Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Добролюбової Т.В.,

суддів Гоголь Т.Г.,

Швеця В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

1) Фонду державного майна України;

2) Міністерства аграрної політики України

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2008 року

у справі

№ 4/264

господарського суду

м. Києва

за позовом

Виробничого об'єднання птахівничої промисловості "Київптахопром"

до

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації

1) Фонду державного майна України;

2) Міністерства аграрної політики України

про

визнання права власності

за участю представників:

позивача -Кузьменко Є.В. (дов. № 126/01-08 від 29.12.07);

відповідача -Нечипорчук Н.О. (дов. № 042/1/7-1975 від 30.03.07);

третьої особи 1) -Григораш О.В. (дов. б/н від 15.01.08);

третьої особи 2) -Шевнікова А.М. (дов. № 31-4/4 від 09.01.08),

в с т а н о в и в:

У червні 2007 року Виробниче об'єднання птахівничої промисловості "Київптахопром" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації про визнання права власності на двоповерхову будівлю, загальною площею 520, 9 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Покровська, 9.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23 січня 2008 року (суддя Борисенко I.I.) позов задоволено, визнано за Київським виробничим об'єднанням птахівничої промисловості "Київптахопром" право власності на 2-поверхову будівлю загальною площею 520,9 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Покровська, 9, яка складається з 31 приміщення, тамбуру, коридору та східної клітини.

Рішення мотивоване посиланнями на те, що позивач користується спірною будівлею на підставі рішення Міністерства агропромислового комплексу "Про створення ВО "Київптахопром", тобто на встановлених законом підставах та несе зобов'язання, пов'язані з фактичним правом власності на будівлю згідно з Правилами обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики і Держнаглядохоронипраці України від 27.11.97 № 32/288. Також суд посилався на приписи статей 316, 325, 328 ЦК України (435-15) , в силу яких право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, при цьому, воно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2008 року (колегією суддів у складі: Зеленіна В.О., Рєпіної Л.О., Синиці О.Ф.) рішення залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Фонд державного майна України та Міністерство аграрної політики України звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять рішення Господарського суду м. Києва від 23.01.08 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.08 скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга Фонду державного майна України вмотивована доводами щодо невірного застосування судами положень статей 1, 7, 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , оскільки відповідні органи приватизації, у встановлені законом способи, приватизацію спірної будівлі не здійснювали, в зв'язку з чим, вказане майно не вибувало з державної власності. Крім того, у касаційній скарзі йдеться про порушення судами статей 13, 41 Конституції України (254к/96-ВР) , статей 316, 317, 321 ЦК України та статей 62, 63 ГПК України (1798-12) .

Подана Міністерством аграрної політики України касаційна скарга обгрунтована посиланнями на порушення судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень приписів статей 1, 11 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , статей 328, 397, 398 ЦК України (435-15) та статей 33, 65 ГПК України (1798-12) , що, на його думку, призвело до прийняття незаконних і необгрунтованих судових рішень.

У запереченнях на касаційні скарги ВО "Київптахопром" вказує на безпідставність посилань скаржників на ту обставину, що зміна форми власності з державної на приватну відбувається виключно через приватизацію, оскільки Фондом державного майна України не доведено, що спірна будівля перебувала у державній власності на момент звернення з позовом до Господарського суду та просить оскаржувані судові акти залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам.

Відповідно до статті 16 ЦКУ кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Положеннями статті 328 ЦКУ передбачено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення виконкому № 425 від 21.03.83 та наказу Житлового управління виконкому Київської міської ради народних депутатів від 05.04.83 № 170, відповідно до наказу райжитлоуправління Подільського району м. Києва від 14.04.83 № 106 та акта від 14.04.83 тресту "Київптахопром" було передано 2-х поверхову будівлю неналежного стану без інженерного забезпечення, яка знаходилася в аварійному стані, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Зелінського, будинок № 9/2 для розміщення апарату тресту. В подальшому, адресу було змінено: вул. Зелінського, 9/2 на вул. Покровську, 9.

Відповідно до наказу Держагропрому УРСР від 06.10.88 № 255 "Про схему управління птахівництвом в системі Держагропрому УРСР" на базі господарства спеціалізованого тресту птахофабрик та птахорадгоспів "Київптахопром" було створено Київське виробниче об'єднання птахівничої промисловості "Київптахопром", яке є правонаступником спеціалізованого тресту і птахофабрик та птахорадгоспів "Київптахопром", та 16.10.92 зареєстровано Подільською районною адміністрацією м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Покровська, 9. ВО "Київптахопром", як правонаступнику реорганізованого тресту, було передано 2-х поверхову будівлю, розташовану у м. Києві по вул. Покровській, 9. Відповідно до п. 6.1 Статуту ВО "Київптахопром" в редакції 1998 року, власність об'єднання складають основні та обігові засоби та інші матеріальні цінності і фінансові ресурси, які відображені на балансі, а також майно, отримане в результаті своєї підприємницької діяльності та придбане на інших умовах, передбачених чинним законодавством України та цим Статутом.

Також судами обох інстанцій встановлено, що позивач звертався до відповідача з метою оформлення права власності на спірний об'єкт нерухомості з необхідними для встановлення права власності документами, а саме: заява за встановленою формою; матеріали поточної технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, оформлені БТI; свідоцтво про державну реєстрацію ВО "Київптахопром"; довідка податкового органу про взяття ВО "Київптахопром" на облік, як платника податків; довідка управління статистики про включення ВО "Київптхопром" до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ України (ЄДРПОУ); статут ТОВ ВО "Київптахопром"; документ, що підтверджує повноваження керівника ВО "Київптахопром"; довідка за підписом керівника та головного бухгалтера про те, що об'єкт нерухомого майна, на який здійснюється оформлення права власності, перебуває на балансі цієї юридичної особи, не проданий, не переданий, не подарований та не обтяжений, проте листом № 042/13/1-527 від 02.02.07 отримав відмову.

В силу ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) до повноважень виконавчих органів міської ради, а в м. Києві -міської державної адміністрації віднесено функції обліку та реєстрації об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. Згідно пп. 4.1.10 п. 4 Положення про оформлення прав власності на об'єкти нерухомості Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації здійснює оформлення права власності на об'єкти, що перейшли у власність правонаступникам реорганізованих юридичних осіб.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність посилань відповідача про те, що він є неналежним відповідачем у справі є правильними та такими, що грунтуються на нормах діючого законодавства України.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Акту від 05.10.95 ВО "Київптахопром" встановлено та узгоджено межі земельної ділянки в натурі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Покровська, 9.

Протягом всього терміну використання спірної будівлі ВО "Київптахопром" сплачував податок за користування земельною ділянкою, яка знаходиться під спірною будівлею. В 2007 році було проведено інвентаризацію та складено технічний паспорт на будинок по вул. Покровській, 9 в м. Києві.

Статтею 316 Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Судами обох інстанцій встановлено, що позивач, який відбудував спірне приміщення - будівлю, яка розташована по вул. Покровській, 9 в м. Києві з аварійного, неналежного стану, утримував її за власні кошти і сплачував податки за землю, користується вказаною будівлею на встановлених законом підставах, а саме: згідно з рішенням уповноваженого органу -Міністерства агропромислового комплексу, який прийняв рішення про створення ВО "Київптахопром" та затвердив його статут, включивши спірну будівлю до його основних фондів.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій встановили та виходили з того, що позивач згідно з Правилами обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 за № 32/288 забезпечує обстеження будівлі шляхом залучення на договірних засадах для виконання цієї роботи спеціалізованої організації, заповнює Паспорт технічного стану будівлі та вживає невідкладні заходи для його безпечної експлуатації, тобто несе зобов'язання, пов'язані з фактичним правом власності на будівлю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вказаної норми права, Фондом державного майна України та Міністерством аграрної політики України не доведено наявності правових підстав для визнання за ними права власності на спірний об'єкт нерухомості.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України (1798-12) передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріали справи свідчать про те, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обгрунтованими, тому підстав для скасування оскаржуваного судового акту не вбачається.

Посилання касаційної скарги Фонду державного майна України на невірне застосування судами положень статей 1, 7, 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , статей 13, 41 Конституції України (254к/96-ВР) , статей 316, 317, 321 ЦК України (435-15) та статей 62, 63 ГПК України (1798-12) не знайшли свого підтвердження.

Твердження Міністерства аграрної політики України про порушення судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень приписів статей 1, 11 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , статей 328, 397, 398 ЦК України (435-15) та статей 33, 65 ГПК (1798-12) грунтуються на невірному тлумаченні скаржником перелічених норм права.

Крім того, наведені у касаційних скаргах доводи, зводяться до намагань скаржників надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України (1798-12) .

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України та касаційну скаргу Міністерства аграрної політики України залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2008 року у справі № 4/264 залишити без змін.