Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

У травні 2007 року ПП ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницької районної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації, за участю третьої особи -Державного казначейства у Хмельницькій області про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької райдержадміністрації 41775,58 грн. компенсації збитків від перевезення пільгових категорій громадян заборгованості за 2006 рік (з урахуванням останньої заяви про зменшення суми позовних вимог том 1 а.с. 84).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором № 58 від 19.08.2005 р. про перевезення пасажирів автомобільним транспортом та договором № 11 від 05.01.2006 р. про розрахунки за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької райдержадміністрації зобов'язувався сплачувати позивачу суму компенсаційної виплати, яка визначена в бюджеті району на рік для пільгової категорії населення відповідно до фактично виконаної перевізником роботи підтвердженої відомостями автостанції. На звернення позивача про сплату суми заборгованості, відповідачі посилались на відсутність бюджетних асигнувань.

У відзивах на позовну заяву Хмельницька райдержадміністрація та Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької райдержадміністрації просило відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що на виконання пункту 2.3 договору та відповідно до частини 5 статті 51 Бюджетного кодексу України, Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької райдержадміністрації, як головний розпорядник коштів, перерахувало перевізнику в повному обсязі кошти, на відшкодування витрат доходів та покриття збитків від перевезення пільгової категорії населення, в межах бюджетних асигнувань, на підставі актів звіряння розрахунків за надані послуги. Акти звіряння розрахунків за надані послуги з перевезення пільгової категорії громадян автомобільним транспортом, відповідно до Наказу Мінпраці України № 83 від 28.03.3003 р., також складені лише в межах бюджетних асигнувань і підписані обома сторонами, а тому твердження позивача стосовно невиплати компенсації збитків від перевезення пільгової категорії пасажирів є безпідставними та необґрунтованими.

У відзиві на позовну заяву Головне управління Державного казначейства у Хмельницькій області зокрема зазначало, що зобов'язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних державних асигнувань, не вражаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів, а органи Державного казначейства не наділені повноваженнями щодо розрахунків з постачальниками послуг.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.10.2007 р. (суддя Гладій С.В.) позовні вимоги задоволені, стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької райдержадміністрації на користь ПП ОСОБА_1 41775, 58 грн. заборгованості з компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Мотивуючи рішення господарський суд, посилаючись на приписи статей 11, 525, 526 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що враховуючи надання позивачем послуг з перевезення пільгової категорії громадян за договором, а платником прийняття перинних документів (форма пільга -2) та підписання актів звірки "пільга -3", вимоги позивача щодо стягнення 41755,58 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають нормам чинного законодавства.

За апеляційним поданням заступника прокурора Хмельницької області Житомирський апеляційний господарський суд (судді: Веденяпін О.А., Іоннікова І.А., Черпак Ю.К.), переглянувши рішення господарського суду Хмельницької області від 10.10.2007 р. в апеляційному порядку, постановою від 22.04.2008 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

Скасовуючи рішення суд апеляційної інстанції зазначав, що Закон України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) , Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18.02.1997 р. (176-97-п) не містять вказівки про те, що сторони не мають права відступати від їх положень щодо компенсації витрат за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян, пункт 2.3 договору не суперечить положенням статті 916 Цивільного кодексу України про те, що пільгові умови перевезення пасажирів транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно -правовими актами, а тому сторони повинні керуватися умовами укладеного договору, положення якого не суперечать чинному законодавству

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначав, що перерахування Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької райдержадміністрації позивачу сум, понад ті, які виділені за рахунок субвенцій, не в межах бюджетних асигнувань, не в розмірі, зазначеному в кошторисі, було б бюджетним правопорушенням.

ПП ОСОБА_1 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасуват и постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.04.2008 р., а рішення господарського суду Хмельницької області від 10.10.2007 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, вказує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції стосовно того, що сторони договору можуть відступити від положень нормативних актів, оскільки процедура прийняття до обліку, підстав проведення та порядку розрахунків за надані перевізником на замовлення держави послуги прописана, зокрема, у Постанові Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 (256-2002-п) .

Крім того, заявником зазначається, що в договорах, укладених між сторонами не зазначено в цифровому виразі обсяг державного замовлення -кількість пільгових пасажирів, яким необхідно надати послуги з перевезення, але статтею 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення. Відсутність обсягу державного замовлення та суми плати за його виконання свідчить, що обсяг наданих послуг визначається щомісячно з факту перевезень, а Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької райдержадміністрації повинен оплатити повністю фактично надані позивачем послуги.

У відзиві на касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької райдержадміністрації просило залишити постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.04.2008 р. без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція виходить з обставин встановлених судом першої та апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є відшкодування збитків від перевезення в 2006 р. пільгових категорій пасажирів в розмірі 41775,58 грн. з посиланням на умови укладених між сторонами договорів № 58 від 19.08.2005 р. про перевезення пасажирів автомобільним транспортом та № 11 від 05.01.2006 р. про розрахунки за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, 19.08.2005 р. між ПП ОСОБА_1 (перевізник) та Хмельницькою районною державною адміністрацією (замовник) було укладено договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом № 58, за умовами якого замовник зобов'язувався надавати перевізнику право 19.08. 2005 року по 19.08.2008 року, а перевізник зобов'язувався надавати транспортні послуги населенню на умовах, передбачених договором.

05 січня 2006 року між Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької райдержадміністрації - головним розпорядником бюджетних коштів на пільгове перевезення окремих категорій громадян (платник) та ПП ОСОБА_1 було укладено договір № 11 "Про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян", який регламентує взаємовідносини сторін щодо відшкодування коштів за перевезення пільгових категорій громадян, які здійснюються перевізником.

Відповідно до пункту 2.3 договору платник, згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , за рахунок субвенції з державного бюджету місцевому бюджету на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян в межах суми бюджетних асигнувань, виділених для Хмельницького району на 2006 рік та затверджених рішенням Хмельницької районної ради, зобов'язується сплатити перевізнику компенсацію за 2006 рік за пільгове перевезення окремих категорій громадян по мірі надходження коштів з державного бюджету на підставі наданих перевізником документів, передбачених цим договором.

Порядок проведення розрахунків між платником та перевізником визначено розділом 3 договору, згідно якого перевізник щомісячно подає платнику тимчасові розрахунки, на підставі яких платник складає акти звіряння форми 3 - пільга, на суму субвенції державного бюджету прямо пропорційно між кожним перевізником та перераховує перевізнику суму відшкодування по пільговому перевезенню окремих категорій громадян по мірі надходження коштів субвенції у межах кошторисних призначень.

При повному відшкодуванні компенсації за пільгове перевезення окремих категорій громадян документи, на підставі яких здійснюється відшкодування перевізнику, не приймаються платником за відсутності бюджетних асигнувань на поточний рік і договір вважається виконаним.

Крім того, судами було встановлено, що у 2006 році для відшкодування втрат за перевезення пільгової категорії громадян згідно кошторису виділено з державного бюджету для Хмельницького району 3 059 583,00 грн., які прямо пропорційно розподілено між перевізниками.

Протягом 2006 року та на початку 2007 року ПП ОСОБА_1 було перераховано 82871,13 грн.

Статтею 13 Закону України "Про автомобільний транспорт передбачено, що організаційне, науково-технічне та методичне забезпечення, державне регулювання та контроль на автомобільному транспорті фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та з інших джерел, не заборонених законодавством України.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про автомобільний транспорт", відносини пасажирського перевізника з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором на перевезення пасажирів за автобусним маршрутом загального користування, в якому визначається державне замовлення на соціально значущі послуги автомобільного транспорту загального користування.

За змістом статті 40 цього ж Закону, збитки пасажирського перевізника від пільгових перевезень та від перевезень за регульованими збитковими тарифами компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Крім того, відповідно до приписів статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на надання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян здійснюються з бюджетів міст обласного значення та районних бюджетів і фінансуються за рахунок субвенцій з державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтями 51, 78 вказаного кодексу взяття бюджетних зобов'язань та проведення видатків розпорядниками коштів місцевих бюджетів можливе виключно в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь -які зобов'язання фізичних та юридичних осіб за коштами бюджету без відповідних бюджетних асигнувань не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати місцевого бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (256-2002-п) управління праці та соціального захисту населення є головним розпорядником тільки тих коштів, які передбачені в районному бюджеті на виконання соціальних програм.

Цей порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених в обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують дані про нараховані суми щодо пільг, зокрема, щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами -постачальниками відповідних соціальних послуг і направляють їх до фінансових органів районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 15 числа місяця, що настає за звітним, які, в свою чергу, на підставі отриманих актів звіряння щомісяця готують реєстри нарахованих сум щодо пільг ветеранам війни і праці, допомоги сім'ям з дітьми, додаткових виплат населенню на покриття витрат з оплати житлово -комунальних послуг, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та направляють їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій до 20 числа місяця, що настає за звітним.

Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенції перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг та ведуть облік за видами пільг ветеранам війни і праці, допомоги сім'ям з дітьми, додаткових виплат населенню на покриття витрат з оплати житлово -комунальних послуг, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, а також персоніфікований облік їх отримувачів.

Проте, розглядаючи вказаний спір, питання щодо порядку проведення відшкодування збитків у зв'язку із наданням послуг з перевезення пільгових категорій пасажирів, відповідно до зазначених норм, судами розглянуті не були.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що судами не досліджувались також й обставини стосовно того, чи була передбачена у державному бюджеті на відповідні роки достатня кількість коштів на фінансування державних програм соціального захисту, передбачених у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 вищевказаного Кодексу, а відтак чи існувала реальна можливість отримання позивачем в повному обсязі компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у разі дотримання відповідачами покладених на них обов'язків щодо направлення бюджетних запитів (замовлень) про надання бюджетної субвенції для погашення кредиторської заборгованості за відповідною державної програмою, що є суттєвим для вирішення спору по суті.

Крім того, Відповідно до частини 2 статті 50 Бюджетного кодексу України обов'язок по веденню бухгалтерського обліку всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, а також здійснення за поданням органів стягнення повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, покладено на Державне казначейство України.

Проте, розглядаючи вказаний спір суди першої та апеляційної інстанції не звернули уваги на правовий статус Головного управління Державного казначейства в Хмельницькій області, оскільки виходячи з предмету спору та спірних правовідносин воно повинно бути залученим до участі у справі в якості відповідача.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції розглянули справу односторонньо, не з'ясували дійсні права і обов'язки сторін стосовно предмету та підстави виникнення спору, не перевірили усі обставини, що мають значення для справи, чим порушили вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського Хмельницької області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, - 111-7, пунктом 3 статті - 111-9, статтями - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Хмельницької області від 10.09.2007 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.04.2008 р. у справі № 20/2956 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Касаційну скаргу ПП ОСОБА_1 задовольнити частково.