Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернулась до господарського суд Автономної Республіки Крим із позовом до заводу фурнітурних виробів ім. М. Островського, в якому просила розірвати договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 13.05.2004 року, стягнути з відповідача вартість здійснених робіт за договором у розмірі 29936,40 грн. та шкоду у розмірі 19962,00 грн., а також судові витрати та витрати з оплати послуг адвоката, з посиланням на те, що відповідачем не виконано зобов'язання за спірним договором. До ухвалення рішення у справі позивач відмовився від стягнення витрат на оплату адвокатських послуг.

Господарський суд Автономної Республіки Крим рішенням від 27.08.2007 року (суддя Копилова О.Ю.) позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнив частково: договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 13.05.2004 року, укладений між республіканським підприємством "Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1розірвав; стягнув з відповідача на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 вартість робіт за договором у сумі 29936,40 грн., шкоду у розмірі 19962,00 грн. та судові витрати. В цій частині рішення вмотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог. В іншій частині позову суд провадження у справі припинив на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України .

Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 10.10.2007 року (судді: Прокопанич Г.К., Латиніна О.А., Антонова І.В.) скасував рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.08.2007 року в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 13.05.2004 року, стягнення вартості робіт за договором 29936,40 грн. та шкоди в сумі 19962,00 грн., у позові відмовив. В частині припинення провадження у справі залишив рішення без змін. В постанові апеляційний господарський суд послався на відсутність доказів ухилення відповідача від виконання зобов'язань за договором, оскільки договір між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1та постачальником електричної енергії у матеріалах справи відсутній, окрім того умови договору не містять посилань на наявність грошових зобов'язань відповідача перед позивачем. Стосовно стягнення шкоди в сумі 19962,00 грн. суд зазначив, що у договірних відносинах, на невиконання яких відповідачем посилається позивач, відповідальність за порушення зобов'язання настає саме у вигляді відшкодування збитків, а не шкоди, компенсація якої передбачає наявність позадоговірних зобов'язань та відсутність певної сукупності підстав, згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України. Суд апеляційної інстанції також визнав хибним висновок господарського суду про розірвання договору, зазначивши, що позивач не виконав умови передбачені частиною 2 статті 188 Господарського процесуального кодексу України, а саме не направив відповідачу пропозицію щодо розірвання договору.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного госпо дарського суду 10.10.2007 року, справу направити на новий розгляд. Скаржник посилається на те, що Севастопольським апеляційним господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, а саме статті 611, 612, частини 2 статті 651, статті 1130, частини 2 статті 1131 Цивільного кодексу України, статтю 188 Господарського кодексу України. В касаційній скарзі позивач зазначає, що всупереч нормам процесуального права, апеляційним господарським судом в ході розгляду справи не повно з'ясовано фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відзив на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходив.

Заслухавши доповідь судді доповідача, представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права господарським судом Автономної Республіки Крим та Севастопольським апеляційним господарським судом, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті - 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Крім того згідно зі статтею - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час розгляду справи господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 13.05.2004 року між республіканським підприємством "Завод фурнітурних виробів ім. М. Островського" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1укладено договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача.

Відповідно до умов вказаного договору завод фурнітурних виробів (основний споживач) зобов'язався забезпечити передачу електричної енергії в межах дозволених величин суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1( субспоживачу ) на виробничу базу, що розташована по вул. Комунальній, 20 в місті Сімферополі, до використання. Субспоживач, в свою чергу, зобов'язався провести реконструкцію та відновлення за рахунок власних коштів обладнання (відновлення та реконструкція ТП-510 по РУ-04кв: 6 панелей ЩО-70 до трансформаторів (2); встановлення на кабель 0,4 кв муфт у кількості 10 штук, розділка кабелів 0,4 кв у кількості 16 одиниць та підключення їх до рубильників) РУ-04кв ТП-510, розташованого на території основного споживача. Вартість виконаних робіт по відновленню РУ-04кв складає 29936,40 тис. грн. По закінченню робіт субспоживач зобов'язувався здати обладнання за актом основному споживачу.

Згідно пункту 1.3 договору сума, витрачена субспоживачем на реконструкцію та відновлення РУ-04кв зараховується їм в рахунок щомісячної оплати основному споживачу за послуги, пов'язані з передачею йому електроенергії.

Пунктом 1.4 договору сторони визначили умови, за якими основний споживач забезпечує передачу субспоживачу електричної енергії. Так сторони визначили, що основний споживач забезпечує передачу електричної енергії після укладення договору про спільне використання технологічних мереж;

відновлення РУ-04кв ТП-510;

укладення договору про поставку електричної енергії, який укладається між субспоживачем та постачальником електричної енергії.

В ході розгляду справи господарські суди попередніх інстанцій встановили, що між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1та СПП "Строитель Плюс" було укладено договір підряду на виконання будівельних робіт від 12.01.2004 року та проведено реконструкцію та відновлення ТП-510 по РУ-04кв, яка розташована по вул. Комунальна,26 у місті Сімферополя та що належить республіканському підприємству "Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського" на суму 29936,40 грн. Також позивачем були додатково виконані роботи у сумі 19962,00 грн., які не передбачались договором від 13.04.2005 року, однак безпосередньо випливали з умов і характеру договору та були необхідні для досягнення спільної мети.

Відповідач від підписання акта виконаних робіт відмовився.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства та відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таке ж положе ння міститься і в частині 1 статті 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміна та розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Приписами статті 653 названого Кодексу визначено, що у разі коли договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Ухвалюючи рішення у справі ані господарський суд Автономної Республіки Крим, ані Севастопольський апеляційний господарський суд не дослідили факт виконання позивачем умов договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача, а саме: господарськими судами попередніх інстанцій не було з'ясовано, чи укладався суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1з постачальником електричної енергії договір про поставку електричної енергії та чи ухилявся відповідач від її транспортування, тобто не виконував взяті на себе договірні зобов'язання. Посилання апеляційного господарського суду на відсутність зазначеного договору в матеріалах справи не може бути доказом відсутності даного договору взагалі, проте даний факт має принципове значення для вирішення спору по суті. Відповідно до частини першої статті 38 Господарського процесуального кодексу України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення, всупереч вимогам статей 38, 43 Господарського процесуального кодексу України, не витребували та не дослідили повно і всебічно всі обставини справи, чим порушили основний галузевий принцип здійснення правосуддя - принцип змагальності, згідно з яким господарський суд створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і, відповідно, правильного застосування законодавства.

Викладене свідчить про те, що господарськими судами попередніх інстанцій не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому судові акти прийняті за неповно з'ясованими обставинами справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки, відповідно до вимог статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9-- 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.08.2007 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 року у справі № 2-25/8625-2007 скасувати, справу скерувати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим .

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити частково.