3/325/07 Про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав - Текст документа

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Мале спільне підприємство "Незалежна телекомпанія "Норма-Центр", м. Миколаїв (далі -ТОВ "Норма-Центр"),

про визнання дій неправомірними та стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Судове засідання проведено за участю представників:

АТЗТ "Українська незалежна ТВ-Корпорація" -Сімчука В.I.,

готелю "Металург" -Стадника О.М.,

компанії TREVANO PICTURES LIMITED -не з'яв.,

ЗАТ "АМЕДИА"-не з'яв.,

ЗАТ "Амедиа Студио"-не з'яв.,

Міністерства культури і туризму України-не з'яв.,

ТОВ "Норма-Центр"-не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

АТЗТ "Українська незалежна ТВ-Корпорація" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом про: визнання неправомірними дій готелю "Металург" з використання аудіовізуального твору "Брати по-різному" шляхом його розповсюдження у власній кабельній мережі; стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав у сумі 4 000 000 грн. та про припинення використання аудіовізуального твору "Брати по-різному" шляхом його розповсюдження у кабельній мережі готелю "Металург".

Рішенням названого господарського суду від 25.12.2007 (суддя Фролов В.Д.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 (колегія суддів у складі: суддя Таценко Н.Б. -головуючий, судді Сидоренко М.В., Мишкіна М.А.), у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що:

- ЗАТ "АМЕДИА" не є первинним автором аудіовізуального твору "Брати по-різному", а тому передача названим товариством виключних майнових авторських прав на спірний твір компанії TREVANO PICTURES LIMITED, а останнього -позивачеві є неправомірною;

- позивачем не доведено наявності у нього "послідовно отриманого" авторського права на спірний аудіовізуальний твір;

- готель "Металург" не має власної мережі кабельного телебачення; наведена обставина спростовує факт розповсюдження готелем "Металург" аудіовізуального твору "Брати по-різному", а відтак і факт порушення відповідачем майнових авторських прав позивача.

Крім того, Одеським апеляційним господарським судом 06.06.2008 винесено окрему ухвалу, якою Міністерство культури і туризму України повідомлено про порушення останнім вимог ухвал апеляційного господарського суду від 04.03.2008 і 25.03.2008 щодо витребування документів, які підтверджують право АТЗТ "Українська незалежна ТВ-Корпорація" на розповсюдження і демонстрування фільму "Брати по-різному", починаючи від першого власника майнових авторських прав.

АТЗТ "Українська незалежна ТВ-Корпорація" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів з цієї справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що, судовими інстанціями порушено норми матеріального права, в тому числі Цивільного кодексу України (435-15) (далі -ЦК України (435-15) ) і Закону України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) (далі -Закон), оскільки названі суди:

не дослідили в повному обсязі докази зі справи, зокрема: авторські договори, що свідчать про наявність у позивача виключних прав на використання на території України протягом ліцензійного періоду з 25.09.2006 по 30.10.2008 аудіовізуального твору "Брати по-різному"; протокол фіксації факту трансляції 26.02.2007 спірного твору в готелі "Металург";

не мали правових підстав для висновку про відсутність в діях готелю "Металург" порушення майнових авторських прав позивача.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі -ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- ЗАТ "АМЕДИА" (замовник) і ЗАТ "Амедиа Студио" (виконавець) укладено договір від 28.04.2005 № АМп/ПН-01 про створення аудіовізуального твору і передачу прав на його використання, згідно з яким замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснити виробництво та здачу замовникові на підставі чинного договору оригінального аудіовізуального твору -телевізійного багатосерійного фільму з попередньою назвою "Прекрасні незнайомці" (кінцева назва -"Брати по-різному");

- відповідно до ліцензійної угоди від 15.09.2006 № АМ/Дав-11 ЗАТ "АМЕДИА" передало компанії TREVANO PICTURES LIMITED виключні майнові авторські права на телевізійне двократне використання виключно у складі програми телевізійного каналу "Iнтер" телевізійного багатосерійного художнього фільму "Брати по-різному". Згідно з пунктом 2.2 зазначеного договору права компанії TREVANO PICTURES LIMITED будуть переуступлені останньою АТЗТ "Українська незалежна ТВ-Корпорація" виключно з метою показу фільму на телеканалі "Iнтер";

- 27.03.2006 компанією TREVANO PICTURES LIMITED (ліцензіар) і позивачем (ліцензіат) укладено ліцензійну угоду, згідно з умовами якої ліцензіар надає ліцензіату, а ліцензіат приймає виключне право на трансляцію шляхом передачі в ефір аудіовізуального твору "Брати по-різному" на території України протягом ліцензійного періоду;

- 15.12.2006 Міністерством культури і туризму України АТЗТ "Українська незалежна ТВ-Корпорація" видано державне посвідчення №14.16677.2006Т на право розповсюдження та демонстрування фільму "Брати по-різному" виробництва ЗАТ "Амедіа Студіо", Росія, 2006 (режисери-постановники Радзюкевич Е., Жигалкін О., Фокін Р.) до 30.10.2008 із зазначенням, що відповідні телевізійні права згідно з Положенням про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 № 1315 (1315-98-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2001 № 294 (294-2001-п) , далі -Положення) на названий фільм, які передаються АТЗТ "Українська незалежна ТВ-Корпорація", належать компанії TREVANO PICTURES LIMITED, а спосіб реалізації прав на фільм -ексклюзив без права передачі третім особам;

- згідно з безстроковим посвідченням національного фільму від 20.07.2005 № 11264 Федерального агентства по культурі і кінематографії Росії авторами художнього фільму "Брати по-різному" кількістю 50 (100) серій є: автори сценарію Ш.Муслімов (Р. Романов), К.Наумочкін та ін., режисери-постановники (режисери) Р.Фокін і Д.Кузьмін, композитори О.Воляндо, Д.Степін, продюсери ЗАТ "АМЕДИА", ЗАТ "Амедіа Студіо", початок виробництва фільму 01.08.2005, кінець виробництва фільму 03.04.2007;

- 26.02.2007 зафіксовано факт розповсюдження аудіовізуального твору "Брати по-різному" шляхом його ретрансляції у складі передач телеканалу "Рен ТВ" у телевізійній кабельній мережі готелю "Металург", що розташований за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 319а;

- згідно з актами приймання-передачі майна готелю "Металург" від 02.10.2006 №№ 1 і 2 у переліку придбаного майна відсутні кабельна мережа і обладнання для прийому супутникових каналів;

- відповідно до листа від 19.12.2007 № 16а/2686 першого заступника Голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення відповідач не має зареєстрованих мереж кабельного телебачення.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача компенсації за порушення виключних майнових авторських прав АТЗТ "Українська незалежна ТВ-Корпорація" на спірний об'єкт авторського права.

Одеський апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку рішення господарського суду Миколаївської області, вірно зазначив, що для правильного вирішення спору необхідно з'ясувати обставини, пов'язані з наявністю чи відсутністю у позивача майнових авторських прав на твір "Брати по-різному" та дослідити факт порушення відповідачем прав АТЗТ "Українська незалежна ТВ-Корпорація".

У той же час господарський суд апеляційної інстанції у дослідженні питання про наявність у АТЗТ "Українська незалежна ТВ-Корпорація" статусу суб'єкта авторського права на аудіовізуальний твір "Брати по-різному", виходив, зокрема, з оцінки державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів від 15.12.2006 №14.16677.2006Т та дійшов висновку, що ЗАТ "АМЕДИА", яким послідовно передано виключні майнові авторські права на фільм "Брати по-різному" позивачеві, не є "первинним автором" зазначеного твору.

Згідно з частинами першою і другою статті 11 Закону первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Відповідно до статті 433 ЦК України (435-15) і статті 8 Закону до об'єктів авторського права віднесено, зокрема, аудіовізуальні твори.

Згідно з наведеним у статті 1 Закону визначенням терміну "аудіовізуальний твір" -це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Отже, авторами телевізійного багатосерійного фільму "Брати по-різному" є автори творів, які увійшли як складові частини до даного твору.

Державне ж посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (прокатне посвідчення) не є документом, що може свідчити про наявність або відсутність у суб'єкта авторських прав на аудіовізуальний твір, оскільки: відповідно до пунктів 1 і 4 Положення таке посвідчення запроваджено з метою регулювання розповсюдження і демонстрування на території України всіх видів вітчизняних та іноземних фільмів; прокатне посвідчення дає право розповсюджувати і демонструвати на території України всі види фільмів, вироблених в Україні та за її межами, будь-яким кінотеатрам, кіноустановкам, відеоустановкам, прокатним пунктам відеокасет, торговельним підприємствам, підприємствам з тиражування, а також телеорганізаціям, у тому числі кабельному телебаченню, незалежно від форми власності.

З огляду на наведене посилання суду апеляційної інстанції на наявні у матеріалах справи прокатні посвідчення Міністерства культури і туризму України та Федерального агентства по культурі і кінематографії Росії у розгляді питання про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на твір є неправомірним, оскільки зазначені документи лише опосередковано можуть свідчити про наявність або відсутність таких прав. Зокрема, їх наявність у позивача якраз і може підтверджувати наявність права останнього на розповсюдження та демонстрування фільму на території України.

В абзаці п'ятому статті 1 Закону зазначено, що виключне право - це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого Законом.

Частиною першою статті 31 Закону передбачено, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

З урахуванням викладеного судовим інстанціям у вирішенні даного спору належало з'ясувати питання про належність АТЗТ "Українська незалежна ТВ-Корпорація" виключних майнових авторських прав на спірний аудіовізуальний твір на підставі поданих учасниками судового процесу відповідних авторських договорів.

Згідно з частинами першою-третьою статті 440 ЦК України (435-15) та частиною першою статті 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. А згідно з частиною третьою цієї статті виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти будь-яке використання твору іншими особами.

За приписами статті 443 ЦК України (435-15) використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди.

Як вбачається з судових рішень зі справи, господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність факту використання відповідачем твору "Брати по-різному" лише з огляду на відсутність у готелю "Металург" власної мережі кабельного телебачення та не зважаючи на зафіксований факт розповсюдження спірного аудіовізуального твору шляхом його ретрансляції у складі передач телеканалу "Рен ТВ" у готелі "Металург".

Відповідно до статті 441 ЦК України (435-15) використанням твору є, зокрема, його розповсюдження. При цьому згідно з наведеним у статті 1 Закону визначенням терміну "розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав" - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Отже, відсутність у відповідача належним чином зареєстрованої кабельної мережі не може свідчити про неможливість порушення ним прав позивача, якому було надано виключну ліцензію на трансляцію на території України спірного твору.

Тобто висновок про відсутність в діях відповідача порушення майнових авторських прав АТЗТ "Українська незалежна ТВ-Корпорація" не грунтується на наведених приписах законодавства, а відтак може бути хибним, і тому відповідне питання потребує більш ретельного вивчення.

Крім того, у розгляді позовної вимоги про стягнення з відповідача суми компенсації за порушення майнових авторських прав позивача місцевому господарському суду з огляду на приписи пункту "г" частини першої статі 52 Закону, пункту "г" частини другої статті 52 Закону, абзацу дев'ятого частини другої цієї ж статті Закону слід враховувати, що стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості обчислення завданих правопорушенням збитків та отриманого порушником доходу. Тому у випадку стягнення компенсації замість збитків або отриманого доходу суд має визначи ти їх масштаб (інакше кажучи, орієнтовні збитки), а не точну цифру, а саме встановити належними засобами доказування наявність упущеної вигоди: можливої винагороди за анало гічне використання на умовах ліцензійного договору, яке або встановлюва лося цим правовласником за попередніми угодами, або є усталеною практи кою в даній сфері. Для визначення рівня збитків можуть бути враховані масштаби порушення (зокрема, способи неправомірного використання об'єктів авторського права).

Таким чином, не з'ясувавши відповідних питань, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України (1798-12) є підставою для часткового скасування оскаржуваних судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України (1798-12) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати належну правову оцінку всім доказам та доводам сторін і вирішити спір відповідно до вимог закону.