2-7/2083-2008 Про усунення перешкод в користуванні майном - 30.09.2008 Прийняття

Комунальне підприємство "Гурзуф" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства "Гурзуфський торговій дім", третіх осіб: Гурзуфської селищної ради, Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради про усунення перешкод в користуванні майном.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2008 року позовні вимоги задоволені.

Усунуто перешкоди у здійсненні права користування Комунальним підприємством "Гурзуф" нежитловими приміщеннями, розташованими по вул. 60річчя СРСР, 18 в смт. Гурзуф, м. Ялта шляхом виселення Закритого акціонерного товариства "Гурзуфський торговий дім" з займаних ним приміщень за вказаною адресою.

Усунуто перешкоди у здійсненні права користування комунальним підприємством "Гурзуф" нежитловими приміщеннями, розташованими по вул. Подвойського, 19 в смт. Гурзуф, м. Ялта шляхом виселення закритого акціонерного товариства "Гурзуфський торговий дім" з займаних ним приміщень за вказаною адресою.

За апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Гурзуфський торговий дім" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.04.2008 року скасоване з прийняттям нового рішення, яким у позові відмовлено.

Комунальне підприємство "Гурзуф" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.04.2008 року і залишити рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2008 року без змін.

Скаржник посилається на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору і винесення постанови, в якій висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заявник вважає, що апеляційним судом порушено норми матеріального права, а саме: статті 17, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтю 291 Господарського кодексу України, статті 386, 391, 396, 785 Цивільного кодексу України.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 01.01.1998 року між Міжнародним дитячим центром "Артек" (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Гурзуфський торговий дім" (орендар) був укладений договір про оперативну оренду нежилих приміщень №6 (89), що знаходяться за адресою смт. Гурзуф, вул. Гайдара, вул.60 років СРСР, 18, вул. Подвойського, 19 (пункт 1.4 договору).

Строк дії договору, у відповідності до пункту 1.8 визначений до 31.12.2002 року.

01.08.1998 року Міжнародним дитячим центром "Артек" був складений зведений акт передачі та перелік об’єктів соціальної інфраструктури, які підлягають передачі з балансу підприємства загальнодержавної власності, молодіжного дитячого центру "Артек" у комунальну власність Ялтинської міської ради та Гурзуфської селищної ради, АІ "Ялтатеплокомуненерго", "Крименерго" у власність Автономної Республіки Крим (а.с. 38-39).

На підставі вказаних документів у власність Гурзуфської селищної ради та на баланс Територіального виробничого управління житлового комунального господарства смт. Гурзуф були передані орендовані відповідачем приміщення по вул. Подвойского, 19 в смт. Гурзуф та вул. 60 років СРСР, 18 в смт. Гурзуф.

25.08.1999 року між Територіальним виробничим управлінням житлового комунального господарства смт. Гурзуф (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Гурзуфський торговий дім" (орендар) був підписаний акт приймання –передачі нежилих приміщень в оренду, за яким орендодавець здав, а орендар прийняв нежилі приміщення, без комунальних послуг, згідно договору №6 від 01.01.1998 року відповідно по адресам: вул. 60 років СРСР, 18 площею 570,00 кв.м.; вул. Подвойського, 19 площею 248,00 кв.м.

29.12.2004 року Гурзуфською селищною радою було прийнято рішення № 46, яким з балансу Територіального виробничого управління житлово-комунального господарства смт. Гурзуф на баланс Комунального підприємства "Гурзуф" було передано комунальне майно згідно додатку №1.

Майно, у тому числі орендоване відповідачем за договором №6 (89) від 01.01.1998 року, було передано на баланс Комунального підприємства "Гурзуф" на підставі відповідного акту від 01.03.2005 року.

Таким чином, судами встановлено, що права орендодавця за договором № 6 (89) від 01.01.1998 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Гурзуфський торговий дім" та Молодіжним дитячим центром "Артек" перейшли до Територіального виробничого управління житлово-комунального господарства смт. Гурзуф.

Крім того, судами встановлено, що у зв’язку з переданням відомчого фонду та нежитлових приміщень молодіжного дитячого центру "Артек" у комунальну власність Гурзуфської селищної ради та на баланс Територіального виробничого управління житлово-комунального господарства смт. Гурзуф, з метою впорядкування орендних відносин між Територіальним виробничим управлінням житлово-комунального господарства смт. Гурзуф та Закритим акціонерним товариством "Гурзуфський торговий дім", 25.08.1999 року був складений акт приймання-передачі нежитлових приміщень, переданих згідно з умовами договору № 6 (89) від 01.01.1998 року в оренду Закритому акціонерному товариству "Гурзуфський торговий дім", а саме відповідно за адресами: вул. 60 років СРСР, 18 площею 570,00 кв. м. та по вул. Подвойського, 19 площею 248,00 кв. м., у якому строк дії договору вказаний до 2012 року.

Листом № 494 від 21.09.2007 року Комунальне підприємство "Гурзуф" повідомило Закрите акціонерне товариство "Гурзуфський торговий дім" про те, що 31.12.2007 року закінчується строк дії договору оренди №6 від 01.01.1998 року на нежилі приміщення по вул. Подвойского, 19 в смт. Гурзуф та вул. 60 років СРСР, 18 в смт. Гурзуф та відсутність наміру продовжувати дії цього договору, а також про необхідність початку підготовки до передачі орендованих приміщень по закінченню строку дії договору. Аналогічна інформація була викладена в листах №520 від 10.10.2007 року, №593 від 14.11.2007 року, №663 від 17.12.2007 року, №04 від 04.01.2008 року.

Листом №80 від 18.12.2007 року відповідач надіслав на адресу комунального підприємства "Гурзуф" відповідь із зазначенням про те, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2005 року у справі №2-26/5375-2005 визначено, що строк дії договору оренди №6 від 01.01.1998 року встановлений до 2012 року, у зв’язку з чим вимоги позивача про звільнення орендованих приміщень вважає безпідставними.

Відмова Закритого акціонерного товариства "Гурзуфський торговий дім" звільнити займані приміщення стала підставою для звернення комунального підприємства "Гурзуф" до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом.

Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив із того, що правовідносини між сторонами виникли до 01.01.2004 року, не припинені в порядку, встановленому статтями 216- 223 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, тому при розгляді справи підлягає застосуванню Цивільний кодекс України (435-15) в редакції 2003 року.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У відповідності до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

25.08.1999 року між сторонами договору була підписана Додаткова угода до договору оренди № 6 (89) від 01.01.1998 року, пунктом 2 якої встановлено, що додаткова угода набирає чинності з дня підписання та діє до 01.01.2013 року.

Крім того, 04 червня 2002 року між закритим акціонерним товариством "Гурзуфський торговий Дім" та Територіальним виробничим управлінням житлово-комунального господарства смт. Гурзуф був підписаний протокол, пунктом 1 якого було зазначено, що між вказаними сторонами діє договір оренди № 6 від 01.01.1998 року, строк дії якого встановлений до 2013 року згідно з додатковою угодою від 25.08.1999 року.

За даних обставин судова колегія дійшла висновку про дотримання сторонами за договором № 6 (89) від 01.01.1998 року вимог статті 654 Цивільного кодексу України щодо зміни договору оренди в частині продовження строку його дії.

Неприйняття місцевим господарським судом до уваги наявність акта приймання-передачі від 25.08.1999 року, додаткової угоди від 25.08.1999 року та протоколу від 04.06.2002 року, у яких строк дії спірного договору продовжений до 2013 року, апеляційна інстанція визнала помилковим.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також зі статтею 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та правильно вирішив спір.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.