460/11267/23 Про визнання протиправними дії і рішення ГУ ПФУ щодо відмови особі у зарахуванні зазначеного періоду роботи в ЛТД "Граніт" до страхового стажу під час розгляду її заяви про призначення пенсії; визнання неправомірним та скасування рішення ГУ ПФУ про відмову у призначенні особі пенсії за віком як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) із зменшенням пенсійного віку; зобов'язання ГУ ПФУ включити до страхового стажу зазначений період роботи в ЛТД "Граніт", та призначити особі пенсію за віком як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) із зменшенням пенсійного віку - 16.07.2024 Прийняття

визнати неправомірним та скасувати рішення ГУ ПФУ від 21.10.2019 про відмову у призначенні їй пенсії за віком як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII (796-12) );

зобов`язати ГУ ПФУ включити до страхового стажу зазначений період роботи в ЛТД "Граніт" з 10.01.1996 по 10.06.1999;

зобов`язати ГУ ПФУ призначити їй пенсію за віком як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала на те, що вона має право на пенсію за віком як потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, проте відповідач усупереч положенням статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" протиправно не включив до страхованого стажу період її роботи в ЛТД "Граніт" з 10.01.1996 по 10.06.1999, який підтверджено записами у трудовій книжці, що стало підставою для відмови у призначенні їй вказаної пенсії через недостатність страхового стажу.

2. Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 відкрито провадження у справі.

3. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки судом після відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява подана з пропуском строку звернення до суду і позивач не подала заяву про його поновлення. Запропоновано позивачці подати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх обґрунтування у строк тривалістю не більше 5 днів з дня вручення цієї ухвали.

4. 21.11.2023 позивачка подала до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду.

5. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом, з підстав, визначених у заяві про поновлення процесуального строку; позовну заяву залишено без розгляду; роз`яснено позивачці, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, вона має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

6. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.03.2024 залишив без змін ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 про залишення позовної заяви без розгляду.

7. 25.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024, а справу № 460/11267/23 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. Верховний Суд ухвалою від 09.05.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстави, визначеної абзацом 2 частини четвертої статті 328 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. У справі, яка розглядається суди встановили, що 02.10.2019 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII як потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

Рішенням від 21.10.2019 "Про відмову в призначенні пенсії" ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного стажу, оскільки трудова книжка НОМЕР_1, видана 12.01.1996 фірмою "Граніт" ЛТД за період роботи з 10.01.1996 по 10.06.1999, оформлена на бланку Української РСР, проте з 27.04.1993 діє постанова Кабінету Міністрів України № 201 "Про трудові книжки працівників", якою затверджені нові зразки бланків, про що позивачку територіальним органом Пенсійного фонду України було повідомлено листом.

Вважаючи такі дії і рішення відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 було відкрито провадження в цій адміністративній справі.

Після відкриття провадження у справі судом було встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтею 161 КАС України, оскільки позивачка звернулась до суду з пропуском шестимісячного строку звернення до суду та не надала заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх обґрунтування.

21.11.2023 від позивачки надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що оспорюване рішення відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи тривалістю 3 роки і 6 місяців має характер триваючого правопорушення, пов`язаного з неправильним застосуванням матеріального закону, стосується права на соціальний захист; нею вчинялися дії на отримання доказів на підтвердження стажу роботи і оскарження дій відповідача. При цьому у цій заяві позивачка вказувала, що на час звернення за призначенням пенсії її страховий стаж навіть без урахування періоду роботи в ЛТД "Граніт" становив 16 років 8 місяців та 5 днів, що відповідно є більшим за мінімально необхідний страховий стаж згідно із статтею 55 Закону № 796-ХІІ.

Також у заяві про поновлення строку звернення до суду позивачка вказувала, що протягом 2019-2022 років вона вчиняла дії щодо отримання доказів на підтвердження стажу роботи, зокрема, зверталася до архівного відділу Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області, до Урядового контактного центру та Пенсійного фонду України.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачка пропустила строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України та не обґрунтувала належними доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, які пов`язані з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами, які заважали їй вчасно звернутися за захистом порушеного права до адміністративного суду із відповідною позовною заявою.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Касаційну скаргу, з посиланням на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у його рішенні від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та 71378/10) стосовно того, що "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , у випадку якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування, позивака обґрунтувала, зокрема, тим, що звертаючись до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ вона мала законні підстави для очікування призначення пенсії, оскільки установлені законодавством вимоги щодо пенсійного віку з урахуванням його зменшення та страхового стажу на час звернення до ГУ ПФУ були виконані. Водночас позивачка зазначає, що рішення відповідача про відмову у призначенні їй пенсії за віком як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII фактично позбавляє її права на пенсію, а залишення без розгляду позовної заяви унеможливлює судовий захист права на пенсію.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

13. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 викладав правові висновки стосовно загального правила щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (z1566-05) (далі - Порядок № 22-1), а також щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.

14. Так, відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

15. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

16. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

17. Тож, колегія суддів констатує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

18. Верховний Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

19. Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

20. Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

21. Тож, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

22. Так, у справі, яка розглядається предметом спору є дії і рішення відповідача пов`язані із реалізацією позивачкою її права на призначення пенсії за віком як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, які вчинені (прийняті) у жовтні 2019 року, проте з позовною заявою позивачка звернулася до суду 05.05.2023.

24. При цьому, позивачкою не наведено конкретних обставин (об`єктивних факторів), які перешкоджали їй вчасно звернутися за захистом порушеного права до адміністративного суду із відповідною позовною заявою.

25. Тож, колегія суддів погоджуються із висновком суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про те, що позивачка пропустила строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України стосовно дій та рішення відповідача, пов`язаних із реалізацією позивачкою її права на призначення пенсії за віком як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, які вчинені (прийняті) у жовтні 2019 року, та не обґрунтувала належними доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, які пов`язані з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

26. Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що право громадян на пенсійне забезпечення гарантовано Конституцією України (254к/96-ВР) (стаття 46).

27. При цьому, згідно із статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

28. Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів, що в свою чергу вимагає належного правового регулювання відповідних правовідносин.

29. В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі № 796-ХІІ (796-12) , який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.

30. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

31. Так, статтею 55 Закону № 796-XII визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, згідно із частиною першою якої особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

32. Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

33. Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) і цього Закону.

34. Умови призначення пенсії за віком регламентовані у статті 26 Закону № 1058-IV частиною першою якої визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років.

35. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

36. Разом з цим, відповідно до умов статті 55 Закону № 796-XII тривалість необхідного страхового стажу для осіб, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, має бути зменшена на відповідну кількість років зменшення пенсійного віку, тобто від 3 до 6 років, але не менше 15 років страхового стажу.

37. Отже, для отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону № 796-XII (796-12) особа має відповідати певним вимогам:

наявність певного віку, визначеного за правилами статті 55 Закону № 796-XII;

факт проживання/постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993;

наявність відповідного страхового стажу, який може бути зменшено на кількість років зменшення пенсійного віку (але не більше 6 років), але не менше 15 років страхового стажу.

38. При цьому, в силу вимог положень статей 22, 58 Конституції України за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII (796-12) , у тому числі за правилами статті 55, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин незалежно від його фактичної реалізації.

39. До того ж, Європейським судом з прав людини напрацьована практика за якою пенсія включається в поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". Отже, при з`ясуванні змісту поняття "майно" недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції.

40. Так, у рішенні ЄСПЛ від 07.112013 у справі "Пічкур проти України" (заява № 10441/06, пункти 41- 43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.

41. Водночас юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

42. Так, у справі "Суханов та Ільченко проти України" ЄСПЛ зазначив, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява № 68385/10 та №71378/10, пункт 35).

43. Отже, у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі "легітимні очікування" та "майнові права" (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13.12.1984 щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

44. Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв і, якщо людина очевидно підходить під ці критерії, це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

45. Тобто, реалізація позивачкою права на пенсійне забезпечення може бути захищена судом за наявності для цього правових підстав в рамках строку звернення до суду, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 КАС України, оскільки право на пенсію за віком виникає незалежно від того чи фактично воно було реалізовано шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, та не втрачається у разі завершення строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

46. Тому, заявлені позивачкою 05.05.2023 позовні вимоги можуть бути захищені судом за наявності для цього підстав з 05.11.2022 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 КАС України, у зв`язку із чим із чим суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про залишення без розгляду всіх позовних вимог ОСОБА_1 .

47. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

48. З урахуванням наведеного, Верховний Суд приходить до висновку про те, що касаційну скаргу позивачки слід задовольнити, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024 скасувати, а справу №460/11267/23 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.