480/379/20 Про визнання протиправним і скасування наказу "Щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" - 31.07.2024 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Міністерства юстиції України, Сумської міської ради, Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021 (головуючий суддя: Ральченко І.М., судді: Бершов Г.Є., Катунов В.В.) у справі № 480/379/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНС" до Міністерства юстиції України, треті особи: Сумська міська рада, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Державний реєстратор Білопільської міської ради Сумської області Пєшкова Олена Михайлівна про визнання протиправним і скасування наказу,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕНС" (далі - ТОВ "СЕНС" або позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст України або відповідач), треті особи: Сумська міська рада (третя особа 1), Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (третя особа 2), Державний реєстратор Білопільської міської ради Сумської області Пєшкова Олена Михайлівна (третя особа 3), в якому просило визнати протиправним і скасувати наказ № 23/5 від 02.01.2020 "Щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 18.06.2020 у задоволенні позову відмовив.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 03.03.2021 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нову постанову про задоволення позову: визнав протиправним і скасував наказ Міністерства юстиції України № 23/5 від 02.01.2020 "Щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач і треті особи (Сумська міська рада та Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради) подали касаційні скарги.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 20.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Мін`юсту України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Сумської міської ради на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що скарга Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради в порушення вимог пункту 4 частини п`ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не містила належного викладення обставин, якими заявник обґрунтовував свої вимоги в частині допущених державним реєстратором порушень.

Також, в порушення частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 12 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (1128-2015-п) (далі - Порядок №1128), оскаржуваний наказ не містить посилання на правові підстави для скасування рішення держаного реєстратора.

Стверджує, що у порушення абзацу 9 частини п`ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" оскаржуваний наказ винесений на підставі скарги особи, порушення прав якої рішенням державного реєстратора не доведено.

На думку позивача, при розгляді скарги Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради відповідач вийшов за межі підстав та обґрунтувань скарги, оскільки питання підтвердження присвоєння об`єкту нерухомості адреси не було предметом зазначеної скарги, та не відображено у наданих позивачем поясненнях, чим крім іншого порушені права товариства.

Позивач також наголосив, що скарга Департаментом подана без дотримання встановленого 60-денного строку, що є підставою для відмови у задоволенні скарги відповідно до пункту 8 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Від третьої особи-Сумської міської ради, надійшов відзив на позовну заяву, у якому, із покликанням на пункт 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (1127-2015-п) (далі - Порядок № 1127) зазначила, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна, серед іншого, подається документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Водночас відповідно до інформаційної довідки № 200046401 від 12.02.2020 з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту, на який було зареєстровано право власності за ТОВ "СЕНС", в графі "Підстава виникнення права власності" відсутні посилання на документ про присвоєння новозбудованому відповідному нерухомому майну поштової адреси.

Також згідно із інформацією, зазначеною у листі Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 12.02.2020 № 207/08.01-20, поштова адреса об`єкту нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером: 5910136300:01:008:0107, не присвоювалась.

Цим листом також повідомлено, що рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.12.2016 № 723 позивачу було відмовлено у присвоєнні поштової адреси комплексу нежитлових будівель (крита автомобільна стоянка).

За результатами судового оскарження рішення виконкому від 20.12.2016 №723, ТОВ "СЕНС" було відмовлено у задоволенні позову (справа № 591/245/17).

За таких обставин, третя особа 1, із покликанням на вимоги пункту 1 частини першої та частини другої статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", стверджує, що державний реєстратор Пєшкова О.М. мала обов`язок зупинити розгляд заяви ТОВ "СЕНС", та роз`яснити, що заявником подано не повний пакет документів і у випадку неусунення недоліків - відмовити в держаній реєстрації.

Проте, державний реєстратор Пєшкова О.М. вчинила державну реєстрацію права власності на вказану нерухомість за ТОВ "СЕНС", чим порушила законодавство у сфері державної реєстрації прав.

За наведених вище аргументів, Сумська міська рада вважає оскаржуваний наказ Мін`юсту законним, а мотиви, зазначені у висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, обґрунтованими.

Від Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради також надійшли письмові пояснення у справі, в яких третя особа-2 із посиланням на пункт 8 Порядку № 1128 наполягає, що комісія Мін`юсту не обмежена лише доводами скарги і могла встановлювати наявність будь-яких інших обставин, що свідчать про незаконність рішення державного реєстратора.

Своєю чергою, враховуючи положення пункту 12 Порядку № 1128, саме висновки Комісії є підставою для прийняття наказу про скасування державної реєстрації і є його невід`ємною частиною, а отже доводи позивача про те, що висновки Комісії мають виключно рекомендаційний характер, Департамент вважає необґрунтованими.

Департамент також зазначив, що земельна ділянка, на якій розташований незаконно зареєстрований об`єкт нерухомого майна ТОВ "СЕНС", є власністю Сумської міської об`єднаної територіальної громади, тобто є комунальною власністю.

Отже, звернення зі скаргою саме Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради обумовлено виконанням повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , та делегованих Сумською міською радою як представницьким органом Сумської міської об`єднаної територіальної громади, а також направлено на захист права власності Сумської міської об`єднаної територіальної громади, тому відповідає вимогам частини п`ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Скаргу Департаменту від 18.11.2019 було направлено до Мін`юсту 22.11.2019, що підтверджується реєстром поштових відправлень та інформацією з сайту ПАТ "Укрпошта", тобто в межах 60-денного строку, визначеного частинами третьою, четвертою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відлік якого починається з 02.10.2019 - дати, коли під час виконання службових завдань працівникам Департаменту стало відомо про незаконну державну реєстрацію права власності за позивачем об`єкту нерухомості.

З огляду на викладене, третя особа-2 вважає, що Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації дійшла законного і обґрунтованого висновку про задоволення скарги Департаменту від 18.11.2019 № 06-01-16/3874 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2019 № 48506280, прийнятого державним реєстратором Білопільської міської ради Сумської області Пєшковою О.М .

Від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи - Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, у якій Товариство наголосило, що саме по собі перебування земельної ділянки в комунальній власності не може свідчити про однозначне порушення прав територіальної громади будь-якою реєстраційною дією щодо права власності на розміщене на ній на нерухоме майно.

Позивач зазначив, що автостоянка була збудована ще в 1993 році, з 2015 року - введена в експлуатацію, про що органам місцевого самоврядування було відомо протягом всього цього часу. Проте, органи місцевого самоврядування не висловлювали жодних заперечень щодо розміщення спірного нерухомого майна, та не вчиняли заходів щодо його знесення тощо.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що скарга Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 18.11.2019 № 06-01- 16/3874 відповідала вимогам, встановленим частиною п`ятою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому були відсутні підстави для відмови в задоволенні скарги без її розгляду по суті.

Мін`юст також наголосив, що підставою та, відповідно, невід`ємною частиною оскаржуваного наказу є висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 19.12.2019 за результатами розгляду скарги Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 18.11.2019 № 06-01-16/3874, який містить мотивувальну частину, де відображені встановлені фактичні обставини, що стали підставою для скасування рішення державного реєстратора.

Із покликанням на пункт 8 Порядку № 1128 відповідач стверджує, що мав право перевіряти відомості у реєстрі для об`єктивного розгляду скарги, а не обмежуватися лише підставами, які зазначив скаржник.

Наголосив, що відповідачем прийнято скаргу до розгляду у межах 60 календарних днів з дня, коли особа дізналася про порушення її прав шляхом здійснення реєстрації нерухомого майна державним реєстратором, тобто з 02.10.2019, як зазначає у своїй скарзі Департамент.

Щодо незаконності проведеної державним реєстратор реєстрації права власності за ТОВ "СЕНС" новозбудованого майна, то відповідач наголосив, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не містить документа про присвоєння адреси новозбудованому нерухомому майну, адже 20.12.2016 щодо позивача було прийнято рішення № 723 "Про відмову у присвоєнні поштової адреси комплексу нежитлових будівель (крита автомобільна стоянка) ТОВ "СЕНС" внаслідок відсутності затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації на будівництво об`єкту. Рішення виконкому № 723 за результатами судового оскарження визнано законним (справа № 591/245/17). Зазначене свідчить про те, що позивач не міг надати державному реєстратору передбачені законодавством документи для правомірної реєстрації. Отже, державним реєстратором проведена державна реєстрація прав за відсутності усіх необхідних документів.

Від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій зазначено, що скарга не містила обставин, якими заявник обґрунтував свої вимоги, зокрема в частині допущених державним реєстратором порушень, а також обґрунтувань порушення прав територіальної громади м. Суми оскаржуваним рішенням, що суперечить вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо змісту скарги.

Також на адресу суду першої інстанції від Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради надійшли письмові пояснення у справі, в яких третя особа-2 наголосила, що скарга Департаменту від 18.11.2019 містила всі визначені Законом реквізити, належним чином мотивована, тому у Мін`юсту не було підстав для відмови у задоволенні скарги без розгляду її по суті. Комісія Мін`юсту не обмежена лише доводами скарги і могла встановлювати наявність будь-яких інших обставин, що свідчать про незаконність рішення державного реєстратора. Судовими рішеннями у справі №591/245/17 підтверджено факт відсутності документа про присвоєння адреси об`єкту, стосовно якого скасовано державну реєстрацію права власності за ТОВ "Сенс", що є підставою звільнення від доказування відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх установлено, що 04.09.2019 державним реєстратором Білопільської міської ради Пєшковою О.М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2019 № 48506280 щодо реєстрації за ТОВ "СЕНС" права власності на об`єкт нерухомого майна (адмінбудівля, гараж та крита автостоянка), що знаходиться на земельній ділянці, наданій Товариству у постійне користування Сумською міською радою для платної критої автомобільної стоянки.

26.11.2019 на розгляд, у порядку статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", до Мін`юсту України надійшла скарга Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 18.11.2019 № 06-01-16/3874 на рішення державного реєстратора Білопільської міської ради Пєшкової О.М. від 04.09.2019 № 48506280 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обґрунтування вимог скарги Департаментом зазначено, що державним реєстратором здійснено реєстрацію нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, а саме: адмінбудівлі, гаража та критої автостоянки (загальна площа (кв.м): 106,7, Опис: А-адмінбудівля, м/с-масандра; Б-гараж; б-прибудова; В-навіс критої автостоянки; Г-навіс критої автостоянки; Д-навіс критої автостоянки; Е-навіс критої автостоянки; Ж-навіс критої автостоянки; И-навіс критої автостоянки; К-навіс критої автостоянки, Л-навіс критої автостоянки; М-навіс критої автостоянки; Н-навіс критої автостоянки; О-навіс критої автостоянки; П-навіс критої автостоянки; Р-н критої автостоянки; 3-вбиральня; № 1-ворота; № 2-огорожа) за адресою: просп. Лушпи Михайла, будинок 7а, м. Суми, Сумська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906366459101, запис право власності 33064509 від 19.08.2019 за ТОВ "СЕНС".

Відповідно до декларації про готовність об`єкта експлуатації зазначена адреса по об`єкту: просп. Лушпи Михайла 7а, м. Суми. Зареєстроване майно знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номер 5910136300:01:008:0107), що перебуває у комунальній власності та зареєстрована за Сумською міською радою.

Скаржник зазначив, що опис майна за спірною адресою дає підстави вважати, що частина об`єктів не є нерухомим майном, і відповідно, не підлягає державній реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства.

У контексті наведених обставин, скаржник наголосив, що реєстрація майна, як нерухомого, тобто зі зміною його правового статусу, встановлює правовий зв`язок між майном і земельною ділянкою, яка належить Сумській міській об`єднаній територіальній громаді, безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків і зачіпає інтереси територіальної громади, як власника земельної ділянки, на якій це майно розташовано.

На виконання вимог пункту 11 Порядку № 1128, копія зазначеної скарги була надіслана на адресу позивача та отримана Товариством 13.12.2019.

17.12.2019 ТОВ "СЕНС" подало письмові пояснення по суті скарги, в яких заперечило проти задоволення скарги, зазначивши про наявність підстав для відмови в задоволенні скарги.

19.12.2019 Комісія, розглянувши скаргу Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 18.11.2019 № 06-01-16/3874 на рішення від 04.09.2019 № 48506280 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Білопільської міської ради Пєшковою О.М., рекомендувала:

- скаргу Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 18.11.2019 № 06-01-16/3874 задовольнити в повному обсязі;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2019 №48506280, прийняте державним реєстратором Пєшковою О.М.

Висновок Комісії мотивований тим, що чинним законодавством України передбачається, що при реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно необхідно подати документ про присвоєння адреси такому майну, виданого уповноваженим органом, зокрема, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, тощо. Проте в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не міститься документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, виданого уповноваженим органом, внаслідок чого оскаржуване рішення не відповідає вимогам пункту 41 Порядку № 1127.

02.01.2020 Мін`юстом України прийнято наказ № 23/5 від 02.01.2020 "Щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким задоволено скаргу Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 18.11.2019р. № 06-01- 16/3874 у повному обсязі; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2019 № 48506280, прийняте державним реєстратором Білопільської міської ради Сумської області Пєшковою Оленою Михайлівною .

В якості підстави для прийняття наказу від 02.01.2020 № 23/5 зазначено висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 19.12.2019 за результатами розгляду скарги Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 18.11.2019 № 06-01-16/3874, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.11.2019 за № 26947-26-19.

Вважаючи такий наказ протиправним, позивач звернувся із цим позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна, серед іншого, подаються документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Водночас для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт позивачем не було подано державному реєстратору документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, що не узгоджується із вимогами законодавства.

У контексті наведеного висновку, суд першої інстанції також відзначив, що виконкомом Сумської міської ради рішенням від 20.12.2016 № 723 було відмовлено у присвоєнні поштової адреси комплексу нежитлових будівель (крита автомобільна стоянка) ТОВ "СЕНС" внаслідок відсутності затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації на будівництво об`єкту.

За результатами судового оскарження рішення виконкому від 20.12.2016 № 723 (справа № 591/245/17) ТОВ "СЕНС" відмовлено у задоволенні позову.

Також із інформації, зазначеній у листі Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 12.02.2020 № 207/08.01-20, суд першої інстанції установив, що поштова адреса об`єкту нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером: 5910136300:01:008:0107, не присвоювалась.

Одночасно з цим суд першої інстанції критично оцінив посилання позивача на те, що документом, який підтверджує присвоєння адреси спірному об`єкту нерухомого майна, є декларації про готовність об`єкта до експлуатації, де місцезнаходження об`єкта зазначено: м. Суми, просп. ім. Лушпи, 7А, оскільки такий документ підтверджує не присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна, а прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту (частина перша статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності") та є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності.

Також суд першої інстанції визнав необґрунтованими посилання позивача на порушення порядку та строків розгляду скарги. У контексті цих висновків, суд першої інстанції констатував, що звернення зі скаргою обумовлено порушенням прав Сумської міської об`єднаної територіальної громади, як власника земельної ділянки, на якій розташований зареєстрований спірний об`єкт нерухомого майна. Скарга подана у межах 60-денного строку, визначеного частинами третьою, четвертою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Також суд першої інстанції визнав вмотивованим висновок Комісії, який слугував підставою для прийняття оскаржуваного наказу і є його невід`ємною частиною.

Суд першої інстанції також наголосив, що Комісія Мін`юсту не обмежена лише доводами скарги і могла встановлювати наявність будь-яких інших обставин, що свідчать про незаконність рішення державного реєстратора.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку.

За висновками суду апеляційної інстанції, при здійсненні розгляду скарги, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації обмежена доводами скарги.

Натомість під час розгляду скарги Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 18.11.2019 № 06-01-16/3874, Комісією були дослідженні питання, що не входили до спірного предмету, визначеного скаржником.

Водночас, доводам, які були покладені скаржником в основу висновків щодо протиправності рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2019 № 48506280, прийнятого державним реєстратором Білопільської міської ради Сумської області Пєшковою О.М., оцінка Комісією надана не була, у складеному за наслідками розгляду висновку будь-які міркування з цього приводу відсутні.

Суд апеляційної інстанції також наголосив, що передбачене пунктом 11 Порядку №1128 право особи подавати пояснення по суті скарги не є формальною вимогою, оскільки спрямоване на забезпечення права особи викласти позицію, яка має бути врахована при прийнятті рішення, висловити аргументи.

Проте, оскільки питання непідтвердження присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси у скарзі не піднімалось, позивач був позбавлений можливості надати пояснення з цього приводу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розгляд скарги проведений Комісією із порушенням пунктів 8, 11 Порядку № 1128, внаслідок дослідження питань, що не були предметом скарги, та позбавлення ТОВ "СЕНС" можливості надати відповідні пояснення щодо них.

Разом з цим, оцінюючі висновки Комісії щодо відсутності документа, який підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, суд апеляційної інстанції визнав, що одним із документів, необхідних для державної реєстрації права власності є документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, проте наголосив, що законодавець не визначив конкретний документ, яким повинно підтверджуватися присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, слід виходити з того, що документом, який підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, може бути як рішення органу місцевого самоврядування, так і інший документ, незалежно від форми, виданий відповідним органом, який дає змогу встановити факт присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, зокрема довідки, виписки.

За таких обставин, оскільки позивачем було надано державному реєстратору, зокрема, декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № СМ 142151350525 від 15.05.2015, у якій зазначена адреса об`єкту: просп. М. Лушпи, буд. 7а, в м. Суми Сумська область, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач виконав вимоги Порядку № 1128 в частині надання державному реєстратору документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення скаржником встановленого 60-денного строку, відведеного для подачі скарги.

Суд апеляційної інстанції відхилив покликання Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради на те, що про наявність оскаржуваної реєстраційної дії останній дізнався лише 02.10.2019 під час виконання службових завдань працівниками Департаменту після звернення ПрАТ "Сумбуд" від 18.09.2019, оскільки такі дані є відкритими та вносяться до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Своєю чергою, Мінюст України відмовляє у задоволенні скарги, яка подана після закінчення визначеного законодавцем строку для її подачі.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга Мін`юсту обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини у справі, що призвело до скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Скаржник-1 наполягає, що скарга Департаменту відповідала вимогам частини п`ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому були відсутні підстави для відмови в задоволенні скарги без її розгляду по суті.

В обґрунтування законності оскаржуваного наказу, Мін`юст наголосив, що позивачем не було надано державному реєстратору документу, що підтверджує присвоєння новозбудованому об`єкту нерухомого майна адреси, а отже державний реєстратор не мав підстав для реєстрації за ТОВ "СЕНС" об`єкту нерухомості.

Також скаржник-1 вважає, що справа розглянута із порушенням правил юрисдикційної підсудності спору адміністративним судам.

Зазначив, що у постановах від 14.03.2018 у справі № 396/2550/17 та від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17 Великою Палатою Верховного Суду висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правовідносин щодо визнання протиправними та скасування наказів Мін`юсту, які є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття речових прав на нерухоме майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб.

Аналогічна правова позиція також була висловлена Верховним Судом у постановах від 15.11.2019 у справі № 826/11648/16, від 20.11.2019 у справі № 817/1505/18, від 18.05.2020 у справі № 2826/11738/18 та від 21.12.2020 у справі № 420/244/19.

У справі, що розглядається, основним мотивом звернення до суду слугувало прийняття відповідачем, на думку позивача, протиправного рішення, яким фактично порушені майнові права ТОВ "СЕНС" на новозбудований об`єкт нерухомості.

Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, скаржник-1 вважає, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради подав відзив на касаційну скаргу Мін`юсту, у якому підтримав позицію скаржника-1, що позовні вимоги у справі, що розглядається, направлені на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача. Просить Суд задовольнити скаргу Мін`юсту і закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Позивач також скористався процесуальним правом і подав відзив на касаційну скаргу Мін`юсту. Вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, повно та всебічно з`ясував обставини у справі у зв`язку із чим дійшов обґрунтованих висновків щодо протиправності оскаржуваного наказу.

Одночасно з цим, позивач висловив заперечення щодо висновків Мін`юсту про необхідність розгляду цієї справи за правилами господарського судочинства, позаяк спір про належність майна ТОВ "СЕНС" відсутній. Натомість перевірці у межах розгляду цієї справи підлягають виключно дії та рішення відповідача, який у спірних правовідносинах діє як суб`єкт владних повноважень.

Також позивач вказав на нерелевантність приведеної Мін`юстом судової практики до обставин цієї справи.

Сумська міська рада (третя особа-1) також подала касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить Суд скасувати оскаржувану постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021 і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга Сумської міської ради обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини у справі, що призвело до скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Скаржник-2 наголосив, що законодавець передбачив прямий обов`язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Проте, всупереч вимогам статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор Пєшкова О.М. належним чином не перевірила факт присвоєння поштової адреси спірному об`єкту та зареєструвала право власності на нього за позивачем.

Своєю чергою суд першої інстанції правильно зазначив, що надана позивачем до матеріалів справи копія декларації про готовність об`єкта до експлуатації, де місцезнаходження об`єкта вказано: м. Суми, просп. ім. Лушпи, 7А", не підтверджує належним чином присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна.

Також Сумська міська рада наголосила, що починаючи з 08.08.2019 у м. Суми уповноваженим органом, який присвоює поштові адреси є Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради. Водночас вказаним органом поштова адреса спірному об`єкту нерухомості в установленому порядку не присвоювалася.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу Сумської міської ради, в якому зазначив, що Комісія обмежена доводами скарги, а отже суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вихід за межі доводів, зазначених Департаментом у скарзі, порушує право заінтересованих осіб висловитися щодо таких мотивів.

Також вважає, що для проведення державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості позивач подав належні документи, що підтверджують факт присвоєння нерухомості поштової адреси.

Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу Сумської міської ради не скористалися.

Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (третя особа-2) також подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить Суд скасувати рішення судів попередніх інстанції та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України у зв`язку із тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Скаржник-3 наполягає, що виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ТОВ "СЕНС" з наказом Мін`юсту від 02.01.2020 № 23/5 "Щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Такий правовий підхід відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, від 17.10.2019 у справі № 826/13993/17, від 18.02.2021 у справі № 826/16633/16, а також висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.02.2021 у справі № 823/2166/17.

Також із покликанням на пункт 1 частини першої статті 380 КАС України скаржник-3, у разі закриття провадження у справі, просить вирішити питання про поворот виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021.

Така вимога обґрунтована тим, що 12.04.2021 Мін`юст України на підставі та на виконання постанови суду апеляційної інстанції у цій справі за заявою ТОВ "СЕНС" відкрив розділ на новий об`єкт нерухомого майна 2334697259000 та зареєстрував за позивачем право власності на нерухоме майно, запис про яке був скасований оскаржуваним наказом.

Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу Сумської міської ради не скористалися.

Також на адресу Верховного Суду від ТОВ "СЕНС" надійшло клопотання, в якому позивач, серед іншого, просив врахувати при вирішенні справи висновки Конституційного Суду України, викладені у Рішенні від 16.11.2022 № 9-р(ІІ)/2022 у справі № 3-270/2019 (6302/19).

VIІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційних скаргах та відзивах на них, Верховний Суд виходить з такого.

Вирішуючи питання юрисдикційної підсудності цього спору, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг

Згідно із пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.

Колегія суддів зазначає, що питання юрисдикційної підсудності цього спору вже вирішувалося судом першої інстанції в ухвалі від 26.02.2020, якою було відмовлено Мін`юсту України в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі №480/379/20 на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Відмовляючи у закритті провадження у справі, суд першої інстанції констатував, що предметом спору у цій справі є визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України № 23/5 від 02.01.2020 "Щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", прийнятого на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 19.12.2019 за результатами розгляду скарги Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 18.11.2019 № 06-01-16/3874, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.11.2019 за № 26947-26-19.

Суд першої інстанції встановив, що звернення з цим позовом до суду обумовлено процедурними прошеннями з боку відповідача, що за висновками позивача, призвело до розгляду скарги Департаменту по суті та власне до безпідставного скасування, за наслідками такого розгляду, рішення державного реєстратора про реєстрацію за ТОВ "СЕНС" права власності на об`єкт нерухомого майна (адмінбудівля, гараж та крита автостоянка). Зокрема, в обґрунтування позову позивач посилався на те, що скарга Департаменту подана з порушенням строку, що згідно із пунктом 8 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для відмови у задоволенні скарги; скаржником не обґрунтовано порушення його прав оскаржуваним рішенням державного реєстратора; Комісія вийшла за межі доводів скарги Департаменту.

Разом з цим, питання правомірності/неправомірності набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомості сторонами перед судом не порушувалося.

Таке право не порушувалося і Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради у поданій до Мін`юсту скарзі від 18.11.2019 № 06-01-16/3874.

Відповідачем у справі визначено суб`єкта владних повноважень - Мін`юст України, який здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації.

Отже, при оцінці доводів щодо порушення правил юрисдикційної підсудності цієї справи, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що спір у справі стосується виключно процедури розгляду Мін`юстом скарги на дії державного реєстратора.

Відповідно в межах розгляду цієї справи суд перевіряє дотримання процедури під час реалізації Мін`юстом владних управлінських функцій щодо забезпечення адміністративного оскарження у сфері державної реєстрації юридичних осіб.

Отже, з огляду на суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у цій справі, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що спір про право відсутній та дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій цілком слушно розглянули цей спір за правилами адміністративного судочинства.

Водночас приведена скаржниками-1 та 3 судова практика не є релевантною до спірних правовідносин, позаяк правовідносини у справах, на які посилаються Мін`юст та Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, і у справі, що розглядається, виникли за різних фактичних обставин. Зокрема у наведених справах, позов був направлений на відновлення порушених цивільних (майнових) прав.

Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради та частково касаційної скарги Мін`юсту України (в частині закриття провадження у справі).

Надаючи правову оцінку по суті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (далі - Закон № 1952-IV (1952-15) ; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами статті 1 Закону № 1952-IV унормовано, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

За визначеннями, наведеними у статті 2 цього Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Стаття 37 Закону № 1952-IV визначає порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до приписів цієї статті, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

д) підпункт "д" пункту 2 частини шостої статті 37 виключено

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Процедуру розгляду відповідно до Закону № 1952-IV (1952-15) скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту (далі - суб`єкт оскарження), що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами (далі - суб`єкт розгляду скарги) визначає Порядок № 1128.

Згідно із пунктом 2 цього Порядку, для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Пунктом 12 Порядку № 1128 визначено, що за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

В обґрунтування тверджень про порушення процедури розгляду Мін`юстом скарги на рішення державного реєстратора, позивач посилається на те, що скарга Департаментом подана без дотримання встановленого 60-денного строку, що є підставою для відмови у задоволенні скарги відповідно до пункту 8 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV.

Оцінюючі вказані доводи, суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про дотриманням скаржником строків на подачу скарги, враховуючи ту обставину, що про державну реєстрацію права власності за ТОВ "СЕНС" Департамент дізнався лише 02.10.2019 в ході опрацювання звернення ПрАТ "Сумбуд" від 18.09.2019, про що складено інформаційну довідку 02.10.2019.

Натомість суд апеляційної інстанції констатував пропуск Департаментом такого строку, зазначивши, що такі дані є відкритими та вносяться до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно скаржник повинен був знати про наявність вчиненої реєстраційної дії.

Надаючи правову оцінку в контексті наведених доводів позивача, враховуючи протилежні висновки судів попередніх інстанцій в оцінці цих обставин, колегія суддів зазначає таке.

Частина третя статті 37 Закону № 1952-IV визначає, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Згідно із приписами частини четвертої статті 37 Закону № 1952-IV днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Отже, законодавцем чітко визначено строк в межах якого особа, права якої порушено діями чи бездіяльністю суб`єкта державної реєстрації, може звернутися з відповідною скаргою на них до Міністерства юстиції України, та порядок його обчислення. Такий строк становить 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Колегія суддів зазначає, що ужитий в частині третій статті 37 Закону № 1952-IV сполучник "або" вказує на те, що обчислення строку пов`язується з однією з подій, а саме: 1) день прийняття рішення; 2) день, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції встановлено, що про рішення державного реєстратора Білопільської міської ради Пєшковою О.М. № 48506280 від 04.09.2019 Департамент дізнався 02.10.2019 під час опрацювання звернення ПрАТ "Сумбуд".

Дата, з якої Департаменту стало відомо про державну реєстрацію права власності за ТОВ "СЕНС" також підтверджується інформаційною довідкою від 02.10.2019.

Своєю чергою, суд першої інстанції слушно зауважив, що законодавство не покладає на державного реєстратора обов`язок повідомляти Сумську міську раду та її виконавчі органи про прийняті рішення.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у спірному випадку обчислення строку на подачу скарги необхідно здійснювати з дати, коли Департамент фактично дізнався про рішення державного реєстратора (02.10.2019), а не з дати його прийняття (04.09.2019).

Скаргу Департаменту від 18.11.2019 було направлено до Мін`юсту 22.11.2019, що підтверджується відомостями, зазначеними у реєстрі поштових відправлень та інформацією з сайту ПАТ "Укрпошта", тобто в межах 60-денного строку, визначеного частиною третьою статті 37 Закону № 1952-IV, що виключає можливість застосування до цієї скарги наслідків, встановлених пунктом 8 частини восьмої цієї статті.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про недотримання Департаментом при зверненні зі скаргою строків, встановлених частиною третьою статті 37 Закону № 1952-IV.

У справі, що розглядається, позивач також вважає, що у порушення абзацу 9 частини п`ятої статті 37 Закону № 1952-IV оскаржуваний наказ винесений на підставі скарги особи, порушення прав якої рішенням державного реєстратора не доведено.

Суд першої інстанції констатував, що звернення зі скаргою Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради обумовлено виконанням повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , та делегованих Сумською міською радою як представницьким органом Сумської міської об`єднаної територіальної громади, а також направлено на захист права власності Сумської міської об`єднаної територіальної громади, тому відповідає вимогам частини п`ятої статті 37 Закону № 1952-IV.

Рішення суду апеляційної інстанції оцінки доводам позивача про непідтвердження скаржником порушення його прав спірним рішенням державного реєстратора не містить.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача в контексті висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Частина п`ята статті 37 Закону № 1952-IV визначає, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Судами попередніх інстанцій установлено, що скарга на рішення державного реєстратора № 48506280 від 04.09.2019 подана від імені Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради.

Зі змісту скарги судом першої інстанції установлено, що Департамент відповідно до Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 05.06.2019 №5111-МР, є виконавчим органом Сумської міської ради, уповноваженим з питань управління та розпорядження земельними ресурсами.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно зі статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю.

Приписами статті 83 Земельного кодексу України унормовано, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Суд першої інстанції установив, що земельна ділянка, на якій розташований зареєстрований об`єкт нерухомого майна ТОВ "СЕНС", перебуває у комунальній власності Сумської міської об`єднаної територіальної громади.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що звернення зі скаргою Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради обумовлено виконанням повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , та делегованих Сумською міською радою як представницьким органом Сумської міської об`єднаної територіальної громади, а також направлено на захист права власності Сумської міської об`єднаної територіальної громади, тому відповідає вимогам частини п`ятої статті 37 Закону №1952-IV.

Позивач також стверджує, що при розгляді скарги Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради відповідач вийшов за межі підстав та обґрунтувань скарги, оскільки дослідив питання, що не входили до предмету, визначеного скаржником.

Натомість доводам, які були покладені Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради в основу висновків щодо протиправності рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2019 № 48506280, прийнятого державним реєстратором Білопільської міської ради Сумської області Пєшковою О.М., оцінка Комісією надана не була.

Суд апеляційної інстанції підтримав позицію позивача, підсумувавши, що розгляд скарги Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 18.11.2019 № 06-01-16/3874 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації проведений із порушенням пунктів 8, 11 Порядку № 1128, внаслідок дослідження питань, що не були предметом скарги, та позбавлення ТОВ "СЕНС" можливості надати відповідні пояснення щодо них.

Натомість суд першої інстанції виходив з того, що комісія Мінюсту не обмежена виключно доводами скарги і може встановлювати наявність будь-яких інших обставин, що свідчать про незаконність рішення державного реєстратора.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам у контексті доводів позивача та протилежних висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає таке.

Пункт 8 Порядку № 1128 визначає, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Отже, зміст приписів пункту 8 Порядку № 1128 дозволяє стверджувати, що під час розгляду скарги по суті Комісія не обмежена лише доводами скаржника та може встановлювати і інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі, але не виключено, шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребувати документи, пояснення тощо у суб`єкта оскарження.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що у ході розгляду скарги Департаменту, Комісією із відомостей Державного реєстру встановлено, що державним реєстратором у порушення пункту 41 Порядку № 1127 було прийнято рішення про реєстрацію за ТОВ "СЕНС" право власності за новозбудований об`єкт нерухомості на підставі заяви, в якій не містилося документу, що підтверджує присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна.

Суд першої інстанції здійснив оцінку поданих на реєстрацію документів, та погодився із висновками Комісії, що позивачем не було подану державному реєстратору документу, що підтверджує присвоєння адреси новозбудованому об`єкту нерухомого майна.

Одночасно з цим, суд першої інстанції констатував, що декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, де місцезнаходження об`єкта зазначено: м. Суми, просп. ім. Лушпи, 7А", не можна вважати, у розумінні законодавства України, документом, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, оскільки такий документ підтверджує не присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна, а прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту (частина перша статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності") та є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності.

За таких обставин, суд першої інстанції погодився із висновками Мін`юсту щодо протиправності проведення державним реєстратором реєстрації прав за ТОВ "СЕНС" на новозбудований об`єкт на підставі оскаржуваного рішення № 48506280 від 04.09.2019.

Натоміть суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, зазначивши, що законодавство не визначає яким конкретно документом повинно підтверджуватися присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, слід виходити з того, що документом, який підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, може бути як рішення органу місцевого самоврядування, так і інший документ, незалежно від форми, виданий уповноваженим органом, який дає змогу встановити факт присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, зокрема довідки, виписки.

У спірному випадку, таким документом суд апеляційної інстанції визнав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № СМ 142151350525 від 15.05.2015, в якій зазначено адресу об`єкту: АДРЕСА_1, на підставі чого дійшов висновку, що позивач виконав вимоги Порядку реєстрації в частині надання державному реєстратору документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Надаючи правову оцінку доводам позивача в контексті протилежних висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає таке.

Приписами статті 5 Закону № 1952-IV унормовано, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Відповідно до положень частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Статтею 18 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частиною другою цієї статті визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону № 1952-IV (1952-15) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок № 1127.

За визначенням, наведеним у пункті 1 Порядку № 1127, новозбудований об`єкт - завершений будівництвом об`єкт нерухомого майна, державна реєстрація права власності на який проводиться вперше.

Пунктом 40 Порядку № 1127 визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону № 1952-IV та цим Порядком.

Відповідно до підпункту 3 пункту 41 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подається документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Цією нормою також передбачено, що документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, також не вимагається у разі, коли адреса отримана під час реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна та зазначена в документі, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. У такому разі державний реєстратор відповідно до зазначених заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що згідно з вимогами законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє відсутність суперечностей між заявленою адресою та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Колегія суддів наголошує, що судами попередніх інстанцій не встановлено виключних випадків, за наявності яких не вимагається подання документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Отже, у спірному випадку, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт позивач повинен був у складі документів також подати державному реєстратору документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Колегія суддів зазначає, що норма пункту 41 Порядку № 1127 не містить визначення яким конкретно документом повинно підтверджуватись присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Своєю чергою, Верховний Суду у постанові від 08.08.2019 у справі № 826/11281/15 виснував, що документом, який підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, може бути як рішення органу місцевого самоврядування, так і інший документ, незалежно від форми, виданий відповідним компетентним органом, який дає змогу встановити факт присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (абзац 2 пункту 22 постанови).

підтвердити присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна можливо шляхом подання відповідного документа, виданого й іншим підприємством, установою та організацією, проте лише за умови її попереднього присвоєння компетентним органом (пункт 25 постанови Верховного Суду від 08.08.2019).

Колегія суддів у справі, що розглядається, вважає правозастосовними висновки Верховного Суду у постанові від 08.08.2019 до обставин цієї справи. Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) (далі - Закон № 280/97-ВР (280/97-ВР) ) відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 24 Закону № 280/97-ВР передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Як слідує з підпункту 10 пункту "б" статті 30 Закону № 280/97-ВР до делегованих законом повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради в галузі житлово-комунального господарства віднесено облік та реєстрацію відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форми власності.

Згідно із статтею 40 цього ж Закону виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Відповідно до частини дев`ятої статті 39 Закону № 280/97-ВР зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Аналізуючи вищевказані норми, суд приходить до висновку, що вирішення питання про присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси належить до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, в даному випадку до повноважень виконавчого комітету Сумської міської ради. Водночас, діюче в Україні законодавство чітко не регламентує процедуру присвоєння такої адреси. У той же час, органи місцевого самоврядування не позбавлені можливості затверджувати такі процедури шляхом прийняття власних правил.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 441/1625/15-а та від 13.08.2020 у справі № 344/9283/16-а.

Так, у період з 05.05.2016 по 08.08.2019 питання присвоєння та зміни поштових адрес об`єктам нерухомого майна у місті Суми врегульовувалося Порядком присвоєння та зміни поштових адрес об`єктам нерухомого майна, затвердженим рішенням Сумської міської ради від 24.09.2014 № 3554-МР.

Суд першої інстанції установив, що 20.12.2016 виконавчим комітетом Сумської міської ради було прийнято рішення № 723 "Про відмову у присвоєнні поштової адреси комплексу нежитлових будівель (крита автомобільна стоянка) ТОВ "СЕНС" у зв`язку із відсутністю затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації на будівництво об`єкту.

Зазначене рішення виконавчого комітету Сумської міської ради було предметом судового розгляду у справі № 591/245/17.

За результатом розгляду справи № 591/245/17, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29.03.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018, ТОВ "СЕНС" відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.12.2016 № 723 "Про відмову у присвоєнні поштової адреси комплексу нежитлових будівель (крита автомобільна стоянка) ТОВ "Сенс" та зобов`язання виконавчого комітету Сумської міської ради прийняти на черговому засіданні рішення про присвоєння поштової адреси комплексу нежитлових будівель (крита автомобільна стоянка) ТОВ "Сенс" на підставі заяви ТОВ "Сенс" від 26.06.2015.

Верховний Суд постановою від 10.09.2020 залишив без змін рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29.03.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018.

Відмовляючи у задоволенні позову у справі № 591/245/17, суди виходили з того, що оскільки позивачем не було подано витребуваних додаткових документів, а декларація про готовність об`єкта до експлуатації № CM 142151350525 від 15.05.2015 була відсутня в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, 20.12.2016 виконком Сумської МР обґрунтовано прийняв рішення № 723 "Про відмову у присвоєнні поштової адреси комплексу нежитлових будівель (крита автомобільна стоянка) ТОВ "СЕНС".

Згідно із частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, стаття 78 КАС України визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Водночас починаючи з 08.08.2019 адреси об`єктам нерухомого майна присвоюються (змінюються) Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради відповідно до Положення, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 27.04.2016 № 662-МР, та Тимчасового порядку реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 № 267 (267-2019-п) .

Дослідивши зміст листа Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 12.02.2020 № 207/08.01-20, суд першої інстанції установив, що поштова адреса об`єкту нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером: 5910136300:01:008:0107, не присвоювалась.

Судом першої інстанції на підставі інформації, наявної в матеріалах реєстраційної справи № 1906366459101 встановлено, що разом із заявою для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень позивачем подавалися: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія паспорту, ідентифікаційного коду та довіреності від ТОВ "СЕНС"; копія будівельного паспорту на забудову земельної ділянки; копія акту обстеження земельної ділянки; технічні умови; копія державного акту на право постійного користування землею; копія декларації про готовність об`єкта до експлуатації; копія технічного паспорту на групу нежитлових приміщень.

Проаналізувавши подані позивачем державному реєстратору для державної реєстрації прав на новозбудований об`єкт нерухомості документи, суд першої інстанції обґрунтовано констатував, що серед таких відсутній документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, необхідність подання якого обумовлено підпунктом 3 пункту 41 Порядку № 1127.

Водночас суд першої інстанції обґрунтовано відхилив твердження позивача про те, що таким документом може бути декларація про готовність об`єкта до експлуатації, оскільки відповідно до приписів частини першої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" декларація свідчить про прийняття закінченого будівництвом об`єкту та є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності, проте не належить до документів, що підтверджують присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивач не надав передбачені законодавством документи державному реєстратору для правомірної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Натомість суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Також колегія суддів не вбачає підстав для врахування при розгляді цієї справи Рішення Конституційного Суду України від 16.11.2022 № 9-р(ІІ)/2022 справа № 3-270/2019 (6302/19), оскільки таке не стосується спірних правовідносин.

За встановлених вище обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги Сумської міської ради та частково Міністерства юстиції України, у зв`язку з чим такі підлягають задоволенню шляхом скасування постанови суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Одночасно з цим, оскільки суд касаційної інстанції одне із рішень, визначених частиною першою статті 380 КАС України, за результатами касаційного розгляду не приймав, відсутні підстави для задоволення клопотання Департаменту про поворот виконання рішення суду апеляційної інстанції.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.