Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін ОСОБА_1 та А. Чуйка (дов. від 13.10.08), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Херсонської області від 15 лютого 2008 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12 червня 2008 року у справі № 10/1-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 36 188 грн. 80 коп.,

У листопаді 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 22 618 грн. основного боргу та 13 570 грн. 80 коп. штрафу з підстав неналежного виконання зобов'язання.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15 лютого 2008 року (суддя Л.Александрова), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12 червня 2008 року, позов задоволено в частині стягнення 21 307 грн. боргу та 13 570 грн. 80 коп. штрафу; у частині стягнення суми боргу в розмірі 1 311 грн. провадження у справі припинено.

Приватний підприємець ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати з підстав порушення господарськими судами статті 614 Цивільного кодексу України, приписів Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № 6, № 7, затверджених відповідно 15 червня 1965 року та 25 квітня 1966 року, статей 33, 34, 104 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" проти доводів касаційної скарги заперечує і просить в її задоволенні відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 25 січня 2007 року сторони уклали договір поставки за № 157/2007, на умовах якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві автомобільні шини, а відповідач сплатити їхню вартість відповідно до умов договору, а саме: сплачує аванс у розмірі 14, 29 відсотків від вартості товару; здійснює помісячну оплату рівними частинами - 3 134 грн. 57 коп з 25 січня 2007 року до 26 липня 2007 року та 635 грн. 14 коп. з 6 лютого 2007 року по 7 серпня 2007 року; всього - 26 388 грн.

Підставою для оплати є видаткові та податкові накладні, які постачальник надає покупцеві.

За правилами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу 12 автомобільних шин, що підтверджується довіреностями та накладними.

Зобов'язання щодо сплати ціни товару відповідач виконав лише частково і його борг дорівнює 22 618 грн.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань господарські суди, встановивши в його діях склад цивільно-правової відповідальності, застосувавши до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов у частині стягнення 21 307 грн. основного боргу.

Водночас господарські суди обґрунтовано припинили провадження у справі в частині стягнення 1 311 грн. боргу, оскільки під час вирішення спору боржник сплатив цю суму.

За обставин порушення відповідачем зобов'язання господарські суди на підставі пункту 10.3 договору, статей 230 і 232 Господарського кодексу України обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення штрафу на загальну суму 13 570 грн. 80 коп.

Твердження скаржника про порушення господарським судом приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) досліджувались апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч вказаним статтям, відповідач не надав господарським судам доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення господарського суду Херсонської області від 15 лютого 2008 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12 червня 2008 року у справі № 10/1-08 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 без задоволення.