9/144 Про визнання дійсними договору оренди та додаткового договору - 27.11.2008 Прийняття

У квітні 2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" в особі Кіровоградської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-Нафта" про визнання дійсним договору оренди №109-МГ від 01.11.2006р. та додаткового договору №1 від 09.03.2007р. до нього на підставі ч.2 ст. 220, ч.2 ст. 793 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2008р. у даній справі залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного підприємця Сібірцеву Наталю Василівну.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.06.2008р. у справі №9/144 (суддя Шевчук О. Б.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.2008р. у справі №9/144 (колегія суддів у складі головуючого судді Лотоцької Л.О., суддів Бахмат P.M., Євстигнеєва О.С.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" в особі Кіровоградської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" задоволено частково. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.06.2008р. у справі №9/144 скасовано. Прийнято нове рішення. В позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та невірне викладення обставин справи, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції частково, прийняти нове рішення, яким визнати дійсним договір оренди від 01.11.2006р. №109-МГ та додатковий договір №1 від 09.03.2007р. до нього.

Відповідач скористався правом, наданим ст.- 111-2 ГПК України, та надіслав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить у задоволенні касаційних вимог відмовити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 27.11.2008р. не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином. Суд касаційної інстанції вважає, що неявка вказаних представників не перешкоджає розгляду скарги за наявними матеріалами відповідно до ст.ст. 75, - 111-5 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 01.11.2006р. між Кіровоградською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"(орендар) та Підприємством з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-Нафта"(орендодавець) був укладений договір оренди приміщення №109-МГ, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення площею 219м-2, що знаходиться за адресою: м.Олександрія, вул. Червоного Козацтва, 47, для розміщення банківської установи.

Пунктом 2.1 цього договору сторони встановили строк його дії - одинадцять місяців з моменту прийняття орендованого майна по акту прийому-передачі - до 30.09.2007р. включно.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.3 цього договору, за орендоване приміщення встановлюється наступна орендна плата за кожен місяць оренди: сума без ПДВ 1000грн., ПДВ 20% 200грн., загальна сума з ПДВ 1200грн. Сторони домовились, що коефіцієнт індексації дорівнює 1; орендну плату орендар сплачує орендодавцю шляхом попередньої оплати за кожен місяць оренди протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунка на оплату.

01.11.2006р. на виконання умов даного договору сторонами підписано акт прийому-передачі майна в оренду, за яким позивачу передано приміщення площею 219кв.м., що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м.Олександрія, вул. Червоного Козацтва, будинок 47.

Як зазначено судом першої інстанції, позивачем сплачена орендна плата за період з листопада 2006р. по квітень 2008р. включно в повному обсязі згідно платіжних доручень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.03.2007р. сторонами був укладений додатковий договір №1 до договору №109-МГ від 01.11.2006р. оренди приміщення, яким сторони дійшли згоди щодо внесення змін до пунктів 1.2, 1.6, 2.1 договору та викладення зазначених пунктів у новій редакції:

- п.1.2 "Приміщення буде використовуватись для розміщення банківської установи, інша частина приміщення, яку не займатиме банківське відділення або страхова компанія використовується на власний розсуд орендаря, однак право власності на об'єкт оренди не виникає".

- п.1.6 "Передача орендарем майна в подальшу оренду не забороняється, для передачі майна в подальшу оренду майна орендарю не потрібне письмове/усне погодження орендодавця."

- п.2.1 "Строк оренди складає сорок місяців з моменту прийняття орендованого майна по акту прийому-передачі (до 1 березня 2010р. включно)".

Згідно з п.6 цього додаткового договору він набуває чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє на протязі дії основного договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно з частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 793 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Місцевий господарський суд, відмовляючи позивачу у задоволенні позову виходив з того, що строк дії договору №109-МГ від 01.11.2006р. складає 11 місяців та саме на виконання його умов було передано орендоване позивачу майно й сплачувалась орендна плата відповідачу.

Врахувавши приписи ст. 764 ЦК України, умови п.2.1 договору, відсутність заперечень відповідача щодо продовження строку дії договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк дії цього договору продовжено до 31.08.2008р. включно.

При цьому, місцевим господарським судом зазначено, що оскільки даний договір не підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню, то й відсутні підстави для визнання його дійсним судом в порядку, визначеному ст. 220 ЦК України.

Крім того, оцінюючи укладений сторонами 09.03.2007р. додатковий договір №1 до договору №109-МГ від 01.11.2006р. оренди приміщення, місцевий господарський суд, врахувавши приписи ст. 654 ЦК України, дійшов висновку, що він не містить всіх істотних умов договору, передбачених для договору найму; відсутні докази повного чи часткового виконання сторонами саме додаткового договору, оскільки передача орендованого майна та сплата орендної плати проведена та проводиться на підставі договору №109-МГ; позивачем не доведено ухилення відповідача від нотаріального посвідчення такого договору. Водночас суд першої інстанції, врахувавши вказаний в додатковому договорі строк оренди приміщення, зазначив, що цей додатковий договір має бути посвідчений нотаріально на підставі ч.2 ст. 793 ЦК України, однак дійшов висновку про відсутність підстав для визнання дійсним додаткового договору №1 до договору №109-МГ від 01.11.2006р. оренди приміщення, укладеного сторонами 09.03.2007р.

Натомість суд апеляційної інстанції, за результатами перегляду справи в апеляційному порядку вірно не погодився з наведеними судом першої інстанції висновками та скасував прийняте ним рішення, прийняв, при цьому, нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням приписів статтей 654, 639, 209, 793 Цивільного кодексу України, правильно встановивши, що строк дії договору оренду приміщення з додатковим договором до нього, склав більше трьох років, дійшов вірного висновку, що договір оренди підлягав нотаріальному посвідченню.

Водночас судом апеляційної інстанції підставно спростований висновок суду першої інстанції щодо продовження (пролонгації) строку дії спірного договору №109-МГ до 31.08.2008р., із зазначенням, що змінами, внесеними додатковим договором до вказаного договору на підставі статті 651 Цивільного кодексу України, згідно ч.1 ст. 653 Цивільного кодексу України змінилися зобов'язання сторін щодо строку оренди із визначенням його дії до 01.03.2010р. включно.

Відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом апеляційної інстанції з урахуванням приписів наведеної норми вірно вказано, що для розгляду спору щодо дійсності спірного договору необхідно встановити, чи виконані умови договору сторонами, встановити факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення такого договору, та лише за наявності наведених обставин суд може визнати такий договір дійсним і у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагатиметься.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, які ними виконуються, що не заперечується позивачем та відповідачем.

Водночас судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивач в обґрунтування ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, послався на надіслання відповідачу листів від 12.03.2007р., 16.03.2007р. з вимогою до відповідача нотаріально посвідчити спірний договір №109-МГ від 01.11.2006р., додатковий договір №1 від 09.03.2007р. до нього та здійснити оплату нотаріальних послуг, у відповідь на які відповідач повідомив, що умовами договору не встановлений обов'язок орендодавця здійснити оплату нотаріального посвідчення вищевказаних договорів, а ці договори, на його думку, не потребують нотаріального посвідчення. Здійснивши правову оцінку вказаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач поклав на відповідача обов'язок щодо вчинення дій для нотаріального посвідчення договору.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції послався на положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Мін'юста України від 03.03.2004р. №20/5 (z0283-04) , згідно якої запроваджена нею процедура вчинення нотаріальних дій при посвідченні правочинів вимагає явки до нотаріуса представників сторін за договором та надання йому відповідних документів для перевірки обсягу цивільної правоздатності юридичних осіб, які беруть участь у правочинах.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд встановивши, що спірний договір не міг бути посвідчений нотаріально за відсутності другої сторони за договором - позивача у справі, ухилення обох сторін від нотаріального посвідчення спірного договору зі змінами, внесеними додатковим договором, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання цього договору дійсним та скасував прийняте у справі судом першої інстанції рішення, прийняв нове рішення, яким відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст.ст. - 111-5, - 111-7 ГПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази; у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи, викладені скаржником в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції згідно зі ст.ст.- 111-5, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги позивача їх не спростовують, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.- 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" в особі Кіровоградської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" залишити без задоволення.