Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альрамі" звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним укладеного відповідачами договору оренди земельної ділянки від 21.11.2006р., зареєстрованого в реєстрі за № 5715 на підставі статей 103, 104, 120 Земельного кодексу України, статей 203, 215, 377 Цивільного кодексу України, укладеного відповідачами, як таких, що порушують права позивача на частину земельної ділянки, що перебуває в орендному користуванні позивача.

Позивач зазначає, що предметом укладеного відповідачами договору оренди від 21.11.2006р. є частина земельної ділянки, на якій знаходиться належне позивачу на праві власності майно –часткове тверде покриття, яке є невід'ємною частиною цілісного майнового комплексу автозаправки, придбаної позивачем.

Відповідач Сумська міська рада заперечив проти позову, зазначивши, що спірний договір оренди не порушує жодних прав позивача, оскільки земельні ділянки, надані в оренду позивачу та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумигазпостач" за спірним договором не мають спільної межі, а лише єдину точку дотику.

Рішенням господарського суду Сумської області від 31.03.2008р. (суддя Левченко П.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю; судове рішення вмотивовано тим, що позивач обрав неправильний спосіб захисту свого права власності, яке вважає порушеним.

Застосувавши приписи статті 203 Цивільного кодексу України, статей 120, 125 Земельного кодексу України, суд зазначив, що позивач всупереч приписам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів порушення його прав або охоронюваних законом інтересів щодо спірного майна (частини твердого покриття) саме укладенням договору оренди та невідповідність договору оренди положенням законодавства; земельна ділянка, передана в оренду за спірним договором не межує зі земельною ділянкою, яка перебуває в оренді позивача, а має з ним лише єдину точку дотику; будь-яке право на земельну ділянку, що знаходиться під заасфальтованим покриттям (автомобільний виїзд на вулиці Кірова), позивачем не оформлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2008р. (судді: Лакіза В.В. –головуючий, Камишева Л.М., Ільїн О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості, відповідності встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства. Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд погодився з висновками судового рішення про неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права та зазначив, що позивач не позбавлений права звернутися за захистом порушеного права власності відповідно до приписів глави 29 Цивільного кодексу України (435-15) . Також апеляційний суд відмовив скаржнику в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі № 3/51-08 до розгляду справи № 2-а-531/08 по суті в зв'язку з його необґрунтованістю.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При цьому скаржник зазначає, що в порушення вимог статей 32- 34, 43 Господарського процесуального кодексу суди не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку та на правильність норм матеріального права, безпідставно відхилили його клопотання про зупинення провадження у справі.

Вважає, що форма та зміст спірного договору суперечить Статті 120 Земельного кодексу України, статті 321 Цивільного кодексу України, статті 14 Закону України "Про оренду землі", постанові Кабінету Міністрів України від 03.04.40р. № 20 "Про затвердження Типового договору оренди землі".

Відповідачі у відзиві на касаційну скаргу та усно в судовому засіданні вказали на законність та обґрунтованість судових рішень.

Позивач не скористався правом на участь представника в судовому засіданні

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників відповідачів, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом про захист порушеного права щодо користування своєю земельною ділянкою, вважаючи, що таке право у нього виникло в силу приписів статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України; також позивач вважає порушеним право власності на належне йому майно –тверде покриття, що є частиною придбаного на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу автозаправної станції, оскільки, за доводами позовної заяви, це тверде покриття знаходиться на земельній ділянці, переданій в оренду за спірним договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи за договором купівлі-продажу від 01.08.2003р. позивач придбав у власність у ТОВ "Petrolex" цілісний майновий комплекс автозаправної станції, розташованої у м. Суми по вул. Кірова, 166/1; згідно акта приймання-передачі АЗС по вул. Кірова, 166/1 від 07.08.2003р. позивач прийняв від продавця операторську, блокпункт № 1, блокпункт № 2, територію АЗС асфальтовану згідно генерального плану.

За копією витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.02.2008р. № 17749138 (а.с.58) ТОВ "Альрамі" є власником цілісного майнового комплексу АЗС в м. Суми по вул. Кірова, 166/1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2003р., опис об'єкта містить: операторську, блокпункт № 1, блокпункт № 2, замощення (А бетон).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ні договір купівлі-продажу, ні акт приймання-передачі не визначають асфальтованої території АЗС, земельної ділянки, на якій розташована АЗС (в договорі та акті приймання-передачі не згадуються земельна ділянка, її площа, межі).

Також з судових рішень та матеріалів справи вбачається, що Сумською міською радою було прийнято рішення від 26.10.2005р. № 1445-МР "Про припинення та перехід права користування земельними ділянками та внесення змін до рішень Сумської міської ради", на підставі якого ТОВ "Альрамі" та Сумською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки від 07.12.2005р., за умовами якого позивач прийняв у оренду земельну ділянку площею 0,1401га в м. Суми по вул. Кірова, 166, на якій знаходяться нежитлові споруди та яка має частково тверде покриття.

Межі земельної ділянки визначені Актом від 10.11.2005р. про погодження (встановлення) та закріплення меж земельних ділянок в натурі ТОВ "Альрамі" та прийомки-передачі межових знаків, складеному за наслідками проведеного в натурі погодження, встановлення та закріплення меж земельної ділянки, що надавалась позивачу. Розміри, місцезнаходження земельних ділянок наведені на абрисі та плані, що додані до акта.

На підставі рішень Сумської міської ради від 25.05.2004р. № 834-МР "Про вилучення та надання в оренду земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям і підприємцям" та від 27.04.2005р. № 1190-МР "Про надання в оренду земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень Сумської міської ради" Сумською міською радою та ТОВ "Сумигазпостач" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,15га в м. Суми по вул. Кірова (біля АЗС "Petrolex"). Передана в оренду земельна ділянка вільна від забудови та має часткове тверде покриття.

На підставі оглянутих в судовому засіданні документальних доказів та пояснень представників землевпорядних організацій (відображено в протоколі судового засідання а.с.59-61) місцевим господарським судом встановлено, що земельні ділянки позивача та ТОВ "Сумигазпостач" не мають спільної межі, а мають одну єдину точку дотику.

Згідно статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, у розмірах, встановлених договором, або необхідному для їх обслуговування.

За статтею 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування –на підставі договору оренди.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за його захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Відтак, розглядаючи спір, господарський суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством, а за наслідками прийняття рішення про задоволення позову повинно відбуватися реальне поновлення чи захист порушених прав позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, на підставі поданих сторонами належних та допустимих доказів дійшов висновку, що спірний договір оренди не порушує прав позивача щодо земельної ділянки, що перебуває в орендному користуванні позивача, будь-яких прав на іншу земельну ділянку, поза межами визначеної в договорі оренди, у позивача не існує.

Також суди попередніх інстанцій вказали, що позивачем не доведено порушення спірним договором оренди будь-яких його майнових прав на нерухоме майно –тверде покриття, що є частиною цілісного майнового комплексу, оскільки подані позивачем правовстановлюючі документи не містять даних про площу твердого (асфальтованого) покриття, яке належить до цілісного комплексу автозаправки, а відтак і про площу асфальтованого покриття, що передана у власність позивачу за цивільно-правовою угодою.

Відповідні висновки господарських судів узгоджуються з встановленими обставинами справи та ґрунтуються на нормах вищевказаного законодавства; жодних доводів у спростування цих висновків скаржником не наведено.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111- 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; внаслідок чого їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржені судові рішення відповідають цим вимогам, жодних підстав для їх скасування не вбачається.

Судами попередніх інстанцій правомірно вказано, що в даному випадку має місце спір про право на майно (асфальтоване покриття); обраний позивачем спосіб захисту не відповідає главі 29 Цивільного кодексу України (435-15) , не спричинить усунення спору про площу та місцезнаходження майна, що є його власністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альрамі" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2008р. у справі № 3/51-08 господарського суду Сумської області та рішення господарського суду Сумської області від 31.03.2008р. залишити без змін.