Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Княжичі" про стягнення в сумі 149 880,65 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.05.2008 року по справі № 19/139-08 (суддя Карпечкін Т. П.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2008 року по справі № 19/139-08 (головуючий суддя Чорногуз М. Г., судді Жук Г. А., Зеленіна Н. І.), в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2008 року, в якій стверджує про порушення місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

В судовому засіданні 28.10.2008 року було оголошено перерву до 04.11.2008 року об 10 год. 55 хв.

За згодою присутніх в судовому засіданні учасників процесу 04.11.2008 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, позивач не надав суду належних доказів на підтвердження позовних вимог, а тому не довів те, що саме відповідач завдав йому збитків, у зв'язку з чим відмовили в позові.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому в мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення

Пунктом 6 постанови Пленум Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) визначено, що мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України (254к/96-ВР) , на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на статті 15, 30, 62 ЦПК України й інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права і обов'язки сторін, а в необхідних випадках - також на відповідні керівні постанови Пленуму Верховного Суду України з питання застосування законодавства при вирішенні цивільних справ.

Всупереч вказаним вимогам місцевим судом не наведено жодної норми матеріального права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно пункту 1 вказаної постанови Пленум Верховного Суду України обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Стаття 34 ГПК України передбачає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, правильне визначення характеру спірних правовідносин необхідне в тому числі для того, щоб визначити коло обставин, які підлягають встановленню, а також докази, які можуть підтвердити існування чи відсутність таких обставин.

Оскільки місцевий господарський суд ці вимоги не виконав, прийняте у справі рішення не можна вважати законним та обгрунтованим.

Постанова апеляційного господарського суду також не відповідає вимогам процесуального законодавства, оскільки всупереч вимог п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України в постанові не наведено мотивів застосування законів та інших нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Недоліки рішення місцевого суду в цій частині апеляційної інстанцією не виправлені.

В мотивувальній частині оскаржуваної постанови апеляційний суд зазначив, що позивач не надав належних доказів на підтвердження позовних вимог, та уточнив, що відсутній письмовий договір про купівлю-продаж кукурудзи.

В той же час суд апеляційної інстанції зазначає, що за твердженням позивача договір з відповідачем був укладений в усній формі.

Ані рішення місцевого суду, ані постанова апеляційної інстанції не містить жодної норми Цивільного чи Господарського кодексів України (436-15) , які регулюють питання укладення договорів, зокрема, щодо форми договорів між суб'єктами господарювання, та виконання договорів.

Зазначені порушені відповідно до ч. 1 ст. - 111-10 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі рішення та постанови.

Оскільки встановлення обставин справи, збирання та оцінка доказів не входить до компетенції суду касаційної інстанції, справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно встановити характер спірних правовідносин, визначити, які норми матеріального права підлягають застосуванню, яке коло обставин підлягає встановленню та якими засобами вони повинні бути встановлені, оцінити надані сторонами докази в їх сукупності, в разі необхідності витребувати докази в порядку, передбаченому ст. 38 ГПК України, та вирішити спір відповідно до норм законодавства.

Керуючись ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2008 року по справі № 19/139-08 та рішення Господарського суду Київської області від 05.08.2008 року по справі № 19/139-08 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.