Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача від 09.12.2005р. про виключення зі складу учасників товариства ОСОБА_1 за допущені ним порушення статуту та законодавства України, які викликали завдання товариству матеріальної шкоди, та здійснення кримінально-карного діяння.

Позовні вимоги вмотивовано відсутністю підстав для виключення позивача з учасників товариства, які передбачені статтею 64 Закону України "Про господарські товариства", недоведеністю протиправних дій позивача та наявності у його діях кримінально-карного діяння; відтак позивач наголошує на порушенні його майнових прав щодо можливості реалізувати переважне право на частки учасників, які вийшли зі складу товариства, його права на частку власності у статутному фонді товариства.

Відповідач відхилив позовні вимоги повністю, вказавши, що рішення про виключення позивача зі складу учасників товариства прийнято компетентним органом товариства його повноважним складом з додержанням приписів статті 64 Закону України "Про господарські товариства" з огляду на перешкоджання позивача своїми діями досягненню цілей товариства. Також відповідач наголосив, що позивача не позбавлено його права на частку в статутному фонді, яка буде виплачено відповідно до статей 54, 55 Закону України "Про господарські товариства".

Рішенням Орджнікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 04.05.2006р. (суддя Прокопчук Т.С.) позов задоволено; визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти" від 09.12.2005р. в частині виключення зі складу учасників товариства ОСОБА_1

Судове рішення вмотивовано тим, що протокол загальних зборів учасників товариства не містить зазначення про те, в чому саме полягає перешкоджання досягнення цілей товариства зі сторони позивача; підстави виключення з мотивів вчинення кримінально-карних діянь, про які йдеться у рішенні, є недоведеними до винесення та набрання чинності відповідним судовим вироком.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.03.2008р. (судді: Кагітіна Л.П. -головуючий, Шевченко Т.М., Яценко О.М.) рішення суду першої інстанції залишено без змін з огляду на його відповідність фактичним обставинам та матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вказав на відсутність порушень суду, що призвели б до прийняття неправильного судового рішення.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі та у позові відмовити.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, а також невмотивоване відхилення доводів апеляційної скарги про допущені місцевим судом порушення матеріального та процесуального права як підстав для скасування його рішення.

Скаржник зазначає, що вирішення питання про виключення учасника зі складу товариства є правом товариства, яке відповідає принципам ведення спільної підприємницької діяльності, відтак, на думку, скаржника, звіряння формулювання підстав виключення учасника, про які вказано в оскаржуваному рішенні, з формулюванням статті 64 Закону України "Про господарські товариства" є неправильним розумінням статті 64 Закону України "Про господарські товариства" та призводить до нехтування суттю дійсних правовідносин, що призвели до виникнення спору. Водночас скаржник вважає, що обставини справи доводять злісне перешкоджання позивачем досягненню цілей товариства та порушення обов'язків учасника товариства.

Позивач відзив на касаційну скаргу не подав; сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є законність спірного рішення учасників товариства.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства (крім безумовних підстав для їх недійсності в силу прямої вказівки закону) можуть бути порушення вимог закону та/або установчих зборів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства.

Статтею 100 Цивільного кодексу України передбачено можливість виключення учасника товариства з товариства у випадках та в порядку, встановлених установчими документами або законом.

Статтею 64 Закону України "Про господарські товариства" передбачено можливість виключення з товариства з обмеженою ві дповідальністю учасника, який систематично не виконує, або неналежно виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник участі у голосуванні не бере.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що нею передбачено форму реагування товариства на неправомірні дії учасників; тобто, виключення учасника зі складу товариства на підставі статті 64 Закону пов'язано не з вільним волевиявленням товариства, а саме з наявністю передбачених нею підстав, що спричиняють настання негативних наслідків для особи, що допустила порушення.

Для правильного вирішення такого спору судам належить дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо. Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, суд повинен встановити, що поведінка учасника суттєво утруднює діяльність товариства, чи робить її практично неможливою.

При цьому вказані обставини підлягають доведенню сторонами належними та допустимими доказами за статями 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 09.12.2005р. відбулися загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти", на яких було прийнято рішення, зокрема, про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства за порушення ним статуту та законодавства України, що призвели до заподіяння товариству моральної шкоди і скоєння кримінально-карного діяння.

Згідно протоколу загальних зборів учасників товариства від 09.12.2005р. позивача вирішено виключити зі складу учасників товариства за перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства, порушення вимог статті 11 Закону України "Про господарські товариства", у зв'язку із зловживанням довірою учасників товариства.

За виключення проголосувало 19 учасників товариства, що складає 76% голосів, проти - 4 учасника, представник позивача участі у голосуванні не брав.

Розглянувши надані сторонами в підтвердження своїх вимог та заперечень докази, апеляційний господарський суд зазначив, що відповідачем всупереч приписів статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено належним чином, що позивач систематично не виконує або неналежним чином виконує свої обов'язки учасника товариства, викладені у статті 11 Закону "Про господарські товариства", також відповідач не довів, що позивач перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, порушує статут, чинне законодавство, наніс своїми діями матеріальну шкоду товариству.

Касаційна скарга не містить посилання на будь-які докази, які не були б досліджені судами, та спростовували б висновки апеляційної інстанції в цій частині.

Виходячи з приписів статті 64 Закону України "Про господарські товариства" апеляційним господарським судом правомірно зазначено, що втрата до позивача довіри зі сторони учасників товариства та порушення проти нього кримінальної справи не є підставою його виключення за вищевказаними положеннями законодавства; також законними є висновки суду, що особа вважається невинуватою у скоєнні злочину, поки зворотне не буде встановлено вироком суду.

Відповідно до статті - 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив докази, подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, вірно застосував діюче законодавство.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження та суперечать матеріалам справи, інші доводи стосуються встановлених судами обставин справи, що виходить за межі перегляду судових рішень в касаційній інстанції; викладені в касаційній скарзі доводи спростовано проаналізованими нормами чинного законодавства.

Скаржник не навів будь-яку норму законодавства чи положення статуту товариства, не застосовані судом, які передбачали б інші підстави для виключення учасника, ніж передбачені статтею 64 Закону України "Про господарські товариства", а наведені скаржником доводи про застосування цієї статті за вільного волевиявлення товариства, є помилковими.

Касаційна скарга не містить також посилання на допущені місцевим судом процесуальні порушення, що були б безумовною підставою для скасування судового рішення в силу приписів процесуального законодавства.

Таким чином рішення та постанова відповідають Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) , статтям 43, 101 та 105 Господарського процесуального кодексу України, відтак підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями - 111-5, - 111-7, пункту 1 статті - 111-9 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.06.2008р. у справі № 2-819/06 Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя залишити без змін.