5/343 Про повернення із незаконного володіння сільськогосподарської техніки - 04.11.2008 Прийняття

У вересні 2003 р. ТОВ СП "Укрінтерцукор" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до ВАТ "Смолінська сільськогосподарська машинно –технологічна станція" про повернення із незаконного володіння відповідача 1 одиниці сільськогосподарської техніки залишковою вартістю 64469,76 грн. та відшкодування збитків у розмірі 77571,14 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.01.2004 р. (суддя Змеул О.А.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ВАТ "Смолінська сільськогосподарська машинно –технологічна станція" на користь ТОВ СП "Укрінтерцукор" лізингові платежі на суму 77094,13 грн., у решті позовних вимог про стягнення лізингових платежів та повернення об'єкту лізингу відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.01.2004 р. в частині відмови в поверненні 1 одиниці сільськогосподарської техніки скасовано, позов в цій частині задоволено, зобов'язано ВАТ "Смолінська сільськогосподарська машинно –технологічна станція" повернути ТОВ СП "Укрінтерцукор" обприскувач "S-320" загальною залишковою вартістю 64469,76 грн. В решті рішення залишено без змін.

20.02.2008 р. ТОВ СП "Укрінтерцукор" подало до господарського суду Кіровоградської області скаргу в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України та просило суд зобов'язати ВДВС Маловисківського РУЮ усунути допущені порушення і вчинити дії, передбачені частиною 2 статті 65 Закону України "Про виконавче провадження".

В уточненнях до скарги ТОВ СП "Укрінтерцукор" просило суд зобов’язати ВДВС Маловисківського РУЮ надати інформацію про хід виконання зведеного виконавчого провадження щодо ВАТ "Смолінська МТС", до якого приєднано наказ господарського суду Кіровоградської обл. № 5/343 про стягнення на користь ТОВ СП "Укрінтерцукор" 77 983,07 грн.;

- зобов’язати ВДВС Маловисківського РУЮ надати оригінал постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.11.2004 р. щодо примусового виконання наказу № 5/343, виданого господарським судом Кіровоградської області з стягнення з ВАТ "Смолінська МТС" на користь ТОВ СП "Укрінтерцукор" 967,04 грн.;

- повернути ТОВ СП "Укрінтерцукор" оригінал наказу № 5/343, виданого господарським судом Кіровоградської області зі стягнення з ВАТ "Смолінська МТС" на користь ТОВ СП "Укрінтерцукор" 967,04 грн.

Скарга обґрунтована тим, що у зв'язку з відсутністю будь –якої інформації про хід виконавчих дій ТОВ СП "Укрінтерцукор" неодноразово зверталось до ВДВС Маловисківського РУЮ, проте, в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , Інструкції про проведення виконавчих дій, Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 р. ВДВС Маловисківського РУЮ протягом 2005-2007 років жодної відповіді на звернення ТОВ СП "Укрінтерцукор" не надало, а тому, скаржник вважає, що дії начальника ВДВС Маловисківського РУЮ порушують права товариства як стягувача та сторони виконавчого провадження закріплені частинами 1, 2 статті 11-1 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 17.03.2008 р. (суддя Деревінська Л.В.) відмовлено у задоволенні скарги ТОВ СП "Укрінтерцукор" з огляду на її необґрунтованість, посилаючись на те, що такі вимоги як зобов'язання органів ДВС надати інформацію, оригінал постанови чи повернути оригінал наказу Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) не передбачені.

За апеляційною скаргою ТОВ СП "Укрінтерцукор" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.), переглянувши ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 17.03.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 05.06.2008 р. залишив її без змін з тих же підстав.

ТОВ СП "Укрінтерцукор" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 05.06.2008 р. та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо незадоволення вимог скаржника у зв'язку з не передбаченням їх Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) не є законодавчо обґрунтованим та порушує права скаржника щодо судового захисту його інтересів, оскільки стаття 121-2 Господарського процесуального кодексу України не містить визначеного переліку питань, щодо яких можуть подаватися скарги.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція виходить з обставин встановлених судом першої та апеляційної інстанції.

Під час здійснення судового провадження судами першої та апеляційної інстанції було встановлено наступне.

17.05.2004 р. на виконання до ВДВС Маловисківського РУЮ надійшов наказ № 5/343 від 28.04.2004 р. про стягнення з ВАТ "Смолінська МТС" на користь ТОВ СП "Укрінтерцукор" боргу та повернення 1 одиниці сільськогосподарської техніки.

Постановою державного виконавця відділу від 20.05.2004 р. було відкрито виконавчі провадження за даним наказом.

На виконанні в відділі перебувало зведене виконавче провадження про стягнення з ВАТ "Смолінська МТС" на користь фізичних та юридичних осіб боргу, у зв'язку з чим на підставі статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" дані виконавчі провадження були приєднанні до зведеного виконавчого провадження.

23.06.2004 р., згідно акта державного виконавця, стягувачу було передано 1 одиницю сільськогосподарської техніки.

На виконання судових рішень за зведеним виконавчим провадженням, державним виконавцем було описано майно боржника, а саме лікарняна культура "Амарант", яка 13.02.2004 р. була передана на реалізацію до торгівельної організації.

Згідно повідомлень КФ СПП "Укрспец"юст" № 548, 633, 775 аукціони не відбулися у зв’язку з відсутністю купівельного попиту.

Постановою державного виконавця від 27.05.2004 р., дане майно було знято з реалізації та запропоновано стягувачам, в тому числі й ТОВ "СП "Укрінтерцукор", згідно статті 61 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 61 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що в разі якщо стягувач у 15-денний строк письмово не заявить про своє бажання залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання.

Згідно листа ТОВ "СП "Укрінтерцукор" № 539-06 від 03.08.2004 р. стягувач відмовився залишити за собою нереалізоване майно боржника, тому арешт з даного майна був знятий та виконавчі документи 02.12.2004 р. були повернуті стягувачу без виконання, згідно пункту 2 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що повторно на виконання до відділу даний наказ суду не надходив та на виконанні не перебуває, про що була надана інформація в письмовій формі стягувачу за вихідним № 869 від 04.02.2008 р.

Згідно наказів начальника Маловисківського РУЮ № 52 від 19.09.2007 р. та № 94 від 25.12.2007 р. дані виконавчі провадження були знищені шляхом спалення, що підтверджується актами знищення від 19.09.2007 р. та 25.12.2007 р., відповідно до пункту 3.20 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством;

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб (стаття 7 Закону).

Процедура оскарження дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби передбачена, зокрема, статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України та статтею 85 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" (v0014700-03) роз'яснюється, що, відповідно, зокрема, до статті 85 Закону України "Про виконавче провадження", скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби, державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, що стосуються виконання судових рішень, подаються до суду, який видав виконавчий документ.

У вказаній Постанові Пленуму Верховного Суду України також зазначено, що стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Враховуючи, що примусове виконання судових рішень, постановлених господарськими судами, згідно зі статтями 2 та 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" здійснюють державні виконавці, скарги на дії чи бездіяльність останніх розглядаються господарськими судами за правилами статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами частини 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу, скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Виходячи зі змісту законодавства, що регулює порядок оскарження рішень, дій бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, у разі визнання неправомірними (незаконними, недійсними) рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому, суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які, згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , можуть здійснюватися тільки за розсудом державного виконавця або відповідної посадової особи державної виконавчої служби чи скасовувати їх акти.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не було встановлено які саме дії чи бездіяльність (тобто невиконання чи неналежне виконання тих дій, які вона саме зобов’язана була виконати на підставі покладених на неї обов’язків) та чиї саме дії - Державної виконавчої служби чи посадової особи були оскаржені ТОВ "СП "Укрінтерцукор" до суду.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Враховуючи, що застосування норм матеріального та процесуального права цілковито залежить від повноти та правильності встановлення обставин справи, ухвалу та постанову не можна визнати законним, у зв’язку з чим вони підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12, 121-2 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 17.03.2008 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06..2008р. у справі № 5/343 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.