5/166 Про визнання недійсним договору оренди землі - Текст документа

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 16.11.2007 у справі № 5/166 (суддя Дутка В.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 (колегія суддів у складі головуючого судді Мельник Г.I., суддів Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.), позовні вимоги Прокурора Кіцманського району Чернівецької області в інтересах держави в особі Кіцманського районного відділу земельних ресурсів до Кіцманської районної державної адміністрації та ТОВ "Ошихлібське" задоволені, укладений між відповідачами у справі договір оренди землі від 06.02.2006 визнано недійсним.

Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що договір оренди землі від 06.02.2006 укладений з порушенням порядку, встановленого статтею 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору), а, отже, за приписами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України (435-15) є недійсним.

ТОВ "Ошихлібське" з рішенням та постановою у справі не згодне, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що, за його переконанням, суди попередніх інстанцій припустилися порушення та неправильного застосування норм чинного матеріального законодавства, зокрема, статті 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , пунктів 3, 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , статей 14, 15, 30 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , статей 203, 215 Цивільного кодексу України (435-15) .

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 11.09.2008 № 02-12.2/329 для розгляду касаційного подання у справі призначено колегію суддів у складі головуючого судді Грейц К.В., суддів Глос О.I., Полянського А.Г.

Представники прокуратури, позивача та відповідача-1 не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника скаржника, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 21.11.2001 між Кіцманською районною радою (орендодавець) та ТОВ "Ошихлібське" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, за умовами якого орендодавець надає терміном до 31.12.2005, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 54,1845 га, яка знаходиться на території Ошихлібської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області.

Згідно п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , який набрав чинності 01.01.2002, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські - селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом 3 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) від 25.10.2001 передбачено, що у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюються органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.

З огляду на зазначені законодавчі приписи, ТОВ "Ошихлібське" листом від 26.01.2005 звернулося до нового орендодавця - Кіцманської районної державної адміністрації із клопотанням про внесення змін до п. 2.2 договору оренди земельної ділянки водного фонду від 21.11.2001 щодо продовження терміну дії цього договору до 31.12.2020 (на 15 років).

На засіданні конкурсної комісії по наданню в оренду земель різних категорій при Кіцманській районній державній адміністрації (протокол № 12 від 04.02.2005) вирішено рекомендувати голові Кіцманської районної державної адміністрації погодити продовження терміну дії зазначеного договору до 31.12.2020.

Розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації № 48 від 08.02.2005 погоджено внести зміни до договору оренди земельної ділянки водного фонду від 21.11.2001 в частині продовження терміну дії договору до 31.12.2020 та доручено ТОВ "Ошихлібське" у двомісячний термін з дня прийняття розпорядження укласти договір з проектною організацією на виготовлення проектно-технічної документації та проведення інвентаризації земель.

Як встановлено судами, до Кіцманської районної державної адміністрації також звертались 28.09.2005 Фермерське господарство "Iванківське" та 27.10.2005 громадянин Максимюк В.М. із заявами про допущення до конкурсу на оренду земель водного фонду в с. Ошихліби, однак, згідно протоколів конкурсної комісії від 18.10.2005 та від 24.11.2005 заявникам відмовлено у наданні в оренду земельної ділянки водного фонду у зв'язку з тим, що нею користується ТОВ "Ошхлібське" на підставі договору оренди від 21.11.2001.

Розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації № 43 від 24.01.2006 затверджено проект відведення земельної ділянки в оренду терміном на 15 років та надано земельну ділянку водного фонду площею 50,2050 га в оренду ТОВ "Ошихлібське" терміном до 31.12.2021.

На виконання зазначеного розпорядження між Кіцманською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Ошихлібське" (орендар) 06.02.2006 укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування терміном до 31.12.2021 для риборозведення земельну ділянку водного фонду площею 50,2050 га, яка знаходиться на території Ошихлібської сільської ради (за межами населено пункту) Кіцманського району Чернівецької області.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зазначений договір оренди укладений не на конкурсній основі, отже, суперечить вимогам ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору), що, за висновком судів попередніх інстанцій, є підставою для визнання його недійсним за приписами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (435-15) .

Разом з тим, висновки судів попередніх інстанцій про підставність і грунтовність позовних вимог колегія суддів вважає суперечливими і передчасними.

Так, дійсно, за приписами ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).

У разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї ж самої земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок.

Втім, господарськими судами попередніх інстанції не була дана належна правова оцінка доводам ТОВ "Ошихлібське" про те, що на момент подання заяв ФГ "Iванківське" та мешканцем с. Iванківці Максимюком В.М. заяв щодо надання в оренду земельної ділянки, ця ділянка вже перебувала в оренді ТОВ "Ошихлібське" за договором від 21.11.2001, дія якого була продовжена до 31.12.2020 розпорядженням голови Кіцманської районної державної адміністрації № 48 від 08.02.2005.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що судами не було встановлено обставин, які б свідчили, що вказані особи були незгодні з відмовою їм у наданні в оренду земельної ділянки і оскаржували рішення комісії з проведення конкурсу по наданню в оренду земель різних категорій при Кіцманській районній державній адміністрації (протоколи від 18.10.2005 та від 24.11.2005).

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що розпорядженням голови Кіцманської районної державної адміністрації № 48 від 08.02.2005 вирішено внести зміни до договору оренди від 21.11.2001, який втратив чинність 31.12.2005, а фактичне надання землі в оренду ТОВ "Ошихлібське" і внесення змін відбулось лише 06.02.2006 з укладенням спірного договору оренди, колегія суддів вважає такими, що зроблені без врахування положень пункту 2.2 договору оренди від 21.11.2001, за умовами якого по закінченні терміну дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін, у цьому разі зацікавлена сторона має повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження договору не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення, при цьому, умови договору зберігають чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договором законодавством встановлюються інші правила, ніж передбачені договором, при переході права власності на землю від орендодавця до іншої особи договір оренди зберігає чинність для нового власника.

За таких обставин, не можливо вважати встановленими обставини як припинення між орендарем і попереднім орендодавцем орендних правовідносин, які були продовжені новим орендодавцем в період дії договору оренди, так і необхідність та обов'язковість проведення конкурсу з надання в оренду земельної ділянки, яка є предметом спірного договору оренди.

Крім того, колегія суддів зазначає, що прокурор, звертаючись з позовом в інтересах держави, визначив Кіцманський районний відділ земельних ресурсів у якості органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, врегульованих спірним договором оренди земельної ділянки.

При цьому, правова позиція прокурора щодо визначення саме цього органу в якості позивача грунтується на приписах Положення про Кіцманський районний відділ земельних ресурсів, затвердженого 07.04.2003 начальником Чернівецького обласного управління земельних ресурсів, основним завданням якого, як зазначає прокурор, є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Разом з тим, згідно ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Однак, таким органом є не територіальний орган земельних ресурсів, а Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель -Держземінспекція та її територіальні органи, які діють на підставі Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1958 (1958-2002-п) , і Типового положення про Управління з контролю за використанням та охороною земель у АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Держкомзему України від 25.09.2005 № 285, до повноважень яких належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема, шляхом проведення перевірок дотримання фізичними та юридичними особами вимог земельного законодавства, адже, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 200 "Про затвердження типових положень про територіальні органи земельних ресурсів" (200-2003-п) (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2006 № 494 (494-2006-п) ), територіальні органи земельних ресурсів позбавлені повноважень щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Втім, до повноважень цих органів з контролю за використанням і охороною земель також не належить подання позовів до суду з тих чи інших питань, а, оскільки ці органи є державними органами, то згідно ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) вони мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.

Оскільки пред'явлення позову неналежним позивачем або в інтересах неналежного позивача унеможливлює його задоволення, колегія суддів вважає, що задовольняючи позов прокурора, суди попередніх інстанцій не визначили, які саме функції виконує визначений прокурором у якості позивача орган у спірних правовідносинах, які саме права або охоронювані законом інтереси і саме цього органу, які б потребували судового захисту, були порушені внаслідок укладення спірного договору і чи відновлюватимуться ці права або інтереси у визначений прокурором спосіб захисту.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій залишили без реагування заяву Кіцманського районного відділу земельних ресурсів про відмову від позовних вимог (а.с.66, т.1).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що грунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 ГПК України (1798-12) судами попередніх інстанцій не встановлені дійсні правовідносини сторін за справою, наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон, на який посилається прокурор, пов'язує виникнення у нього права на позов про визнання договору недійсним в інтересах визначеного ним органу.

Оскільки відповідно до приписів ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє повноту встановлення та юридичну оцінку обставин справи і не наділена повноваженнями щодо їх встановлення, колегія суддів на підставі п. 3 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) вважає за необхідне скасувати судові акти попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням всіх вищевикладених вказівок цієї постанови.