Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Тридента Агро"

За участю представників сторін

від позивача не з'явилися,

від відповідача Гусаров О.Л. дов. від 21.05.08р. № 1/хс

ТОВ "Тридента Агро" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ВАТ імені Калініна 94000,00грню, у тому числі 32164,75грн. –пені; 4441,02грн. –3% річних; 55894,23грн. –інфляційних; 1500,00грн.- збитків від надання юридичних послуг.

23.06.2008р. ТОВ "Тридента Агро" подало заява про збільшення позовних вимог, пеня, 3% річних та інфляційні нараховано за період з 15.12.2007р. по 20.06.2008р., загальна сума позову склала 141599,02грн.

08.07.2008р. ВАТ імені Калініна звернулося із зустрічним позовом до ТОВ "Тридента Агро" про припинення зловживання своїми правами шляхом припинення дії щодо стягнення штрафних санкцій та збитків за договором купівлі-продажу товару № 47/05/07 від 20.04.2007р. та про припинення правовідносин за зазначеним договором.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.07.2008р. у справі № 14/50-08-1829 (суддя Горячук Н.О.) первісний позов з урахуванням збільшення позовних вимог задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 141599,02грн. штрафних санкцій і збитків та судові витрати в загальній сумі 1533,99грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.08 2008 року у справі №14/50-08-1829 (судді: Туренко В.Б., Бандура Л.І., Поліщук Л.В.) рішення господарського суду Одеської області від 14.07.2008р. скасовано. У задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою господарського суду апеляційної інстанції, ТОВ "Тридента Агро" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати Одеського апеляційного господарського суду від 28.08 2008 року, а рішення господарського суду Одеської області від 14.07.2008р. у справі № 14/50-08-1829 залишити без змін, посилаючись на порушення та невірне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди попередніх інстанцій встановили, що факт існування основного боргу в сумі 478 798,20грн., який виник внаслідок невиконання ВАТ імені Калініна грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу товарів № 47/05/07 від 20.04.2007р. станом на 20.06.2008р. останнім не оспорювався.

На вказану суму основного боргу позивач нарахував за період 15.12.2007р. по 20.06.2008р. пеню в сумі 51421,63грн., 3% річних в сумі 7422,03грн., інфляційні в сумі 81255,36грн.

Збитки в сумі 1500,00грн. просив відшкодувати, оскільки зазначена сума була перерахована останнім товариству "Незалежна юридична компанія" платіжним дорученням № 6085 від 18.04.2008р., згідно договору № 91/04/08 від 17.04.2008р. за надання юридичних послуг щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за договором № 47/05/07 від 20.04.2007р.

Суд попередньої інстанції підставно зазначив, що, оскільки відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; по-друге, пеня, інфляційні та 3% річних, згідно ч. 3 ст. 549, ст. 625 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України стягуються за весь час прострочення (користування чужими грошовими коштами), тому посилання ВАТ імені Калініна на те, що позивач не мав права після прийняття рішення господарським судом від 20.02.2008р. по справі № 34/406-07-8887 про стягнення грошових коштів продовжувати нараховувати пеню, 3% річних та інфляційні є необґрунтованими.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Таким чином, вимога про стягнення пені, штрафу, інфляційних та 3% річних є похідною від суми основної заборгованості.

Відповідно до висновку ТПП України від 24.01.2008р. № 195/05-4, що є в матеріалах справи внаслідок несприятливих погодних умов у 2007 році на площах ВАТ імені Калініна загинули посіви сільськогосподарських культур. ТПП України підтверджено, що вищевказані несприятливі погодні умови є форс-мажорними обставинами.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 263 ЦК України непереборна сила визначена як надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Суд попередньої інстанції вірно дійшов висновку, що судом першої інстанції не враховано, що саме форс-мажорні обставини, які підтверджені належним чином, спричинили невиконання ВАТ імені Калініна своїх договорних зобов’язань і це є підставою для звільнення останнього від відповідальності, згідно ч. 1 ст. 617 ЦК України.

Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційна інстанція зазначила, що про існування факту настання форс-мажорних обставин позивачу стало відомо під час розгляду та прийнятті господарським судом рішення від 20.02.2008р. по справі № 34/406-07-8887, тобто до звернення з позовом по даній справі, що не оспорюється останнім, отже, у нього не було правових підстав для продовження нарахування пені, інфляційних та 3% річних і укладення договору про надання юридичних послуг № 91/04/08 від 17.04.2008р., тому у задоволенні первісного позову слід відмовити.

Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, то суд попередньої інстанції виходив з того, що у судовому засіданні апеляційної інстанції сторони підтвердили, що рішенням місцевого господарського суду від 20.02.2008р. по справі № 34/406-07-8887 стягнуті кошти відповідачем перераховані у повному обсязі, тобто зобов’язання за означеним договором припинені шляхом його виконання.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу ТОВ "Тридента Агро" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.08р. по справі № 14/50-08-1829 залишити без змін.