36/457 Про визнання права на приватизацію нежилого приміщення та спонукання до укладення договору купівлі-продажу - 30.09.2008 Прийняття

розглянув касаційну скаргу Української Православної Церкви парафії Рівноапостольної Марії Магдалини у Старокиївському районі м. Києва, м. Київ (далі –УПЦ парафія Рівноапостольної Марії Магдалини)

на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2008 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2008

зі справи № 36/457

за позовом УПЦ парафії Рівноапостольної Марії Магдалини

до Шевченківської районної у місті Києві ради, м. Київ (далі - Райрада),

про визнання права та спонукання до укладення договору,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради, м. Київ (далі –Управління), та товариство з обмеженою відповідальністю "Базісінвест", м. Київ (далі –ТОВ "Базісінвест").

Судове засідання проведено за участю представників:

УПЦ парафії Рівноапостольної Марії Магдалини –Терещенка С.В., Кошуби Д.О.,

Райради –не з’яв.,

Управління –не з’яв.,

ТОВ "Базісінвест" –не з’яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Позов було подано про:

- визнання за УПЦ парафії Рівноапостольної Марії Магдалини права на приватизацію нежитлового підвального приміщення загальною площею 146 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 45 (далі –Приміщення);

- зобов’язання Райради укласти з УПЦ парафії Рівноапостольної Марії Магдалини договір купівлі-продажу (приватизації) Приміщення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2008 (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2008 (колегія суддів у складі: Іваненко Я.Л. - головуючий, судді Гарник Л.Л. і Пантелієнко В.О.), у позові відмовлено повністю. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи статей 19, 92, 143 Конституції України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" виходили з відсутності підстав для задоволення вимог УПЦ парафії Рівноапостольної Марії Магдалини.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України УПЦ парафії Рівноапостольної Марії Магдалини просить: скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи; визнати за УПЦ парафії Рівноапостольної Марії Магдалини право на приватизацію Приміщення; зобов’язати Райраду укласти з УПЦ парафії Рівноапостольної Марії Магдалини договір купівлі-продажу Приміщення; відшкодувати УПЦ парафії Рівноапостольної Марії Магдалини судові витрати у справі. Скаргу мотивовано прийняттям відповідних судових рішень з порушеннями норм матеріального і процесуального права, в тому числі вимог Законів України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ).

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Усіх учасників процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 26.02.2001 КПЖГ Старокиївського району і УПЦ парафії Рівноапостольної Марії Магдалини було укладено договір оренди Приміщення (далі –Договір від 26.02.2001);

- строк дії Договору від 26.02.2001 закінчився 01.01.2005; листом від 13.01.2005 № 7/9-99/53 орендаря було повідомлено про закінчення строку дії даного договору;

- у подальшому згідно з заявою настоятеля Храму св. Рівноапостольної Марії Магдалини було видано розпорядження від 17.02.2005 № 23 "Про переукладення договору оренди приміщення комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва", в якому зазначено, що договір оренди буде укладено за умови отримання дозволу санепідемстанції та пожежної частини. Згідно з пунктом 5 цього розпорядження у випадку якщо договір оренди не укладається протягом 30 днів з дати видання цього розпорядження, воно втрачає чинність;

- протягом зазначеного строку, тобто до 17.03.2005, дозвільних документів санепідемстанції та пожежної частини Управлінню подано не було, договір оренди не укладено;

- 19.11.2007 проведено конкурс на право оренди Приміщення УПЦ парафії Рівноапостольної Марії Магдалини у цьому конкурсі участі не брала;

- 01.09.2006 УПЦ парафії Рівноапостольної Марії Магдалини звернулася до Райради із заявою про включення Приміщення до переліку об’єктів, що підлягають приватизації. Райрада відмовила в цьому в зв’язку з тим, що, оскільки Приміщення, перебуваючи в оренді, забезпечує найкращий ефект соціально-економічного розвитку інфраструктури територіальної громади району, постійна комісія з питань приватизації комунального майна вирішила залишити даний об’єкт в оренді;

- Київська міська рада рішенням від 27.12.2001 № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" затвердила перелік об’єктів права комунальної власності територіальних громад міста Києва, відповідно до якого житловий фонд (разом із вбудованими нежитловими приміщеннями) та нежитловий фонд передано у власність територіальної громади Шевченківського району м. Києва згідно з додатком № 11;

- відповідно до пункту 198 названого додатку власником Приміщення є територіальна громада Шевченківського району м. Києва;

- 18.06.2002 Райрада прийняла рішення № 40 "Про формування комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва", яким затверджено перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади даного району, і в цей перелік включено будинок № 45 по вул. Володимирській загальною площею 716, 30 кв. м;

- Приміщення не включено до переліків, передбачених частиною першою статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Приміщення за результатами конкурсу передано в оренду іншій юридичній особі.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1996 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) " таке рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновок суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення з наведеними вимогами не узгоджуються з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у прийнятті зазначених рішень:

1) залишено поза увагою та не перевірено належними засобами доказування доводи позивача у справі (і наявність чи відсутність відповідних обставин), пов’язані з тим, що:

- правовідносини сторін у справі підпадають під дію Програми приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 08.02.2007 № 62/723, згідно з якою, зокрема, орендарю нерухомого майна надається право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об’єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше як 25 відсотків залишкової вартості такого майна;

- хоча строк дії Договору від 26.02.2001 й закінчився, але УПЦ парафії Рівноапостольної Марії Магдалини продовжує користуватися Приміщенням та сплачує орендні платежі згідно з рахунками, виставленими Управлінням, тобто дія даного договору фактично триває;

2) не встановлено обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, і пов’язані з:

- наявністю чи відсутністю підстав для відмови у приватизації Приміщення, передбачених частиною п’ятою статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)";

- наявністю у органу Райради, яким позивачеві відмовлено в приватизації Приміщення, відповідних повноважень.

У зв’язку з викладеним попередні судові інстанції у розгляді даної справи припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відтак у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку й про правильність застосування названими судовими інстанціями норм матеріального права, у тому числі Законів України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) і "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) .

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити фактичні обставини справи, про які йдеться в цій постанові, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дати належну правову оцінку усім доводам сторін і в залежності від з’ясованого правильно застосувати норми матеріального і процесуального права та вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено також й питання щодо розподілу судових витрат у справі між сторонами.