Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

У червні 2005 р. Хустський технічний коледж звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ "Перкос" про стягнення грошової вартість нафтопродуктів, переданих відповідачу на підставі договору схову, в сумі 173758,40 грн. (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог том 1 а.с. 68).

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.10.2005 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2005 р., позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2006 р. судові рішення у справі скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав неправильного застосування судами норм цивільного законодавства та статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо повного з’ясування обставин справи, а саме з посилання на те, що розглянувши спір за приписами Цивільного кодексу України (435-15) 2003 року господарські суди фактично вийшли за межі позовних вимог, заявлених на підставі статей 413- 424 Цивільного кодексу УРСР.

Крім того, касаційна інстанція зазначала, що вирішуючи спір, суди не звернули увагу на правильність визначення позивачем правового способу захисту порушеного права, оскільки відповідно до статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання.

Зі змісту статті 951 Цивільного кодексу України випливає, що стягнення вартості переданого на зберігання майна можливе в разі втрати такого майна в якості відшкодування завданих поклажедавцеві збитків. Однак, правомірність заявлення позивачем позовних вимог щодо притягнення відповідача до згаданого виду цивільно – правової відповідальності господарським судом не перевірялась.

Під час нового розгляду, рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.07.2007 р. (суддя Журавчик Л.С.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, зобов'язано ТОВ "Перкос" передати Хустському технічному коледжу товариства сприяння обороні України 29186 літрів бензину марки А-76 та 19360 літрів дизельного палива, з посиланням на приписи статей 936, 948, 953 Цивільного кодексу України, з огляду на їх обґрунтованість та доведеність.

За апеляційною скаргою ТОВ "Перкос" Львівський апеляційний господарський суд (судді: Галушко Н.А., Краєвська М.В., Орищин Г.В.), переглянувши рішення господарського суду Закарпатської області від 27.07.2007р. в апеляційному порядку, постановою від 26.02.2008 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Перкос" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Закарпатської області від 27.07.2007 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 р. скасувати й прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, зазначає, що підставою для повернення речі відданої на зберігання є вимога поклажодавця про її повернення, проте, судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи і безпідставно визнано доведеними обставини щодо надіслання позивачем письмових вимог про повернення нафтопродуктів, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази щодо їх надіслання та отримання відповідачем.

У відзиві на касаційну скаргу Хустський технічний коледж просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення у справі залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково з таких підстав.

По-перше, згідно зі статтею 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Як вбачаться з матеріалів справи судове рішення у справі було прийнято 27.07.2007 р. (підписане 15.10.2007 р.).

З апеляційною скаргою ТОВ "Перкос" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду 17.12.2007 р.

В силу імперативних положень частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України, відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що трьохмісячний строк обчислюється саме з дня прийняття рішення, а не з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України

Отже, перебіг цього строку починається з дня оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Подання апеляційної скарги після спливу трьохмісячного строку, встановленого на подання апеляційної скарги, виключає можливість її прийняття до розгляду та перегляд оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку.

На підставі вищевикладеного, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що Львівським апеляційним господарським судом в порушення норм процесуального законодавства помилково була розглянута апеляційна скарга ТОВ "Перкос" на рішення господарського суду Закарпатської області від 27.07.2007 р., у зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції від 26.02.2008 р. підлягає скасуванню.

По-друге, відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) від 16 січня 2003 року, цей Кодекс застосовується до відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) від 16 січня 2003 року передбачено, що правила цього Кодексу застосовуються до договорів, які були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) лише щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 06.06.2006 р. зазначав щодо правомірності висновку господарських судів, стосовно того, що права і обов’язки сторін за спірним договором продовжували існувати на день пред’явлення позовних вимог, а тому до спірних відносин слід застосовувати правила Цивільного кодексу України (435-15) в новій редакції (2003р.).

Однак, судами не було враховано, що підставою позову позивач визначив приписи статей 413 –424, якими було врегульовано правовідносини з приводу договору схову за Цивільним кодексом (435-15) в редакції 1963 року.

Таким чином, суд касаційної інстанції звертав увагу, що розглянувши спір за приписами Цивільного кодексу України (435-15) 2003 року господарські суди фактично вийшли за межі позовних вимог.

Проте, не звертаючи на вказане уваги, суд першої інстанції під час нового розгляду справи грубо порушив вказані норми цивільного та процесуального законодавства та здійснив судовий розгляд за приписами Цивільного кодексу України (435-15) .

Як вбачається з матеріалів справи Хустський технічний коледж звернувся до господарського суду з вимогою про зобов’язання ТОВ "Перкос" повернути нафтопродукти в обсязі 29166 літрів, переданих йому за договором схову або виплатити грошима компенсацію в сумі 141088 грн. на підставі приписів статей 413- 424, 526, 614 Цивільного кодексу УРСР.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України Хустський технічний коледж, до прийняття рішення у справі, змінив предмет позову та просив стягнути з ТОВ "Перкос" грошову вартість нафтопродуктів в сумі 173758,40 грн. (том 1 а.с. 68).

Заява позивача, яка знаходиться в матеріалах справи (том 2 а.с. 91) не відповідає вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить відомостей щодо зміни підстави позовних вимог з визначенням відповідних статей Цивільного кодексу України (435-15) та фактичних обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції під час розгляду справи також не було з’ясовано й предмету позову виходячи з вказаної заяви та спірних правовідносин.

Відповідно до 22 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , позивач, зокрема, вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Предмет позову –це певна матеріальна –правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права.

Підстава позову –це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову –це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Проте, розгляд справи судом першої інстанції був здійснений без врахування вказаних приписів законодавства.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає зміну підстави або предмету позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не як обов’язок позивача.

Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Визначення судом першої інстанції підстави та предмету позову на власний розсуд є грубим порушенням норм Конституції України (254к/96-ВР) та приписів діючого законодавства.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої інстанції при розгляді справи та прийнятті рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Враховуючи, що застосування норм матеріального права цілковито залежить від повноти та правильності встановлення обставин справи, рішення не можна визнати законним, у зв’язку з чим воно підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Клопотання Хустського технічного коледжу від 23.09.2008 р. про перенесення судового засідання у зв'язку з хворобою представника коледжу, судовою колегією залишено без задоволення з огляду на те, що розгляд касаційної скарги неодноразово відкладався, а саме ухвалами від 25.06.2008 р. та від 02.09.2008 р., а свої заперечення на касаційну скаргу Хустський технічний коледж висловив у відзиві від 27.08.2008 р., який міститься у матеріалах справи.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Закарпатської області від 27.07.2007 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 р. у справі № 6/105 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Касаційну скаргу ТОВ "Перкос" задовольнити частково.