Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Завод "Артемполізварювання"

За участю представників сторін

від позивача Баланчук С.О. дов. від 14.01.08р.,

від відповідача Брень О.П., Савельїчев О.В. дов-ті від 10.01.08р.

Відкрите акціонерне товариство "Завод "Артемполізварювання"(надалі –позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікор Індастрі"(надалі –відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікор Лімітед"(надалі –відповідач 2) про визнання договору уступки (цесії) від 01.09.05 року за № 63-09 недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що на момент укладання спірної угоди, передбачений статутом відповідача 1 трирічний термін, на який призначається директор відповідача 1 скінчився, оскільки він був обраний на посаду 05.02.2002 року, а отже в нього не було повноважень на підписання спірної угоди.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.04.08 року (суддя Морозов С.М.) в задоволені позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що згідно чинного законодавства та статуту відповідача 1, директор призначається та звільняється виключно загальними зборами учасників, рішення про звільнення директора учасниками відповідача 1 не приймалося, після закінчення строку дії трудового договору директор продовжував виконувати свої функції без заперечень з боку відповідача 1, а отже згідно ст. 39-1 Кодексу законів про працю України, його строковий трудовий договір вважається укладеним на невизначений термін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.08 року (головуючий –Отрюх Б.В., судді Бондар С.В., Тищенко А.І.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення з тих же підстав.

Не погоджуючись із рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, ВАТ "Завод "Артемполізварювання" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 24.04.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 року скасувати і прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір уступки вимоги (цесії) № 63-09 від 01.09.05р. посилаючись на неправильну правову оцінку судами дійсних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення процесуальних норм та неповне з’ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції вирішуючи спір виходив з того, що оскільки директор відповідача 1 після закінчення строку трудового договору продовжував виконувати свої обов’язки без заперечень з боку відповідача 1, його строковий трудовий договір вважається укладеним на невизначений термін, а отже він мав всі повноваження щодо підписання спірної угоди.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що такий висновок зроблено з порушенням ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки статуту відповідача 1, що в свою чергу привело до неповного з’ясування обставин справи, які мають значення для її вирішення.

Так зокрема, судами перших двох інстанцій не досліджувалося питання щодо укладання з директором відповідача 1 трудового контракту, що передбачено п. 10.1. Статуту, так само як і не досліджувалися умови даного трудового контракту.

Згідно ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки та відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.1998 року по справі №17/81-97 за конституційним поданням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України зазначає, що незважаючи на всі застереження, що містяться в Кодексі законів про працю України (322-08) та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів перших двох інстанцій, засновані на ст. 39-1 Кодексу законів про працю України без дослідження питання щодо укладання трудового контракту з директором відповідача 1 та аналізу його умов є передчасними.

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на вищевказану норму, колегія судів Вищого господарського суду України не може надати правову оцінку доводом заявника касаційної скарги про те, що спірна угода булла укладена в порушення ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 1079 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5 Закону України "Про державне регулювання ринків фінансових послуг України", оскільки дані обставини не встановлювалися ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом.

В той же час, колегія судів Вищого господарського суду України зазначає, що твердження позивача про порушення відповідачами під час укладання спірної угоди ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 1079 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5 Закону України "Про державне регулювання ринків фінансових послуг України"були заявлені ним і в апеляційній скарзі, але всупереч ст. 4-2, 105 Господарського процесуального кодексу України не знайшли жодного відображення в постанові Київського апеляційного господарського суду від 04.09.08 року.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Судові рішення по даній справі не відповідають вищевказаним вимогам.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 111-7 ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія судів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.09.08 року та рішення господарського суду м. Києва від 24.04.08 року підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно всебічно та повно з’ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117, 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу ВАТ "Завод "Артемполізварювання" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 24.04.08р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.08р. по справі № 25/74 скасувати.

3. Справу передати до господарського суду м. Києва на новий розгляд.