Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. -головуючого, Плюшка І. А., Разводової С. С.,

за участю прокурора Сахно Н. В.,

розглянувши касаційне подання заступника прокурора м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 травня 2008 року у справі господарського суду м. Києва за позовом прокуратури Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, НАК "Украгролізинг", ВАТ "Украгротех" до агротехнічної корпорації "Украгроком", ДАК "Укрресурси" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та договору комісії,

У серпні 2007 року прокуратура Дніпровського району м. Києва звернулася до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Кабміну України, НАК "Украгролізинг", ВАТ "Украгротех" до агротехнічної корпорації "Украгроком", ДАК "Укрресурси" про визнання недійсними договорів комісії № 64 від 18 березня 2004 року на продаж продукції, укладеного між ВАТ "Украгротех" та агротехнічною корпорацією "Украгроком", та договору купівлі -продажу від 10 червня 2004 року, укладеного між агротехнічною корпорацією "Украгроком", яка діяла за дорученням ВАТ "Украгротех", та ДАК "Укрресурси" та повернення нерухомого майна, розташованого в м. Києві, вул. Автотранспортна,1, проданого за спірними договорами.

Просив визнати вказані договори недійсними на підставі ч.ч.1, 3 ст. 215 ЦК України. Вважає, що спірні угоди було укладено з перевищенням повноважень, без дозволу уповноважених державою органів на розпорядження державним майном.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22 січня 2008 року позов задоволено.

Визнані недійсними договори комісії № 64 від 18 березня 2004 року, укладений між ВАТ "Украгротех" та агротехнічною корпорацією "Украгроком", та купівлі -продажу нерухомого майна від 10 червня 2004 року, укладений між агротехнічною корпорацією "Украгроком", який діяв на підставі договору комісії на продаж продукції № 64 від 18 березня 2004 року, та Державною акціонерною компанією "Укрресурси".

ДАК "Укрресурси" зобов'язано повернути ВАТ "Украгротех" нерухоме майно, розташоване по вул.Автотранспортній,1 в м. Києві, продане за спірними договорами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 травня 2008 року рішення господарського суду м. Києва скасовано.

У позові відмовлено.

Припинено провадження у справі відносно відповідача -агротехнічної корпорації "Украгроком" у зв'язку з її ліквідацією та виключенням з Державного реєстру.

У касаційному поданні заступник прокурора м. Києва просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 22 січня 2008 року, посилаючись на неправильну оцінку доказів судом апеляційної інстанції.

Наполягає на тому, що НАК "Украгролізинг" та Мінагрополітики України не давали згоди на відчуження спірного майна, а тому вважає, що голова правління ВАТ "Украгротех" не мав повноважень на укладення спірних угод.

У судове засідання з'явився лише прокурор.

Враховуючи, що про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників осіб, які не з'явилися.

Вислухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Судами встановлено, що наказом Мінагрополітики України № 110 від 16 квітня 2003 року Українське державне підприємство по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротех" перетворено у ВАТ "Украгротех", а наказом № 419 від 24 листопада 2003 року 100-відсотковий пакет акцій ВАТ "Украгртех" передано до статутного фонду НАК "Украгролізинг", 100-відсотковий пакет акцій якої закріплено у державній власності.

2 лютого 2004 року державою в особі Мінагрополітики України за актом приймання-передачі до статутного фонду ВАТ "Украгротех" передано державне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Автотранспортна,1, яке є предметом спору у даній справі.

Відповідно до свідоцтва, виданого 17 травня 2004 року Головним управлінням комунальної власності Київської міської державної адміністрації, спірне майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Автотранспортна,1, в м. Києві, належало ВАТ "Украгротех" на праві колективної власності.

18 березня 2004 року між ВАТ "Украгротех" та агротехнічною корпорацією "Украгроком" укладено договір комісії №64 на продаж продукції, за п.1.1 якого АК "Украгроком" (комісіонер) зобов'язався за дорученням ВАТ "Украгротех" (комітент) за плату вчинити в інтересах останнього від свого імені правочин -угоду з продажу домовласності № 1 по вул. Автотранспортній в м. Києві.

10 червня 2004 року між агротехнічною корпорацією "Украгроком", яка діяла за дорученням ВАТ "Украгротех", та ДАК "Укрресурси" (далі -ДАК "Укрресурси") укладено договір купівлі -продажу спірного нерухомого майна.

Переглядаючи справу в порядку апеляції, Київський апеляційний господарський суд діяв за правилами ст.ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, повторно розглянув всі доводи сторін, дослідив і дав оцінку всім наданим ними доказам, повно встановив обставини справи.

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що ВАТ "Украгротех" звернувся до уповноважених державних органів за дозволом на продаж спірного майна, зазначивши в своїх листах-запитах індивідуальні ознаки майна, на відчуження якого просив дозволу, та місцерозташування цього майна.

І саме на ці листи, з зазначенням їх вихідних реквізитів, ВАТ "Украгротех" одержав листи -відповіді уповноважених органів: від Мінагрополітики України за № 37-4-1-15/4908 від 28 квітня 2004 року та №15/492 від 17 березня 2004 року від НАК "Украгролізинг", в яких містився дозвіл на продаж саме спірного майна.

Також судом апеляційної інстанції перевірено доводи позивача щодо відсутності компетенції органів ВАТ "Украгротех" на укладення спірних угод, досліджено належні та допустимі доказі і встановлено, що на момент вчинення спірних угод ВАТ "Украгротех" з моменту внесення спірного майна до його статутного фонду мало право самостійного володіння, користування та розпорядження майном згідно із статутом.

Також судом встановлено, що при укладенні спірних угод не порушені статутні обмеження, зокрема, ціна договору не перевищувала 20 відсотків статутного фонду ВАТ "Украгроком", тобто, на укладення спірного договору комісії не вимагалось ні згоди Мінагрополітики України як засновника, ні спостережної ради ВАТ.

За таких обставин Київський апеляційний господарський суд правильно застосував норми матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст. 203 і 215 ЦК України, на які посилається заявник у касаційній скарзі, прийшов до обгрунтованого висновку про укладення спірних угод на законних підставах без перевищення повноважень виконавчого органу товариства, тобто, відсутності підстав, з якими закон і позивач пов'язують визнання угоди недійсною і підставно відмовили прокурору в позові.

Доводи касаційного подання, які фактично зводяться до намагань дослідження і переоцінки доказів, суд касаційної інстанції не розглядає як такі, що виходять за межі його повноважень.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції законна та обґрунтована, а тому зміні не підлягає.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7 -- 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 травня 2008 року -без зміни.