Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

розглянувши матеріали

касаційної скарги

Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 22.04.08

у справі

№21/544

за позовом

Голосіївської районної у місті Києві ради

до

Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про

визнання права власності

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 10.09.08 №02-12.2/336, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Швеця В.О., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

В судовому засідання взяли участь представники:

від позивача: Овчарук С.С. -за дов. від 10.09.08;

від відповідача: Гриценко Н.В. -за дов. від 06.11.07.

Голосіївською районною у місті Києві радою у жовтні 2007 року заявлений позов до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва на нежилі приміщення першого поверху №29 та №30, загальною площею 238, 7 кв. м; підвального поверху №27, загальною площею 118,3 кв.м та місця загального користування -перший поверх, загальною площею 25,9 кв. м, що розташовані за адресою: місто Київ, пр-т Науки, 59. Обгрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що відповідач безпідставно не визнає належне йому згідно з Рішенням Київради від 27.12.01 №208/1642 (ra_208023-01) "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" право власності на нежилі приміщення в житловому будинку за адресою: місто Київ, пр-т Науки, 59. При цьому, позивач посилався на приписи статей 317, 321, 327, 392 Цивільного кодексу України (435-15) , частини 5 статті 16, частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) .

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.07, ухваленим суддею Шевченко Е.О., позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції вмотивовуючи судове рішення виходив з наданих позивачем матеріалів інвентаризації Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно, якими підтверджується наявність в житловому будинку №59 нежилих приміщень. З огляду на це, суд визнав рішення Київради від 27.12.01 №208/1642 (ra_208023-01) , котрим позивачеві було передано житловий будинок за адресою: місто Київ, пр-т Науки, 59, правовстановлюючим документом, підтверджуючим право власності позивача на спірні приміщення. Водночас, суд дійшов висновку, що спірні нежитлові приміщення не є допоміжними приміщеннями, тому визнання за позивачем права власності на це майно не суперечить приписам Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) та рішенню Конституційного Суду України від 02.03.04 (v004p710-04) №4-рн/2004. Судове рішення обгрунтоване приписами статей 41, 129 Конституції України (254к/96-ВР) , статей 317, 321, 328, 346 Цивільного кодексу України (435-15) , статті 20 Господарського кодексу України (436-15) , статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Кондес Л.О. -головуючого, Куровського С.В., Михальської Ю.Б., постановою від 22.04.08, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишив без задоволення.

Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та просить прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обгрунтовуючи свої вимоги скаржник зауважує на тому, що рішенням Київради від 27.12.01 №208/1642 (ra_208023-01) спірні нежитлові приміщення у власність Голосіївського району не передавались, тому відповідно до приписів частини 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) , частини 1 статті 328, статті 329 Цивільного кодексу України (435-15) вказане рішення не є підставою визнання права власності на ці приміщення за позивачем. На думку скаржника, не може бути підставою передачі спірного майна у власність позивача і матеріали інвентаризації Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно, складені станом на 08.02.07, оскільки передача майна територіальній громаді здійснюється за рішенням Київської міської ради.

Від Голосіївської районної у місті Києві ради відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції приписів матеріального і процесуального законодавства.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що предметом позову у цій справі є вимога Голосіївської районної у місті Києві ради до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва на нежилі приміщення першого поверху №29 та №30, загальною площею 238, 7 кв. м; підвального поверху №27, загальною площею 118,3 кв.м та першого поверху, загальною площею 25,9 кв. м, що розташовані за адресою: місто Київ, проспект Науки, 59. Як вбачається з матеріалів справи та установлено судами, рішенням Київради від 27.12.01 №208/1642 (ra_208023-01) "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" визначено перелік майна територіальної громади Голосіївського району міста Києва (додаток 2 до рішення). Відповідно до цього додатку до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району передані об'єкти освіти, культури, соціальної інфраструктури і житловий фонд -житлові будинки з вбудованими та іншими нежилими приміщеннями, зокрема, житловий будинок в кількості 1 штука за інвентарним номером 893, загальною площею 2462,00 кв.м, залишковою вартістю 430,17 грн, що розташований за адресою: місто Київ, проспект Науки, 59. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач листом від 11.07.07 звернувся до Головного управління комунальної власності міста Києва з проханням видати свідоцтво про право власності територіальної громади Голосіївського району в місті Києві на спірні нежилі приміщення. Судами установлено, що станом на 30.08.07 відповідачем відповіді на лист не надано. Між тим, відповідач листом від 06.09.07 вих.№042/13/1-6110 повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів, передбачених Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.01 №1820. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (435-15) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 328 Цивільного кодексу України (435-15) унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно зі статтею 20 Закону України "Про столицю України -місто-Герой Київ" (401-14) гарантії територіальної громади району у місті щодо її майнових прав, визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні." (280/97-ВР) Приписами статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) унормовано, що правом комунальної власності є право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися, розпоряджатися на свій розсуд ї в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Згідно з приписами статті 327 Цивільного кодексу України (435-15) у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснює безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Згідно зі статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, або іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Орган місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад області здійснює правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконує усі майнові операції, може передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Судами попередніх інстанцій установлено, що житловий будинок №59 на проспекті Науки має нежилі приміщення, і це підтверджується інвентаризаційними документами Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно. Установлено судами і те, що рішенням Київради від 27.12.01 № 208/1642 (ra_208023-01) до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району передано житловий будинок №59 з усіма наявними в цьому будинку приміщеннями, в тому числі і спірними. Про належність спірних приміщень Голосіївській районній у місті Києві раді, свідчать і дії позивача, спрямовані на здійснення ним прав власника цих приміщень. У відповідності до статті 321 Цивільного кодексу України (435-15) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про підставність визнання за позивачем права власності на спірні нежилі приміщення. Водночас, колегія суддів визнає, що доводи касаційної скарги грунтуються на оцінці доказів у справі, проте їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів визнає, що під час розгляду справи суди правильно застосували норми чинного законодавства, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.08 у справі №21/544 залишити без змін.

Касаційну скаргу Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.