990/193/24 Про визнання протиправними дії Вищої ради правосуддя щодо неправомірної відмови у наданні запитуваної інформації на інформаційний запит; зобов'язання ВРП розглянути по суті інформаційний запит та надати особі відповідь по суті запиту - 15.07.2024 Прийняття

29.05.2024 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1, позивачка) до ВРП (далі-відповідач), у якій позивачка просить:

визнати протиправними дії Вищої ради правосуддя щодо неправомірної відмови у наданні запитуваної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.02.2024, що міститься у листі від 19.02.2024;

зобов`язати Вищу раду правосуддя розглянути по суті інформаційний запит від 12.02.2024 та надати ОСОБА_1 відповідь по суті запиту.

На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначає, що відповідач, надавши відповідь не по суті запиту, неправомірно відмовив у наданні інформації, чим порушив право ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації.

Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Призначено розгляд справи по суті в судове засідання у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами на 15.07.2024.

У поданому відзиві відповідач у задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити. Вказує, що Вища рада правосуддя, в межах п`яти робочих днів, листом секретаріату ВРП від 19.02.2024 № 5773/0/9-24 надала відповідь, вказавши посилання, за яким можна ознайомитися з документами, що знаходяться у матеріалах дисциплінарного провадження за скаргою № К-115/0/7-23. Відповідь від 19.02.2024 надіслана на поштову та електронну адресу, які були вказанні в інформаційному запиті.

24.06.2024 до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 зазначила, що відповідач, вказуючи у відзиві на позов, що у відповіді на інформаційний запит наведено посилання, за яким можна ознайомитися з документами, що знаходяться у матеріалах дисциплінарного провадження за скаргою №К-115/0/7-23, фактично не заперечує, що не надав відповідь по суті запиту.

З`ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 12.02.2024 на електронну адресу ВРП надійшов інформаційний запит ОСОБА_1, у якому позивачка просила:

1. Надати точну, повну та достовірну інформацію з переліком документів, які знаходяться у справі № К-115/0/7-23 та надати їх копії.

2. Інформацію надати у п`ятиденний термін на адресу АДРЕСА_1 та на е-адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами розгляду запиту ОСОБА_1 від 12.02.2024, Вища рада правосуддя листом секретаріату ВРП від 19.02.2024 № 5773/0/9-24 повідомила заявника про надання їй доступу до усіх наявних документів, які знаходяться в матеріалах дисциплінарного провадження за скаргою № К-115/0/7-23, із додаванням інтернет-посилання, за яким можна ознайомитися з документами.

Окрім того, роз`яснено, що порядок надання справ (матеріалів) для ознайомлення учасниками дисциплінарного провадження врегульовано главою 27 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 №52/0/15-17 (у редакції рішення ВРП від 21.11.2023 №1068/0/15-23, з подальшими змінами).

Відповідь ВРП від 19.02.2024 направлена позивачці на поштову та електронну адреси, які були вказанні в інформаційному запиті.

Покликаючись на положення частини другої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", ОСОБА_1 вказує у позові на те, що відповідач неправомірно відмовив їй у наданні запитуваної інформації, через те, що лист ВРП від 19.02.2024 не містить відповіді по суті запиту.

Суд перевірив наведені у позові і у відзиві на нього доводи, а також доводи відповіді на відзив, дійшов висновку про таке.

Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Зокрема, запитувач має право оскаржити: надання недостовірної або неповної інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача (пункти 4, 7 частини другої статті 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Правовідносини щодо прав та обов`язків учасників справи регулюються Законом України від 02.10.1992 № 2657-XII "Про інформацію" (2657-12) (далі - Закон № 2657-XII (2657-12) ), Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) (далі - Закон № 2939-VI (2939-17) ), Законом України "Про Вищу раду правосуддя" (1798-19) (далі- Закон №1798-VIII (1798-19) ) та Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) (далі - Закон № 1402-VIII (1402-19) ), оскільки виникли з питань дотримання Вищою радою правосуддя як суб`єктом владних повноважень і розпорядником публічної інформації забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону № 1798-VIII Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Відповідно до статті 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За визначенням статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Забезпечення доступу до публічної інформації здійснюється двома способами: шляхом її систематичного та оперативного оприлюднення і оновлення, зокрема, на офіційних веб-сайтах, а також надання інформації за запитами на інформацію.

При цьому, спосіб забезпечення доступу до публічної інформації залежить, у тому числі, від виду (характеру, суті) такої інформації, а кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.

Зміст положень Закону №2939-VI (2939-17) свідчить про те, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив, яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.

Тобто розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації й відповідно не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.

Аналогічна позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №9901/925/18 (провадження №11-219заі19).

Відповідно до статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 направила на електронну адресу ВРП інформаційний запит (вх. № 14/10/16-24) 12.02.2024, на який відповідач 19.02.2024 надав відповідь за № 5773/0/9-24.

Отже, відповідь ВРП на інформаційний запит ОСОБА_1 надана у строки, передбачені статтею 20 Закону № 2939-VI.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує на те, що протиправність дій відповідача полягає у наданні ВРП відповіді не по суті запиту.

Судом встановлено, що в інформаційному запиті ОСОБА_1 просила надати їй точну, повну та достовірну інформацію з переліком документів, які знаходяться у дисциплінарній справі за скаргою № К-115/0/7-23 та надати їх копії.

Зі змісту цього інформаційного запиту слідує, що позивачкою викладено зміст запиту узагальнено та щодо переліку наявних документів у справі за скаргою № К-115/0/7-23, а також поставлено питання про отримання копій цих документів.

Своєю чергою, ВРП у відповіді на запит повідомила заявника про надання їй доступу до усіх наявних документів, які знаходяться в матеріалах дисциплінарного провадження за скаргою № К-115/0/7-23 за прямим інтернет-посиланням на матеріали дисциплінарного провадження для авторизованого входу.

Таким чином, надання відповіді на запит про доступ до публічної інформації шляхом відкриття доступу до всіх матеріалів дисциплінарного провадження за скаргою № К-115/0/7-23, свідчить про розгляд інформаційного запиту по суті.

Додатково відповідач повідомив у відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 про її право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження за скаргою № К-115/0/7-23 за процедурою, передбаченою для учасника дисциплінарного провадження Регламентом Вищої ради правосуддя.

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що відповідь ВРП на інформаційний запит ОСОБА_1 містить достовірну, точну та повну інформацію в межах питань, сформульованих запитувачем інформації та свідчить про розгляд відповідачем інформаційного запиту по суті.

Всі інші доводи наведені позивачкою в обґрунтування позовних вимог вказаних висновків Суду не спростовують.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.

З огляду на встановлені у справі обставини і наведені вище норми законодавства, Верховний Суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог, а тому вони задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а відповідачем не надано доказів понесення ним судових витрат, то такі розподілу не підлягають.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241- 246, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії повністю.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.