Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Державне підприємство "Вугілля України" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "АРС" про стягнення 11075892,59 грн. за договором № УРС-07-03К від 01.03.2007 року, з яких 9688222,37 грн. –сума основного боргу, 443905,32 грн. –сума пені, 678175,57 грн. –сума штрафу, 228389,86 грн. –сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 37199,47 грн. –сума 3 % річних.

26.03.2008 року позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог № 1108/06 та просив стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 1122080,89 грн., 3% річних –265589,33 грн. та судові витрати, оскільки відповідач погасив суму основного боргу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2008 року уточнені позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "АРС" на користь Державного підприємства "Вугілля України" 228389,86 грн. –суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 37199,47 грн. –суми 3% річних, 22916,63 грн. та відповідні судові витрати.

Провадження у справі щодо стягнення з відповідача 9688222,37 грн. суми основного боргу, припинено.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2008 року рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2008 року по справі № 20/378 скасовано частково в частині відмови у стягненні пені в розмірі 443905,32 грн. та штрафу в розмірі 678175,57 грн.

Пункт 1, 2 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2008 року викладено в наступній редакції:

"Уточненні позовні вимоги Державного підприємства "Вугілля України" до Закритого акціонерного товариства "АРС" –задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "АРС" на користь Державного підприємства "Вугілля України" 228389,86 грн. –суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 37199,47 грн. –3% річних, 443905,32 грн. –пеню, 678175,57 грн. –штраф, 25500,00 грн. –витрати по сплаті державного мита, 118 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."

Пункт 4 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2008 року виключено.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2008 року залишено без змін.

Закрите акціонерне товариство "АРС" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2008 року у справі № 20/378, в якій просить вказану постанову скасувати, а рішення господарського суду Донецької області 27.03.2008 року залишити в силі, посилаючись на порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційним судом не було надано належної правової оцінки статті 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договором № УРС–07-03К прямо не передбачається застосування штрафних санкцій у разі прострочення виконання зобов’язання відповідача по сплаті грошових коштів за поставлену продукцію, що доводить той факт, що чинним законодавством не передбачається сплата штрафних санкцій у даному випадку.

Крім того, скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме норми статей 53, 93, 97 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 16.09.2008 року представник Закритого акціонерного товариства "АРС" уточнив касаційні вимоги та просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2008 року в частині стягнення пені в розмірі 443905,32 грн. та штрафу у розмірі 678175,57 грн.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи між сторонами був укладений договір № УРС-07-03К від 01.03.2007 року, за яким Державне підприємство "Вугілля України" зобов'язується передати у власність, а Закрите акціонерне товариство "АРС" прийняти та оплатити вугільну продукцію, по марочному складу, цінам та у кількості, яка вказана у специфікаціях, що оформлені у вигляді додатку, який є невід"ємною частиною договору.

Згідно пункту 4.1 договору покупець здійснює оплату вартості поставленого вугілля протягом 10 банківських днів від дати пред"явлення рахунку та документів, вказаних у пункті 2.4 договору.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором № УРС-07-03К від 01.03.2007 року належним чином, поставивши відповідачеві вугільну продукцію, про що свідчать акти приймання-передачі вугільної продукції, в той час як відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної сплати отриманої вугільної продукції у встановленні строки не виконав, чим порушив умови договору.

Вирішуючи спір по суті в частині, що оспорюється в касаційному порядку, апеляційний суд обґрунтовано застосував до спірних правовідносин приписи частини 2 статті 231 Господарського кодексу України якою передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Але, при цьому, судом не враховано, що згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов"язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до пункту 2.2 договору датою поставки вугілля вважається дата календарного штемпелю залізничної станції відправлення у залізничній квитанції. Датою переходу права власності на вугілля вважається дата підписання акту прийому-передачі, а порядок оплати передбачений пункті 1.1 договору.

Отже, для розгляду даної справи по суті судам, насамперед, необхідно було встановити момент, з якого у позивача виникає право вимагати стягнення штрафних санкцій.

При цьому, слід мати на увазі, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судами всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи в частині, що оскаржується в касаційному порядку, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд в цій частині.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають частковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2008 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2008 року у справі № 20/378 господарського суду Донецької області скасувати в частині пені в розмірі 443905,32 грн. та штрафу у розмірі 678175,57 грн.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "АРС" задовольнити частково.