Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши

за участю представників сторін:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.12.2007 р. (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено. Визнано за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 право власності на наступні об'єкти нерухомого майна: Житловий будинок літ. "А-2" загальною площею 362,8 кв.м., житловою площею 167,9 кв.м., місцезнаходження якого: АДРЕСА_1; Житловий будинок літ. "А-2" загальною площею 403,0 кв.м., житловою площею 199,6 кв.м., місцезнаходження якого: АДРЕСА_2; Житловий будинок літ. "А-2" загальною площею 307,9 кв.м., житловою площею 143,4 кв.м., місцезнаходження якого: АДРЕСА_3; Житловий будинок літ. "А-2" загальною площею 307,9 кв.м., житловою площею 144,6 кв.м., місцезнаходження якого: АДРЕСА_4; Житловий будинок літ. "А-2" загальною площею 360,7 кв.м., житловою площею 155,7 кв.м., місцезнаходження якого: АДРЕСА_5; Житловий будинок літ. "А-2" загальною площею 351,7 кв.м., житловою площею 174,5 кв.м., місцезнаходження якого: АДРЕСА_6. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 -4000 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Кулиничівська селищна рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою порядку ст. 107 ГПК України, в якій просить його скасувати та направити справу на новий розгляд, обґрунтовуючи скаргу тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони не скористались наданим процесуальним правом на участь у суді касаційної інстанції.

Відзиву від сторін не надходило.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності, господарський суд виходив з того, що 14 листопада 2007 року третейським судом за результатами розгляду цивільного спору між позивачем та ТОВ "ВЕТ РОЯЛ" було винесене рішення про визнання за позивачем права власності на спірні житлові будинки.

24 липня 2007 року на підставі договору оренди землі, зареєстрованого у державному реєстрі земель 06 серпня 2007 року за № 040770300014, ТОВ "ВЕТ РОЯЛ" отримав у користування земельну ділянку на території с. Затишшя, Харківської області для будівництва житлових будинків.

Рішенням № 373 від 10 серпня 2007 року Кулиничівської селищної ради орендованій земельній ділянці було присвоєно наступну адресу: АДРЕСА_1.

Судом зазначено, що право власності на спірні житлові будинки було отримано позивачем від належної особи, тобто такої, яка відповідно до закону тільки й могла мати будь-які майнові права на новозбудовані житлові будинки.

На підставі ст. ст. 328, 392 ЦК України господарським судом було задоволено позов.

Відповідно до ст. 107 ГПК України касаційну скаргу має право подати особа, яку не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Касаційна скарга була мотивована тим, що господарський суд не взяв до уваги той факт, що спірні будинки не були введені в експлуатацію, тобто за діючим законодавством ця нерухомість вважаться матеріалами, укладення угод, щодо яких, регламентується ч. 3 ст. 331 ЦК України, такі угоди мають бути зареєстровані БТІ.

Скаржник зауважує, на тому, що ТОВ "ВЕТ РОЯЛ" не набувало право власності на будинки оскільки будинки не вводились в експлуатацію.

Відповідно до вимог 376 ЦК України (435-15) , в цьому випадку це є самочинне будівництво, і для визнання права власності на нерухоме майно потрібна згода власника земельної ділянки - ч. 4 ст. 376 ЦК України - тобто Кулиничівська селищна рада у такому процесі мала приймати участь.

Крім того, суд присвоївши поштові адреси об'єктам нерухомості припустився втручання у повноваження Кулиничівської селищної ради, яка вирішує ці питання відповідно до ч. "б" п. 10 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

За таких обставин, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити, що прийняте у справі рішення стосується прав і обов'язків Кулиничівської селищної ради яка не була залучено до участі у справі, а також при розгляді справи не було забезпечено всебічний, повний і об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це передбачено ст. 43 ГПК України.

Враховуючи, що прийняте місцевим судом рішення стосується прав Кулиничівської селищної ради, яку не було залучено до участі у справі, воно підлягає скасуванню відповідно до п. 3 ч.2 ст. - 111-10 ГПК України, а справа -передачі для розгляду суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду належить вжити заходів щодо повного, об'єктивного, всебічного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін, визначити повне коло та правовий статус учасників цієї справи, і залежно від установленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, п.3 ч.1 ст.- 111-9, ст.ст. - 111-10, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Кулиничівської селищної ради задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2007 року у справі № 40/501-07 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.