Вищий господарський суд України у складі колегії судді:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2.;

від відповідача -не з'явилися.

09.01.2008р. Відкрите акціонерне товариство "Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту" звернулись до господарського суду Сумської області з позовом про зобов'язання фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 звільнити приміщення загальною площею 19,4кв.м., яке було об'єктом укладеного між сторонами договору оренди №50 від 26.12.2006р., а також демонтувати тимчасовий кіоск площею 9,0.кв.м., розташований на площадці пасажирського перону автовокзалу поАДРЕСА_1

У відзиві на позов, фізична особа -підприємець ОСОБА_1. не заперечувала проти повернення орендодавцю приміщення, переданого за договором оренди №50 від 26.12.2006р. В іншій частині позовних вимог просила відмовити, посилаючись на те, що кіоск площею 9,0.кв.м. не передавався товариством, а є власністю підприємця на підставі договору купівлі -продажу, тому зазначені вимоги є безпідставні.

11.03.2008р. рішенням господарського суду Сумської області (суддя Левченко П.І.) позов задоволено частково, зобов'язано фізичну особу -підприємця ОСОБА_1. звільнити приміщення загальною площею 19,4кв.м., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

14.05. 2008р. постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді: Бондаренко В.П. -головуючий, Камишева Л.М., Білоконь Н.Д.) рішення місцевого суду частково скасовано, позовні вимоги задоволено повністю. Суд виходив з того, що з 2002р. позивач орендує земельну ділянку площею 1,1463 га по АДРЕСА_1 та є власником будівлі пасажирської платформи автовокзалу, на території якої розташований кіоск площею 9,0.кв.м. Положеннями ст. 391 ЦК Україна закріплено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням майном. Зважаючи на вимоги ч.4 ст. 376 ЦК України, якщо самочинне будівництво, до якого відноситься спірне приміщення, порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, або за її рахунок, а також те, що відповідач не надав доказів, що він є належним власником нежитлового приміщення, суд апеляційної інстанції дійшов мотивованого висновку щодо правомірності та обґрунтованості вимог позивача в частині зобов'язання демонтувати тимчасовий кіоск.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, ОСОБА_1. звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до незаконного скасування рішення від 11.03.2008р.

Заслухавши представника позивача та проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення її вимог, оскільки ухвалюючи постанову про скасування рішення місцевого суду та задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд апеляційної інстанції здійснив всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надав належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін та правильно застосував норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови. Викладені заявником у касаційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованого висновку суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2008р. у справі господарського суду Сумської області №2/16-08 -без змін.