Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

У вересні 2007 р. ТОВ "Дніпронафтоальянс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПП "НовоМед" про визнання права власності на документи (майно), що йому належать та зазначені у позовній заяві № 2/24 від 19.09.2007 р. та доповненнях до позовної заяви № 12/12 від 13.2007 р. та витребування від ПП "НовоМед" вказаних документів (том 1 а.с. 2-5, 79-83).

Позовні вимоги, з посиланням на статті 15, 16, 316, 321, 387, 392, 400, 1212 та 1213 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що позивач стало власником документів, що є предметом позову на підставі рішення загальних зборів ТОВ "Дніпронафтоальянс", оформлених протоколом № 5 від 25.09.2005 р., згідно з яким ОСОБА_1 стала учасником товариства і внесла до статутного капіталу товариства технічну та проектну документацію на будівництво торгівельного комплексу, придбану нею у ТОВ "Вета ЛТД" на підставі договору купівлі -продажу б/н від 20.10.2004 р.

Відповідач скористався належними позивачу документами(майном), які знаходились у нього без належних правових підстав.

Вимога ТОВ "Дніпронафтоальянс" № 07-1/04 від 07.04.2007 р. про повернення документів залишена ПП "НовоМед" без задоволення, що є правовою підставою для звернення до суду на підставі статті 400 Цивільного кодексу України.

У запереченнях на позовну заяву ПП "НовоМед" просило відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2007 р. та від 22.02.2008 р. залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради, ОСОБА_1 та ТОВ "Вета ЛТД".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2008 р. (судді: Петрова В.І., Камша Н.М., Загинайко Т.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення господарський суд зазначив, що позивачем не надано до суду ні оригіналів, на належним чином засвідчених копій документів, на які він просив визнати право власності, як і не надано доказів того, що ці документи знаходяться у відповідача.

За апеляційною скаргою ТОВ "Дніпронафтоальянс" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Павловський П.П., Швець В.В., Чус О.В.), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 11.06.2008 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Дніпронафтоальянс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, зазначає, що згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а у зв'язку із втратою договору купівлі -продажу проектно -кошторисної документації б/н від 20.10.2004 р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Вета ЛТД" правових підстав для подання суду для підтвердження свого права власності на спірне майно оригіналу договору не є обов'язковим.

У запереченнях на касаційну скаргу ПП "НовоМед" просило відмовити у її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Дніпронафтоальянс" звернулось до господарського суду з позовом про визнання права власності на документи та їх витребування від відповідача, з посиланням, зокрема, на приписи статті 400 Цивільного кодексу України, обґрунтовуючи доводи позовної заяви наявністю у нього права власності на спірні документи, які були використані відповідачем без належних правових підстав.

Статтею 400 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності чи інше право або яка є добросовісним володільцем.

Недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Проте, розглядаючи даний спір, судам першої та апеляційної інстанції необхідно було, насамперед, з'ясувати правову природу спірних правовідносин та встановити наявність або відсутність підстав, передбачених саме статтею 400 Цивільного кодексу України, для задоволення або відмови у задоволенні позову, а також визначити спосіб захисту порушеного права, виходячи з ізмісту спірних правовідносин.

Беручи до уваги обсяг повноважень касаційної інстанції, а також той факт, що господарський спір з зазначених у позові підстав не розглядався, касаційна інстанція вважає, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 3 статті 84 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Крім того, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 6 Постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Мотивувальна частина рішення повинна містити також посилання на Закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Проте, судові рішення в даній справі цим вимогам не відповідають, оскільки не містять жодної норми матеріального права, якою регулюються спірні правовідносини, а також за приписами яких був розглянутий даний спір.

Щодо викладених у касаційній скарзі посилань на порушення господарським судом норм процесуального права, яке, на думку заявника, полягає у розгляді справи у незаконному складі, колегія суддів зазначає, що вказані доводи не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Керуючись статтями 43, - 111-7, пунктом 3 статті - 111-9, статтями - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2008 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2008 р. у справі № 18/484 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційну скаргу ТОВ "Дніпронафтоальянс" задовольнити.