Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну скаргу СПД фізичної особи -ОСОБА_1

За участю представників сторін

від позивача не з'явилися,

від відповідача не з'явилися

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.12.2007 у справі № 5/659 (суддя Закропивний О.В.) частково задоволений позов Суб'єкта підприємницької діяльності (СПД) -фізичної особи ОСОБА_1, до КАТП № 032808, стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в сумі 63416 грн. 08 коп., державне мито у сумі 633 грн. 99 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 104 грн. 63 коп. В решті позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову КАТП № 032808, до СПД -фізичної особи ОСОБА_1, про визнання договору недійсним відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 25.04.2008 року у справі № 5/659 (судді: Бородіна Л.І., Іноземцева Л.В., Медуниця О.Є.) рішення місцевого господарського суду скасовано. Зустрічний позов задоволено, визнано недійсним договір від 05.02.20007, укладений між Комунальним автотранспортним підприємством № 032808 та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1. В задоволенні первісного позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції СПД -фізична особа ОСОБА_1, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 25.04.2008 року, а рішення господарського суду Луганської області від 04.12.2007 у справі № 5/659 залишити без змін, посилаючись на порушення та невірне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням виконавчого комітету Свердловської міської ради Луганської області від 21.08.2007 № 344 КАТП № 032808 визначено виконавцем житлово-комунальних послуг зі збору, вивезення та ліквідації твердих побутових відходів.

Між УЖКГ Свердловської міської ради (замовником) та КАТП № 032808 (підрядником) 03.01.2007 укладений договір підряду № 8, предметом якого є виконання послуг з вивозу сміття з несанкціонованих звалищ та утримання полігону ТПВ згідно специфікації на послуги (додаток № 1), а саме:

1. Гасіння звалищного (смітного) полігону.

2. Розміщення твердих побутових відходів на полігоні.

3. Вивіз ТПВ з несанкціонованих звалищ.

Суди попередніх інстанцій встановили, що СПД -фізична особа ОСОБА_1 18.01.2007 одержав ліцензію Міністерства охорони навколишнього природного середовища серії АВ № 298547 на збирання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини (макулатури, склобою, відходів полімерних, відходів гумових, у тому числі зношених шин, матеріалів текстильних вторинних, використаної металевої тари (ящики, фляги, каністри, банки, зокрема алюмінієві банки, з-під напоїв, балончики). Строк дії ліцензії з 22.12.2007 по 22.12.2011.

Згідно договору субпідряду, укладеного 05.02.2007 між сторонами у справі СПД -фізична особа ОСОБА_1 (субпідрядник) зобов'язався своїми засобами виконати за завданням КАТП № 032808 (підрядника) організаційні, технологічні заходи для забезпечення, видалення та захоронення побутових відходів на території полігону в м. Свердловську Луганської області, а підрядник -прийняти до оплати виконані роботи

На виконання умов договору позивачем за лютий-травень 2007 року були виконані та передані відповідачеві за актами приймання виконаних робіт роботи на загальну суму 40070 грн. 24 коп., які оплачені відповідачем у повному обсязі.

Суди встановили, що акт приймання-передачі полігону за договором (розділ 2) від 05.02.2007 сторонами не складався, оскільки за твердженням позивача полігон фактично знаходився в користуванні позивача з 01.12.2005 згідно договору субпідряду від 01.12.2005 та акту приймання-передачі полігону від 01.12.2005.

Господарські суди встановили, що 07.06.2007 відповідач надіслав позивачеві лист № 53-а про розірвання договору від 05.02.2007 у зв'язку з відсутністю дозволу виконкому м. Свердловська про передачу майна в оренду та розрахунків вартості виконаних робіт; невідповідності ліцензії субпідрядника від 22.12.2006 № 298544 видам виконуваних робіт на полігоні ТПВ; невиконанням організаційних, технічних заходів для забезпечення, видалення та захоронення ТВП на території полігону; відсутністю шлагбауму, знаходженням сторонніх осіб на полігоні, збирання відходів вторинної сировини здійснюється приватними особами; перевищенням суми договору 50000 грн., тоді як згідно закону про тендери, у разі, якщо послуги перевищують 20000 грн., робота -50000 грн. необхідно проводити тендери.

Натомість позивачем було запропоновано переукласти договір на нових умовах та був надісланий відповідачеві для підписання договір від 23.07.2007 в новій редакції, але відповідач листом від 25.07.2007 № 128 відмовив позивачеві в укладенні вказаного договору, обгрунтовуючи неможливість укладення договору до 22.12.2011 тим, що договір може бути укладений тільки до 31.12.2007 та через завишення тарифу (1 грн. 52 коп.) на розміщення ТПВ; відповідач запропонував погодинну оплату робіт та просив надати відповідь протягом 10-ти днів.

СПД -фізична особа ОСОБА_1 в жовтні 2007 року звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про визнання договору субпідряду від 05.02.2007, укладеного з Комунальним автотранспортним підприємством № 032808, дійсним та зобов'язати відповідача виконати належним чином умови договору і не створювати перепони у виконанні договірних зобов'язань та про стягнення 26900 грн. 63 коп.

КАТП № 032808 подало до господарського суду Луганської області зустрічний позов про визнання договору субпідряду від 05.02.2007 недійсним повністю з моменту його укладення.

Позивач в заяві від 30.11.2007 року уточнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідача за первісним позовом належним чином виконувати умови укладеної між ними угоди б/н від 05.02.2007 та не створювати перешкод у виконанні позивачем за первісним позовом договірних зобов'язань; стягнути з відповідача, як спричинені йому збитки -виплачену заробітну плату у сумі 4115 грн. 55 коп., сплачені податки у сумі 3988 грн. 00 коп., неотримані доходи у сумі 63416 грн. 08 коп.

Суд апеляційної інстанції вказав, що, вирішуючи даний спір місцевий господарський суд не визначив правову природу оспорюваного договору, не надав йому правову оцінку та взагалі не зробив висновок щодо наявності або відсутності підстав для визнання договору недійсним, що призвело до неправильного вирішення спору.

Договір субпідряду від 05.02.2007, на думку суду попередньої інстанції, за своєю правовою природою не є договором підряду, оскільки згідно

приписів Закону України "Про відходи" (187/98-ВР) , Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , Правил з надання послуг із збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 21.03.2000 № 54 (z0457-00) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31.07.2000 за № 457/4678 (z0457-00) , визначена в якості предмета договору субпідряду від 05.02.2007 діяльність субпідрядника за своїм характером є наданням послуг.

Крім того, цей договір містить також елементи договору оренди та договору купівлі-продажу, що дає підстави характеризувати його як змішаний договір відповідно до ст. 628 ЦК України.

Проте, судова колегія не може погодитись із висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони суперечать нормам діючого законодавства і фактичним обставинам у справі.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що договір від 05.02.2007, укладений між сторонами у справі, є самостійним договором, оскільки в ньому відсутнє посилання на договір від 03.01.2007 № 8, укладений між відповідачем та УЖКГ Свердловської міської ради.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських

відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд апеляційної інстанції необгрунтовано не прийняв до уваги висновки місцевого господарського суду, а саме те, що договір від 05.02.07р. зі сторони відповідача за первісним позовом укладався та був підписаний ОСОБА_2, який на той час виконував обов'язки директора комунального автотраспортного підприємства № 03208, складений у письмовій формі та з додержанням усіх вимог діючого законодавства.

Суд першої інстанції встановив, що сторони по справі виконували приписи цього договору до червня 2007 року.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір від 05.02.07р., укладений між відповідачем та відповідачем є чинним самостійним договором підряду і, відповідно до ст. 629 ЦК України, обов'язковим для виконання обома сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно до вимог п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи зі змісту норм діючого законодавства, важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції підставно дійшов висновку, що договір від 05.02.07р. між сторонами у справі не було розірвано, що свідчить про можливість виконання цього договору і, що отримання позивачем прибутку не втрачено.

Таким чином, судова колегія підтримує висновок місцевого господарського суду про наявність права у позивача за первісним позовом на отримання компенсації за збитки у вигляді упущеної вигоди за період з червня 2007 року до моменту звернення з позовом до суду у сумі 63416,08 грн.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення місцевого господарського суду, зустрічний позов задоволено, визнано недійсним договір від 05.02.20007, укладений між Комунальним автотранспортним підприємством № 032808 та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1., та в задоволенні первісного позову відмовлено, не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.111-5, 111-7, 111-9 -- 111-11, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу СПД фізичної особи -ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 25.04.08р. по справі № 5/659 скасувати.

3. Рішення господарського суду Луганської області від 04.12.07р. залишити без змін.