29/11 Про стягнення заборгованості за договором на автоперевезення пасажирів - Текст документа

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.08 (суддя Гаврищук Т.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.08 (судді: Геза Т.Д., Діброва Г.I., Величко Н.Л.), в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 12976,90 грн., у т.ч. 11861,82 грн. за рахунком №149 від 07.09.07, 100,87 грн. залишок по рахунку №142 від 30.11.06, 111,21 грн. по рахунку № 93/06 від 22.06.07 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено виникнення у відповідача зобов'язання щодо оплати цих рахунків.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими судовими актами, звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме, що правова оцінка договору від 15.09.05 не відповідає вимогам ст. 61 Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) , ст.ст. 180, 181 ГК України (436-15) , ст. 638 ЦК України (435-15) . Суди не застосували ст. 530 ЦК України (435-15) . Висновки попередніх судових інстанцій не відповідають обставинам справи і наданим позивачем доказам.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Між Комунальним підприємством "Горлівське трамвайно-тролейбусне управління" та Малим приватним підприємством "Крокус" було укладено договір б/н від 15.09.2005р. про надання транспортних послуг по перевезенню пасажирів.

Згідно до п.4 цього договору розрахунки за надані автопослуги здійснюються відповідачем на підставі рахунку позивача протягом 3-х банківських днів. Підставою для виписки рахунку є дані дорожніх листів, завірених печаткою відповідача.

Додатковою угодою від 03.04.2006р. до цього договору сторони доповнили розділ 4 пунктом 4.3, згідно якого вартість послуг підлягає коригуванню у випадку збільшення витрат на експлуатацію автобуса та збільшення заробітної плати робітників підприємства. При настанні вказаних обставин КП "Горлівське ТТУ" зобов'язується надати нову калькуляцію витрат на експлуатацію автобуса.

Позивачем було складено та затверджено калькуляцію розрахунку вартості експлуатації автобуса Iкарус-250 від 15.09.2005р., якою визначена сума до оплати 172,19 грн., від 30.09.2005 р. на суму 276,74 грн., на кошторисну вартість 1 години експлуатації від 14.04.2006 р. на 16,87 грн., від 04.05.2006 р. на суму 16,87 грн., за квітень 2006 р. на суму 26,14 грн., від 01.07.2006 р. на суму 26,14 грн., від 14.07.2007 р. на суму 23,44 грн., від 14.07.2006 р. на суму 32,70 грн., від 11.12.2006 р. на суму 53,84 грн.

На підставі заявок відповідача позивачем надавались послуги по перевезенню пасажирів автобусом Iкарус-250, що засвідчується відповідними дорожніми листами та актами виконаних робіт від 28.04.2006 р., 31.05.2006 р., 30.06.2006 р., 31.07.2006 р., 31.08.2006 р., 29.09.2006 р., 31.10.2006 р., 30.11.2006 р.

Позовні вимоги було заявлено про стягнення заборгованості в сумі 12976,90 грн., у тому числі:

1). 11861,82 грн. за рахунком № 149 від 07.09.2007р.,

2). 1003,87 грн. залишок по рахунку № 142 від 30.11.2006р.,

3). 111,21 грн. по рахунку № 93/06 від 22.06.2007р.

На оплату наданих за договором послуг позивачем були виставлені відповідачеві рахунки.

Позивачем також був складений рахунок № 142 від 30.11.2006р. на суму 4119,89 грн. на транспортні послуги та доплату за автопослуги.

Суди дійшли висновку, що акт звірки взаємних розрахунків від 01.06.2007, який, на думку позивача засвідчує направлення рахунку № 142 від 30.11.2006р. відповідачу, не прийнятий до уваги, оскільки цей акт не містить відомостей про вручення відповідачеві спірного рахунку та не містить посилання на рахунки. Крім того, акт був підписаний Судаковою С.Є., підпис якої скріплено печаткою суб'єкта підприємницької діяльності Судакової С.Є., а не відповідачем у справі. Iнші докази направлення даного рахунку відповідачу суду надані не були.

Стосовно вимог позивача про стягнення суми 111,21 грн. за рахунком №93/06 від 22.06.07 суди дійшли висновку, що позивачем не доведено направлення відповідачеві вказаного рахунку.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми 11861,82 грн. за рахунком №149 від 07.09.07, який був виставлений на підставі Акту перевірки Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 22.06.07 №06-31.

Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області було проведено позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2005р. по 01.06.2007р., за результатами якої складений акт від 22.06.2007р. № 06-31. Даним актом встановлено, що за цей період різниця між вартістю експлуатації автобусу "Iкарус-250", розрахованою позивачем, та вартістю експлуатації автобусу "Iкарус-250", розрахованою на підставі калькуляцій кошторисної вартості однієї години, визначених в ході ревізії, склала 11861,82 грн., у тому числі у 2005 році - 3547,39 грн., у 2006 році - 8796,75грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем здійснена реалізація послуг по перевезенню комерційних груп за заниженими цінами, внаслідок цього встановлено недоотримання фінансових коштів від реалізації товарів, робіт і послуг безоплатно або за заниженими цінами, порядок розрахунку (визначення) вартості яких визначений законодавством, що є порушенням порядку розрахунку вартості, який визначений п. 4.5 "Методичними рекомендаціями визначення рівня тарифів на послуги пасажирського автотранспорту загального користування", затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.06.2003 № 461 (v0461361-03) , розробленими з урахуванням положень Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (2344-14) .

На недоплату в результаті помилки розрахунку калькуляції згідно акту перевірки КРУ від 22.06.07 позивачем було складено рахунок №149 від 07.09.07 на суму 11861,82 грн.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що дані вимоги є необгрунтованими, оскільки оплата відповідачем проводилась згідно калькуляціям та рахункам, які були виставлені самим позивачем, а в даному випадку саме позивач порушив вимоги законодавства щодо належного нарахування суми за надані автопослуги. А тому помилка позивача в розрахунку не є заборгованістю відповідача у вигляді несплати ним рахунку № 149 і тому суди обгрунтовано не застосували ст. 530 ЦК України (435-15) .

Згідно ч.ч.1,2,3 ст. 180 ГК України (436-15) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Iстотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України (435-15) зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов договору б/н від 15.09.2005р встановлено, що цей договір за своєю правовою природою є договором про перевезення (ст.908 ЦК України (435-15) ). Наявність договору підтверджується складеними сторонами шляховими листами. В договорі (розділ 4) сторони домовились, що розрахунок за виконані автопослуги здійснюється замовником на підставі рахунку перевізника на протязі 3-х банківських днів.

Підставою для виписки рахунку є дані шляхового листа, завіреного печаткою замовника. Тобто, скаржник погодився з таким порядком встановлення ціни за автопослуги. Це не суперечить ст. ст. 908, 909 ЦК України (435-15) .

Iнші доводи скарги зводяться до недослідженості обставин та доказів у справі. Відповідно ст. 111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у касаційній скарзі не допускається посилання на недоведеність обставин справи. Повторно досліджувати докази не відноситься до компетенції касаційної інстанції (ст. 107 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ).

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування прийнятих судових актів відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 , 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Горлівське трамвайно-тролейбусне управління" залишити без задоволення, постанову від 04.06.08 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 29/11 господарського суду Донецької області -без змін.