Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У грудні 2007 р. Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області (далі -Комітет) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просив зобов'язати фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 (далі -Підприємець) повернути самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 32 кв. м, розташовану за адресою: м. Ізюм, вул. Правди, 2-Є, привівши її у стан, придатний для використання, звільнивши від будівель і споруд шляхом їх знесення та вивезення.

Позовні вимоги Комітет обґрунтовував тим, що Підприємець використовує земельну ділянку загальною площею 32 кв. м, розташовану за адресою: м. Ізюм, вул. Правди, 2-Є, без будь-яких правових підстав, за відсутністю передбачених ст. ст. 125 та 126 Земельного кодексу України документів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.03.2008 р. (суддя Хачатрян В.С.) позовні вимоги Комітету задоволено. Рішення прийнято з мотивів, наведених Комітетом у позовній заяві.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2008 р. (колегія суддів: Бондаренко В.П., Камишева Л.М., Лакіза В.В.) рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2008 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Комітету відмовлено. Постанова мотивована тим, що Комітет є неналежним позивачем у справі та наявністю документів, які спростовують твердження Комітету про самовільне зайняття Підприємцем земельної ділянки, щодо якої виник спір.

Комітет звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2008 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2008 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Комітет обґрунтовує тим, що господарський суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушив ст. ст. 26, 33 та 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 158 Земельного кодексу України.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. - 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Комітету до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 22.10.2008 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчук Г.А. -головуючий, судді Мачульський Г.М. та Шаргало В.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Комітету не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

П. 34 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" встановлює, що питання регулювання земельних відносин вирішуються відповідно до закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з п. "є", частини першої ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

З наведених норм законодавства України випливає, що органами, уповноваженими на здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства є сільські, селищні та міські ради, а не їх виконавчі органи.

Як встановлено апеляційним господарським судом та підтверджується матеріалами справи, Комітет, який є виконавчим органом Ізюмської міської ради Харківської області, не надав доказів, які б свідчили, що Ізюмська міська рада Харківської області уповноважувала його на пред'явлення від її імені позовів до суду з приводу будь-яких земельних спорів.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду другої інстанції про те, що Комітет звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Підприємця про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки безпідставно, а саме -не маючи на це відповідних повноважень, порушивши при цьому частину другу ст. 19 Конституції України та п. 34 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України".

Посилання Комітету у позовній заяві та касаційній скарзі на рішення Ізюмської міської ради Харківської області № 078 від 23.07.2002 р., яким йому делеговано у відповідності до п. "б" частини першої ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження з вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом, є безпідставним, оскільки частиною третьою ст. 158 Земельного кодексу України передбачено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Тобто, делегування Комітету Ізюмською міською радою Харківської області повноважень з вирішення земельних спорів не наділяло Комітет правом на звернення від імені Ізюмської міської ради Харківської області з позовом до суду щодо вирішення будь-яких земельних спорів.

Частина перша ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що Комітет у даному випадку не є належним позивачем, оскільки він не мав права звертатись до господарського суду Харківської області з позовом до Підприємця про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2008 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що Ізюмська міська ради Харківської області не позбавлена права звернутись до господарського суду Харківської області з позовом до Підприємця про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10 та - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2008 р. у справі № 54/335-07 господарського суду Харківської області -без змін.