Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" в особі філії АСК "Укррічфлот" Запорізького суднобудівного-судноремонтного заводу (надалі АСК "Укррічфлот" Запорізького ССЗ) про стягнення 46374,74грн. заборгованості за поставлену відповідно до умов укладеного між сторонами договору теплову енергію.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.02.2007 року в позові було відмовлено з огляду на те, що за умовами договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2002 року №431 підставою для розрахунків споживача –відповідача у справі за поставлену позивачем теплоенергію є підписані обома сторонами акти надання послуг, надані суду акти не підписані споживачем, тому позивачем не доведено факту постачання теплоенергії у спірний період.

За апеляційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.05.2007 року було скасоване, позов задоволений, з Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" в особі філії Доповідач: Шаргало В.І.

АСК "Укррічфлот" Запорізького суднобудівного-судноремонтного заводу на користь Концерну "Міські теплові мережі" стягнуто 46374,74 грн. заборгованості та відповідні судові витрати. Постанова мотивована тим, що судом апеляційної інстанції встановлено факт постачання теплоенергії на вказану суму, що не заперечується відповідачем, доказів відмови від постачання теплоенергії за названим договором останнім не надано.

За касаційною скаргою АСК "Укррічфлот" Запорізького ССЗ вищезазначені рішення та постанова переглянуті в касаційному порядку і постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2007 року були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому суд касаційної інстанції відзначив, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі дослідили обставини щодо укладення окремих договорів на теплопостачання з мешканцями вказаного будинку, а відтак, не дослідили обставини щодо дійсних споживачів наданих в спірний період послуг та обов'язку оплати спожитих ними послуг згідно відповідного договору.

При новому розгляді рішенням господарського суду Запорізької області від 29.01.2008 року (суддя Попова І.А.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.05.2008 року (судді: Колодій Н.А., Шевченко Т.М., Яценко О.М.) позов задоволений, з Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" в особі філії АСК "Укррічфлот" Запорізького суднобудівного-судноремонтного заводу на користь Концерну "Міські теплові мережі" стягнуто 46374,74 грн. заборгованості та відповідні судові витрати.

Судові рішення мотивовані тим, що баласоутримувачем житлового будинку по вул. Глісерній, 18 (про оплату послуг з теплопостачання якого іде спір) є відповідач, мешканці цього будинку фактично отримали від позивача названі послуги згідно з укладеним між сторонами у справі договором №431 від 01.08.2002року, договірні відносини між позивачем і мешканцями цього будинку за окремими договорами припинились з 01.01.2006 року, тому за період з грудня 2005 року по червень 2006 року утворилась заборгованість відповідача перед позивачем, що становить 46374,74 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, АСК "Укррічфлот" Запорізький ССЗ звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а провадження у справі припинити. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що навіть після припинення договірних відносин з мешканцями названого будинку, позивач продовжував виставляти рахунки як і мешканцям, так і АСК "Укррічфлот" Запорізькому ССЗ.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2002року між Концерном "Міські теплові мережі" (Енергопостачальна організація) та АСК "Укррічфлот" Запорізького ССЗ (Споживач) укладений договір №431 про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого Енергопостачальна організація постачає Споживачу теплову енергію в гарячій воді в період з 01.08.2002 року по 31.07.2007 року, у тому числі і для опалення та гарячого водопостачання житла, а Споживач оплачує цю енергію в обсягах згідно рахунків до 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п.2.1. договору, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору між Енергопостачальною організацією та Споживачем.

Підпунктом 3.2.2 п.3.2 договору Споживач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно розрахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені розділом VI договору, а згідно п.п.3.2.24, кожного місяця, не пізніше 25 числа, - надавати Енергопостачальній організації довідку про зміни кількості споживачів гарячої води, зміни корисної площі, а також списки жильців, які користуються пільгами згідно Законів України.

Порядок розрахунків за теплову енергію встановлений розділом VI договору №431.

В свою чергу, Енергопостачальна організація, відповідно до п.6.2 договору, після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній організації.

Разом з тим, господарськими судами встановлено, що постачання теплової енергії позивачем здійснювалося через систему централізованого опалення на два об’єкти, що зазначені у розділі ХІ договору, а саме будинки по вул. Глісерній, 18 та вул. Глісерній, 32. і в період з грудня 2005 року по червень 2006 року (спірний період) . За ці послуги відповідач розрахувався лише частково, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 46374,74грн.

Щодо оплати мешканцями будинку по вул. Глісерній, 18 послуг згідно з укладеними з енергопостачальною організацією окремими договорами, то суди також дослідили ці обставини та встановили, що ці договори втратили чинність з 01.01.2006 року згідно з розділом VIII Прикінцевих положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) .

Крім того, суд апеляційної інстанції відзначив, що позивач, у зв'язку з оплатою послуг теплопостачання мешканцями будинку, пропонував відповідачеві врегулювати це питання окремою угодою.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від договірних зобов'язань не допускається.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм наведеного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі".

В силу ст. 111-7- Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тому доводи касаційної скарги пов'язані з додатковою перевіркою та дослідженням доказів у справі судовою колегією касаційної інстанції до уваги не приймаються.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами вимоги ст. 111-12- Господарського процесуального кодексу України виконані, фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11- Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" в особі філії АСК "Укррічфлот" Запорізького суднобудівного-судноремонтного заводу залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.05.2008р. у справі №9/276/06-8/44/08 залишити без змін.

Пункт 4 ухвали Вищого господарського суду України від 10.07.2008 року у справі №9/276/06-8/44/08 про зупинення виконання судового рішення вважати таким, що втратив чинність.