справи. Крім того, суд першої інстанції вважає, що твердження відповідача про відсутність доказів належного монтування обладнання спростовуються наданими позивачем доказами по монтажу зазначеного обладнання ПП "Техмонтаж", яке має ліцензію на виконання робіт по монтажу технологічного устаткування.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 у справі № 4/57-10/8 (головуюча суддя Дубник О.П., судді Давид Л.Л., Слука М.Г.) рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2007 у вказаній справі скасовано, у позові –відмовлено.

Постанова мотивована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог; наданий акт та протокол від 05.09.2006 обстеження холодильного обладнання, складений Одеською державною академією холоду не можна прийняти як висновок експертизи, оскільки така не призначалася судом, а тому не є належними доказами, що підтверджують вимоги позивача; в самому протоколі від 05.09.2006 не вказана однозначна причина пошкоджень та виходу із ладу компресорного агрегату. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутній акт про пусконалагоджувальні роботи холодильного обладнання.

Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 у справі № 4/57-10/8 та залишити в силі рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2007.

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує порушенням апеляційною інстанцією статті 105 ГПК України, зокрема не зазначенням доводів та підстав скасування рішення суду першої інстанції, а також неправильним з’ясуванням та встановленням судом апеляційної інстанції обставин справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, вважаючи це порушенням розділу V ГПК України (1798-12) . На думку позивача, суд апеляційної інстанції також порушив норми матеріального права, зокрема статті 269 Господарського кодексу України та статті 679 Цивільного кодексу України.

Відповідач касаційної скарги не визнав, подав суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін. Свою позицію відповідач мотивує тим, що доводи касаційної скарги виходять за межі касаційного розгляду справи, оскільки стосуються встановлення обставин, які, на думку відповідача, були досліджені та встановлені апеляційним судом належним чином та без порушення законодавства.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова є такою, що відповідає наведеним вимогам, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено:

- 15.06.2005 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу холодильного агрегату, відповідно до якого відповідач здійснив поставку, а позивач прийняв та оплатив на підставі виставленого рахунку-фактури №000000194 від 15.06.2005 на суму 450854,77 грн. вартість придбаного товару - холодильного агрегату SWH 330 SC-R407C та теплообмінника WHD 2580-B4V № 15/06-05;

- відповідно до видаткової накладної №000000247 товар одержано покупцем (позивачем) 11.08.2005;

- пунктами 3.1. та 3.2. договору купівлі-продажу холодильного агрегату передбачено, що строк гарантії на обладнання становить 12 місяців з дня продажу; продавець (відповідач) виконує гарантійні зобов’язання за умови відсутності механічних пошкоджень обладнання, дотримання правил монтажу обладнання, дотримання правил експлуатації обладнання;

- на підставі договору від 10.06.2005 №10/06 позивач перепродав ТОВ "Фенікс" придбане у відповідача обладнання (холодильний агрегат та теплообмінник);

- з акту здачі-приймання виконаних робі №31/08 від 31.08.2005, підписаного позивачем та ТОВ "Фенікс" вбачається, що позивач виконав весь об'єм монтажних робіт вищевказаного обладнання для ТОВ "Фенікс";

- в той же час позивач надав суду апеляційної інстанції договір №2607-1 від 26.07.2005, укладений між ним та ПП "Твінс", на виконання останнім монтажних робіт холодильного обладнання для ТОВ "Фенікс" в с. Ханжанково та акт здачі-приймання виконаних робіт №3108/2 від 31.08.2005;

- акт про пусконалагоджувальні роботи з ПП "Твінс" так і не складено, крім того, останнє в свою чергу передоручило роботи по монтажу обладнання ПП "Техмонтаж", про що свідчать договір №26.07ТМ від 26.07.2005 та акт № ТМ-03108 від 31.08.2005 здачі-приймання монтажних робіт (надання послуг); проте акту про введення обладнання в експлуатацію ПП "Техномонтаж" теж не надано;

- листом від 29.03.2006 №2903 позивач повідомив відповідача про нехарактерний стук холодильного компресора контуру №1 та про необхідність направлення спеціаліста для фіксації вказаного факту;

- листом від 12.04.2006 №1204-1/06 відповідач повідомив позивача про необхідність надання певного переліку документів, необхідних для здійснення виїзду його представника для фіксації факту недоліку обладнання, які так і не були надані позивачем, оскільки останній вважав, що надання таких документів не передбачено умовами договору;

- пунктом 3.3. договору передбачено, що у випадку виявлення недоліків товару покупець зобов'язаний негайно повідомити про це продавця, який направляє свого представника для фіксації факту несправностей обладнання та виявлення причин їх утворення, про що сторони складають акт;

- листом від 02.08.2006 №0208 позивач повідомив відповідача про неможливість використовувати придбаний товар, оскільки при включенні холодильного агрегату вийшов з ладу компресор Frascold C-TSH8 70210Y (заводський номер 8А000144), який є одним з комплектуючих основного агрегату;

- 16.08.2006 представник відповідача прибув до місцезнаходження позивача за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 18/25, що не заперечується сторонами у справі;

- однак, 16.08.2006 представник відповідача не виявив за місцезнаходженням позивача ні обладнання, ні жодних документів; про інше місцезнаходження обладнання позивач жодного разу не повідомляв відповідача, внаслідок чого представник відповідача не здійснив огляд недоліків товару та не склав акт, як передбачено умовами договору від 15.06.2008 №15/06-05;

- позивач замовив у Одеської державної академії холоду (договір №06/09 від 16.08.2006) експертизу холодильного агрегату обладнаного компресором Frascold C-TSH8 70210Y, яке вийшло з ладу та повідомив відповідача цінним листом №2908 від 29.08.2006 про проведення 05.09.2006 такої експертизи;

- листом від 15.09.2006 №15/09-1 відповідач повідомив позивача, що отримав лист позивача про проведення експертизи вже після проведення самої експертизи;

- після проведення експертизи позивач направив відповідачу лист від 10.10.2006 №10/10, її копію та повідомив про виявлений заводський брак холодильного обладнання;

- суд апеляційної інстанції не погодився з думкою позивача, що дослідження, зроблені Одеською державною академією холоду можна прийняти як висновок експертизи, оскільки така не була призначена судом;

- однозначної причини пошкоджень та виходу з ладу компресорного агрегату при дослідженні Одеською державною академією холоду не виявлено, в протоколі наведено дві найбільш ймовірні причини: порушення технології збірки компресора заводом виробником та заправки його маслом, в результаті яких металева стружка виявлена в герметичному компресорі та порушення технології збірки холодильної установки в складі єдиної установки;

- відповідно до ч. 6 ст. 269 ГК України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу;

- суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених ним вищевказаних обставин, прийшов до висновку, що гарантія на обладнання фактично була втрачена.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, якими необхідно було керуватися при встановленні тих чи інших обставин справи, прийшла до висновку, що апеляційним господарським судом належним чином досліджені усі обставини справи та надана їм належна юридична оцінка. Зокрема, судом встановлено, а матеріалами справи цілком підтверджується, що позивач не довів наявності підстав для виникнення у відповідача гарантійних зобов’язань за спірним договором.

Так, позивачем не було дано належних доказів щодо наявності прихованих недоліків обладнання та не складено акту про приховані недоліки обладнання.

Частиною 1 статті 687 Цивільного кодексу України встановлено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до приписів статті 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами договору купівлі-продажу у разі виявлення недоліків позивач має повідомити відповідача про виявлення недоліків у придбаному обладнанні. Матеріалами справи підтверджується, що позивач повідомляв відповідача про неможливість використовувати придбане обладнання, оскільки при включенні холодильного агрегату вийшов з ладу компресор Frascold C-TSH8 70210Y (заводський номер 8А000144), який є одним з комплектуючих основного агрегату. Представник відповідача прибув до позивача за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 18/25, однак, не виявив за його місцезнаходженням ні обладнання, ні жодних документів, внаслідок чого не було здійснено огляду недоліків товару та не складено відповідного акту, як передбачено умовами договору.

Порядок і строки приймання товарів за якістю регулюються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966, яка застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постанов або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції за якістю та комплектністю.

Відповідно до зазначеної Інструкції акт про приховані недоліки, виявлені в продукції з гарантійними строками служби чи зберігання, має бути складений протягом 5 днів з моменту виявлення недоліків, але в межах встановленого гарантійного строку (п.9).

Згідно з умовами договору купівлі-продажу строк гарантії на обладнання становить 12 місяців з дня продажу (дати відвантаження зі складу продавцем покупцю).

Однак, позивачем не надано належних доказів про те, що в межах гарантійного строку ним був складений відповідний акт про приховані недоліки.

Разом з тим, умовами договору купівлі-продажу також передбачено, що у випадку недосягнення згоди сторонами про причини несправностей, підставою виконання відповідачем гарантійних зобов'язань є висновок незалежної експертної установи.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що надані позивачем акт дослідження холодильної установки SWH 330 SC-R407C Frascold від 05.09.2006 та протокол дослідження холодильної установки SWH 330 SC-R407C Frascold, обладнаної компресором фірми Frascold C-TSH8 70210Y від 05.09.2006 Одеської державної академії холоду, не можуть вважатися належними доказами факту порушення відповідачем зобов'язань за договором щодо поставки продукції належної якості в межах гарантійного строку, оскільки вони складені не експертною установою поза межами гарантійного строку, встановленого договором купівлі-продажу, та, як зазначено у постанові апеляційного суду, і підтверджується матеріалами справи, у протоколі Одеської державної академії холоду не міститься чітких висновків стосовно виходу обладнання з ладу, а наведено лише декілька ймовірних таких причин.

Відповідно до частини 6 статті 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

Частиною 2 статті 679 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Пунктом 3.2 договору купівлі-продажу № 15/06-05 від 15.06.2005 передбачено, що продавець виконує гарантійні зобов'язання за умови відсутності механічних пошкоджень обладнання, дотримання правил монтажу обладнання, дотримання правил експлуатації обладнання.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, щодо відсутності доказів належного монтажу обладнання та вводу його в експлуатацію, а також дотримання правил експлуатації обладнання.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи докази того, що монтаж обладнання здійснювалось ПП "Техмонтаж"обгрунтовано не прийняті судом апеляці йної інстанції, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 1631 (1631-2003-п) , якою затверджено перелік робіт з підвищеною небезпекою, встановлена необхідність отримання дозволу на виконання робіт з підвищеною небезпекою. Дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки ПП "Техмонтаж", виданий ТУ Держнаглядохоронпраці України по Дніпропетровській області 15 листопада 2005 року № 965.05.12-29.24.3, тоді як згідно з актом монтаж обладнання було проведено 31 серпня 2005 року.

За приписами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд апеляційної інстанції на підставі повного та всебічного розгляду матеріалів справи установив відсутність таких умов цивільно-правової відповідальності, як протиправна поведінка відповідача, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні ним своїх зобов'язань та безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою і понесеними позивачем витратами. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача спірної суми.

Разом з тим доводи скаржника щодо неналежної оцінки апеляційним господарським судом наявних у матеріалах справи доказів, встановлення обставин не на підставі достовірних доказів, не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки відповідно до статті 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.