35/60 Про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу продукції - Текст документа

В січні 2008 р. ЗАТ "Оболонь" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Квіза-Трейд" та просило, за наслідком уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України (1798-12) , стягнути з відповідача борг в сумі 8 010, 92 грн., 1751, 99 грн. - інфляційних втрат, 255, 47 грн. - відсотків річних. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором купівлі-продажу продукції зобов'язання щодо повернення зворотної тари у встановлені строки та не сплатив заставну вартість тари.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2008 р. (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2008 р. (судді: Корсак В.А., Авдеєв П.В., Коршун Н.М.), позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою, ТОВ "Квіза-Трейд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.03.2006 р. між ЗАТ "Оболонь" та ТОВ "Квіза-Трейд" було укладено договір купівлі-продажу продукції № 4 (надалі -Договір).

Відповідно до п. 1 розділ I Договору ЗАТ "Оболонь" (продавець) зобов'язаний виготовляти і продавати продукцію, а ТОВ "Квіза-Трейд" (покупець) зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах Договору та повертати тару в строк та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно п. 8 розділу II Договору покупець зобов'язаний повертати продавцю пляшку (якщо пляшка зворотна) - 98 % від оставленої кількості; кеги, вуглекислотні балони, ящики, піддони -100%. Вся зворотна тара повинна бути повернута покупцем продавцю в термін не більше 30 діб з дня отримання продукції, кеги в термін не більше: 18 діб для літніх місяців; 21 добу для весняних та осінніх місяців; 26 діб для зимових місяців, вуглекислотні балони в термін не більше 30 діб.

Відповідно до п. 13 розділ III Договору в разі неповернення покупцем зворотної тари або купівлі тари, покупець сплачує на користь продавця заставну вартість тари та податок на додану вартість (ПДВ), обов'язково вказуючи в платіжному дорученні "за відвантажену тару з урахуванням ПДВ", або оформляє протоколом взаємозаліку.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар разом зі зворотною тарою, що підтверджується товаротранспортними накладними за період з 28.09.2006 р по 13.10.2006 р.

Проте, відповідач взяті на себе згідно Договору зобов'язання щодо сплати за поставлений товар та повернення зворотної тари у встановлені строки належним чином не виконав. У зв'язку з чим на 01.02.2007 р. за ТОВ "Квіза-Трейд" рахувалась заборгованість в розмірі 174041, 38 грн., з яких 137 287, 78 грн. заборгованість за поставлену продукцію; 36 753, 60 грн. вартість зворотної тари. Зазначене підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за продукцію та тару.

Судами встановлено, що ТОВ "Квіза-Трейд" платіжним дорученням № 19852 від 23.02.2007 р. здійснив оплату в розмірі 166030, 46 грн., погасивши заборгованість за продукцію. У зв'язку з чим виникла переплата за продукцію в розмірі 28 742,68 грн.

Відповідно до п. 4 розділу III Договору, при наявності заборгованості покупця за відвантажену продукцію, всі перерахування коштів покупця, в першу чергу, зараховуються в рахунок погашення попередніх боргів покупця, в другу чергу, в рахунок погашення поточних боргів покупця, а при відсутності попередніх та поточних боргів платежі покупця зараховуються як попередня оплата за продукцію.

Відповідно до умов Договору переплата за продукцію в сумі 28742, 68 грн. була зарахована ЗАТ "Оболонь" в рахунок погашення боргу відповідача за зворотну тару. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 8010, 92 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України (436-15) , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України (435-15) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлені обставини належного виконання ЗАТ "Оболонь" зобов'язань за Договором, натомість ТОВ "Квіза-Трейд" належним чином не виконало свої зобов'язання за Договором по поверненню тари або сплаті заставної вартості тари, у зв'язку з чим за ТОВ "Квіза-Трейд" виникла заборгованість в розмірі 8 010, 92 грн.

В силу ст. 599 ЦК України (435-15) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 625 ЦК України (435-15) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суди підставно задовольнив позовні вимоги про стягнення суми боргу, інфляційних нарахувань та відсотків річних.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обгрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін; встановили обставини належного виконання ЗАТ "Оболонь" зобов'язань, а також обставини неналежного виконання ТОВ "Квіза-Трейд" зобов'язань по проведенню розрахунків, в порушення умов Договору та вимог законодавства; встановили розмір заборгованості у зв'язку з чим суди мотивовано присудили до стягнення суму основного боргу, інфляційні втрати та відсотки річних.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обгрунтовано та правомірно задоволено позов.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України (1798-12) , повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини, на які посилалось Товариство в обгрунтування своїх вимог і заперечень, грунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України (1798-12) , касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України (1798-12) та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обгрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.