Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У судовому засіданні, призначеному на 17.07.08 оголошено перерву до 11.09.08.

Ухвалою Заступника Голови Вищого господарського суду України від 17.07.08 строк розгляду касаційної скарги Київської обласної спілки споживчих товариств у цій справі продовжено.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 10.09.08 №02-12.2/336, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Швеця В.О., для розгляду касаційної скарги у справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

У зв'язку зі зміною складу колегії суддів розгляд касаційної скарги розпочатий з початку.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Ситенок О.Д. -за дов. від 17.07.08;

від третьої особи-1: ОСОБА_2. -за дов. від 06.08.05

Представники відповідача і третьої особи-2 у судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Київською обласною спілкою споживчих товариств у серпні 2007 року заявлений позов до Рокитнянської селищної ради про визнання недійсним Рішення Рокитнянської селищної ради від 12.12.06 №257 09 сесії V скликання "Про продовження оренди земельної ділянки ПП ОСОБА_1. на АДРЕСА_1". Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що на виділеній ПП ОСОБА_1. земельній ділянці розміщено цілісний майновий комплекс Рокитнянського ринку, власником якого є Київська облспоживспілка з 23.07.87, коли майно разом із земельною ділянкою було їй передано за актом прийому-передачі від 23.07.87. Передача Рокитнянського ринку здійснювалась відповідно до Постанови ЦК КПУ та РМ УСРС "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків" від 14.04.87 №124, за якими всі ринки із системи Міністерства торгівлі УРСР були безоплатно передані споживчій кооперації. На думку позивача, оскаржуване рішення порушує його права, передбачені статтею 377 Цивільного кодексу України, статтею 120 Земельного кодексу України, оскільки фактично відповідачем передано третій особі разом із землею, належні йому на праві власності споруди Рокитнянського ринку. Позивач зауважував, що правовстановлюючим документом на це майно є рішення Виконкому Київської облради народних депутатів від 05.05.87 №143. При цьому, позивач посилався і на постанову Апеляційного суду Київської області від 10.07.07 у справі №2/178, якою задоволено позов Київської облспоживспілки до Рокитнянського районного споживчого товариства, ОСОБА_1. та ОСОБА_3. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу і витребування майна з чужого незаконного володіння. Зазначеним судовим рішенням зобов'язано ОСОБА_1. звільнити нежилі будівлі, що розташовані в смт. Рокитне на вул. Радянській 7 та повернути їх у власність Київській обласній спілці споживчих товариств.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.10.07, ухваленим суддею Мальована Л.Я., в задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд дійшов висновку про відсутність доказів, підтверджуючих те, що право власності або право постійного користування спірною земельною ділянкою порушено.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Ільєнок Т.В., Корсакової Г.В., Мельника С.М., постановою від 17.03.08, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств залишив без задоволення. При цьому, суд апеляційної інстанції визнав безпідставними посилання позивача на постанову апеляційного суду Київської області від 10.07.07 у справі №2-178, оскільки вона прийнята пізніше ніж ухвалено оскаржуване рішення. Постанова обґрунтована приписами статей 20, 22 Земельного кодексу УРСР, статті 58 Конституції України, частини 2 статті 5 Цивільного кодексу України.

Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вважає, що про належність йому спірного майна на праві власності свідчить рішення Конституційного суду України, яким установлено, що безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки як цілісні майнові об'єкти перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації. Скаржник посилається на незастосування судами приписів статті 120 Земельного кодексу України, статей 191, 377 Цивільного кодексу України, адже, особа яка володіє єдиним майновим комплексом нерухомого майна має право на оформлення за собою права користування земельною ділянкою або права власності на земельну ділянку на якій розташовано нерухоме майно. Зазначає скаржник і про ненадання судами оцінки тому, що державна реєстрації на базі Рокитнянського ринку Київської облспоживспілки є чинною, що підтверджується обставинами встановленими при розгляді іншої справи №293/17-03/18-04. Водночас, скаржник посилається на залишення поза увагою судів і обставин встановлених при розгляді інших справ №294/3а-2003, №2/178. Скаржник наголошує на тому, що відповідно до свідоцтв про право власності та витягів про реєстрацію права власності Київська облспоживспілка є власником нерухомого майна Рокитнянського ринку. На думку скаржника, судом не враховано того, що земельна ділянка площею 1,12 га, надавалась СПД ОСОБА_1. за договором оренди від 11.11.04 саме для обслуговування нежитлових приміщень Рокитнянського ринку, які належать Київській облспоживспілки, що підтверджується рішенням Рокитнянської селищної ради від 05.05.05 №476.

Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. і пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції приписів матеріального і процесуального законодавства.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Рокитнянської селищної ради від 12.12.06 №257 09 сесії V скликання продовжено ПП ОСОБА_1. оренду земельної ділянки площею 1,0908 га терміном на 1 рік для ведення не сільськогосподарської підприємницької діяльності -обслуговування ринку в АДРЕСА_1. Предметом позову у цій справі є вимога Київської обласної спілки споживчих товариств до Рокитнянської селищної ради про визнання недійсним Рішення Рокитнянської селищної ради від 12.12.06 №257 09 сесії V скликання "Про продовження оренди земельної ділянки ПП ОСОБА_1. на АДРЕСА_1". Позивач вважає, що приймаючи оспорюване рішенням відповідач порушив приписи статей 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, оскільки надав в оренду земельну ділянку без згоди постійного землекористувача та не власнику майна, яке знаходиться на земельній ділянці. Відносини, пов'язані із землекористуванням, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , іншими нормативно - правовими актами. Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 20, 21 Земельного кодексу УРСР (в редакції 1970 року) право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів посвідчується державними актами на право користування землею.

Право короткострокового тимчасового користування землею посвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування, а право довгострокового тимчасового користування землею посвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Вказані документи видаються після відведення земельних ділянок в натурі. Видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею проводиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів.

Згідно зі статтею 22 названого Кодексу, забороняється приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею. П

риписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачем не надано, і відповідно матеріали справи не містять правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у Київської обласної спілки споживчих товариств права власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1. Не надано позивачем і договору оренди земельної ділянки та доказів, які б свідчили про порушення оспорюваним рішенням його прав власності або прав постійного користування земельною ділянкою. Зі змісту приписів статті 124 Земельного кодексу України вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади ч и органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву.

Розгляд заяви і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) . У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що постанова апеляційного суду Київської області від 10.07.07 №2-178, якою визнано право власності Київської обласної спілки споживчих товариств на об'єкти нерухомого майна, розміщені на території Рокитнянського ринку, не може бути підставою визнання рішення сільради недійсним, оскільки ухвалена через 7 місяців після прийняття спірного рішення. Інші доводи касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі.

Відповідно до частини 2 статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена правом встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях господарських судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями - 111-7, - 111-8, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.03.08 у справі №11/249-07 залишити без змін.

Касаційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств залишити без задоволення