15/186-АП-06 Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки - 18.09.2008 Прийняття

Херсонською міською радою у червні 2006 року заявлений позов, з урахування уточнень, до Приватного підприємця ОСОБА_1 про вилучення з самовільного користування зайнятої земельної ділянки площею 100 кв.м під літній майданчик на вул. Комунарів, 2а, Одеська площа та зобов'язання відповідача привести цю земельну ділянку у придатний до використання стан шляхом демонтажу літнього майданчику. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 116, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, статей 376 Цивільного кодексу України.

Постановою господарського суду Херсонської області від 10.05.07, ухваленою суддею Клепай З.В., позовні вимоги задоволено. Судове рішення прийняте за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Димерлій О.О. -головуючого, Яковлева Ю.В., Стаса Л.В., ухвалою від 23.08.07, перевірену постанову суду першої інстанції скасував через порушення судом правил розгляду справи, визначених Кодексом адміністративного судочинства (2747-15) в Україні. Матеріали справи скерував для нового розгляду до суду першої інстанції.

Господарський суд Херсонської області рішенням від 28.11.07, ухваленим суддею Губіною І.В., позовні вимоги задовольнив у повному обсязі. Суд дійшов висновку про необхідність розгляду даного спору за правилами господарського судочинства, оскільки міська рада виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як власник землі і позов направлений на захист порушення прав власності. Вмотивовуючи рішення по суті суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, розробивши проект землеустрою, не подав його на затвердження міській раді, і до теперішнього часу спірна земельна ділянка не передана позивачем підприємцеві. Рішення обґрунтоване приписами статті 125 Земельного кодексу України, статті 18 Закону України "Про оренду землі".

Запорізький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Антонік С.Г. -головуючого, Кагітіна Л.П., Хуторного В.М., постановою від 24.04.08, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, провадження у справі просить припинити через непідсудність справи господарським судам. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вважає, що господарським судом першої інстанції порушені приписи процесуального законодавства, а саме, суд не закрив провадження у адміністративній справі №15/186-АП-06 та не порушив нове провадження для вирішення спору за правилами господарського судочинства. Скаржник зауважує і на тому, що позивач відмовив йому в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою зі складення договору оренди спірної земельної ділянки, оскільки дана земельна ділянка є прибудинковою територією. На думку скаржника, позивачем не доведено того, що літній майданчик є капітальною спорудою. Крім того, заявник вважає, що матеріалами справи не підтверджується і судом не з'ясовано, приналежність цієї прибудинкової території. Вказує заявник також на те, що спірна земельна ділянка знаходиться перед його будівлею та відділена від інших багатоквартирних домів автомобільною дорогою, тому вважає її своєю прибудинковою територією. Скаржник також зауважує на тому, що судами не прийнято до уваги постанову господарського суду Херсонської області від 19.09.06 у іншій справі №1/292-АП-06, якою визнано неправомірною відмову позивача у наданні підприємцеві в оренду спірної земельної ділянки.

Від Херсонської міської ради, Приватного підприємця ОСОБА_1, Управління з контролю за використанням та охороною земель у Херсонській області, ОСОБА_2 відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції приписів матеріального і процесуального законодавства.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, що предметом позову є вимога Херсонської міської ради до Приватного підприємця ОСОБА_1 про вилучення з самовільного користування земельної ділянки площею 100 кв.м, зайнятої під літній майданчик на вул. Комунарів, 2а, Одеська площа та зобов'язання відповідача привести цю земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом його демонтажу. Судами установлено, що Приватному підприємцеві ОСОБА_1 належить на праві власності магазин №4 та земельна ділянка під цим магазином, що знаходяться за адресою: місто Херсон, площа Одеська б/н (вул. Комунарів, 2а).

Як установлено судами, за результатами перевірки Херсонським міським управлінням земельних ресурсів з питань дотримання вимог земельного законодавства складений акт від 10.10.05 зі змісту якого вбачається, що відповідачем використовується, окрім магазину, земельна ділянка під розміщення літнього майданчику орієнтовною площею 100 кв.м без документів, що посвідчують право власності чи право користування цією земельною ділянкою. Цей акт підписано Приватним підприємцем ОСОБА_1 без зауважень. За наслідками цієї перевірки видано припис № 004437, котрим зобов'язано відповідача оформити правовстановлюючий документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою. Судами також установлено, що 10.11.05 проведено другу перевірку дотримання вимог земельного законодавства та складено відповідний акт з приводу невиконання відповідачем вимог припису №004437. Акт підписано відповідачем також без зауважень. Разом з цим, Херсонським міським управлінням земельних ресурсів складено протокол про адміністративне правопорушення №004284 та застосовано до відповідача адміністративну відповідальність у вигляді 51,00 грн - штрафу. Ця постанова відповідачем не оскаржена, штраф сплачено, що підтверджується квитанцією від 18.11.05 №23901/з108.

Згідно з пунктом 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Згідно з частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, що належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, що перебувають за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до приписів статті 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України унормовано, що передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з приписами статті 125 Земельного Кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно з частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Судами установлено, що відповідачем не надано і відповідно матеріали справи не містять документів, які б посвідчували правомірність користування відповідачем земельною ділянкою під розміщення літнього майданчику.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач самовільно займає спірну земельну ділянку.

Відповідно до приписів статті 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюються за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Твердження скаржника про неприйняття судами до уваги постанови господарського суду Херсонської області від 19.09.06 у справі № 1/292-АП-06, якою визнано недійсним пункт 1.8 рішення ХХІХ сесії міської ради ІV скликання від 24.02.06 №1101 про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою зі складання договору оренди під літнім майданчиком, не може бути підставою для скасування судових актів, оскільки як установлено судами попередніх інстанцій правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, на момент звернення позивача з позовом, відповідачем не отримано. Не може бути підставою для скасування судових рішень і посилання скаржника на порушення судами вимог процесуального законодавства, адже цей довід був предметом розгляду в суді апеляційної інстанції та обґрунтовано залишений судом без задоволення з огляду на те, що спір про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки підвідомчий господарським судам, рішення у справі прийнято господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до частини 2 статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами обставинами справи.