990/67/24 Про визнання протиправним і скасування рішення ВККС; зобов'язання ВККС допустити особу до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі у конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Комісії "Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів - 11.07.2024 Прийняття

- зобов`язати ВККС допустити ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі у конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 "Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів" (зі змінами).

2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до Указу Президента України від 06 жовтня 2021 року № 503/2021 (503/2021) його призначено на посаду судді Миколаївського окружного адміністративного суду. 24 грудня 2023 року він звернувся до ВККС із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного адміністративного суду, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 "Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів", однак ВККС оскаржуваним рішенням не допустила позивача до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в цьому конкурсі, мотивувавши свої висновки тим, що ОСОБА_1 не відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII (1402-19) ), оскільки не має п`ятирічного стажу роботи на посаді судді станом на день подання документів.

3. Позивач вважав такі висновки Комісії хибними, виходячи з того, що з огляду на положення абзацу четвертого пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (1402-19) , а також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 30 травня, 24 жовтня 2019 року у справах №№ 9901/805/18, 9901/2/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19 та від 18 листопада 2021 року у справі № 9901/15/21, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Це, на його думку, означає, що при обчисленні стажу позивача, який дає право на призначення на посаду судді апеляційного суду, має застосовуватись частина друга статті 137 Закону № 1402-VIII, положеннями якої у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді Миколаївського окружного адміністративного суду, було визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Тому, враховуючи, що за статтею 127 Конституції України та статтею 69 згаданого Закону на посаду судді може бути призначений громадянин України, який, зокрема, має стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, позивач вважає, що його стаж на посаді судді на день звернення до відповідача із заявою про участь у згаданому конкурсі, становив більше п`яти років, а отже, він відповідав вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону №1402-VIII.

Позиція відповідача

4. У відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що за змістом частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII під відповідним стажем роботи розуміється саме професійна діяльність на певних посадах, зазначена у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, зокрема, професійна діяльність на посаді судді. Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Тобто, стаж на посаді судді починає свій обрахунок з моменту зайняття посади судді.

5. Посилання позивача на положення частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII відповідач вважав помилковими. На його переконання, ця норма, зважаючи на її розміщення у розділі IX "Забезпечення суддів" Закону № 1402-VIII (1402-19) , регулює правовідносини, які виникають при вирішенні питань забезпечення суддів, а саме, обчислення суддівської винагороди та реалізації права на відставку, водночас для цілей конкурсу для зайняття посади судді не застосовується.

6. На думку ВККС, тлумачення указаних норм, яке застосовує позивач, даватиме підстави вважати, що вперше призначений на посаду суддя місцевого суду одразу після такого призначення матиме стаж роботи на посаді судді, достатній для зайняття посади апеляційного суду, що, на переконання ВККС, по-перше, не відповідає меті встановлення мінімального стажу роботи на посаді, а по-друге, суперечить змісту пункту 4 частини першої статті 28 Закону щодо застосування до сукупного стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) пункту 1 частини першої цієї ж статті.

7. Крім цього, відповідач вважає помилковими посилання позивача на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду в справах №9901/805/18, №9901/2/19, №9901/302/19 та №9901/15/21, оскільки правовідносини в них були зумовлені реалізацією суддею права на відставку та, відповідно, не стосуються предмета заявленого позивачем позову.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

8. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 10 травня 2024 року відмовив у задоволенні позову.

9. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що правило, сформульоване у пункті 1 частини першої статті 28 Закону №1402-VIII щодо потреби наявності стажу роботи на посаді судді не менше п`яти років є чітким і не має бланкетного характеру, тобто не потребує застосування правил, визначених іншими правовими нормами і, відповідно, не містить відсилання до них.

10. Як зазначив суд першої інстанції, на користь такого висновку свідчить зокрема те, що у разі застосування до вимоги, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 28 Закону №1402-VIII, правил установлених частиною другою статті 137 цього ж Закону, як на тому наполягає позивач, виникає логічна помилка, на якій обґрунтовано зауважив відповідач, а саме, суддя місцевого суду вже у перший день призначення матиме стаж роботи на посаді судді, достатній для судді апеляційного суду.

11. З огляду на наведене, суд першої інстанції критично оцінив посилання позивача на те, що визначені частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII правила застосовуються в усіх без винятку випадках, які стосуються питань обчислення стажу судді.

12. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у межах конкурсу на посаду судді апеляційного суду до встановленого пунктом 1 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII необхідного п`ятирічного стажу роботи на посаді судді не зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена на надає право для призначення на посаду судді (частина друга статті 137 Закону № 1402-VIII).

13. Зазначив суд першої інстанції і про те, що встановлення законом відмінних вимог до стажу для суддів судів різних інстанцій, не порушує принципу єдності статусу суддів, оскільки не впливає на елементи цього статусу, наявність єдиного порядку набуття статусу судді, сукупність прав та обов`язків судді, єдність юридичних гарантій, які надають суддям можливість бути неупередженими, об`єктивними, безсторонніми та незалежними.

14. Визначення у законі для судді апеляційного суду вимоги щодо потреби наявності більш тривалого стажу з-поміж конкретно визначених видів професійної діяльності, порівняно з вимогами, встановленими до кандидата на посаду судді першої інстанції не є свавільними і таке нормативне закріплення переслідує легітимну мету наповнення судів вищих інстанцій більш досвідченими кадрами.

15. Суд першої інстанції відхилив посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 30 травня, 24 жовтня 2019 року у справах №9901/805/18, №9901/2/19, від 17 вересня 2020 року у справі №9901/302/19 та від 18 листопада 2021 року у справі №9901/15/21, оскільки правовідносини в цих справах були зумовлені реалізацією суддею права на відставку та, відповідно, не стосуються предмета позову в справі, яка розглядається, іншими словами, є нерелевантними.

16. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про правильність висновку Комісії про відсутність у позивача передбаченого пунктом 1 частини першої статті 28 Закону №1402-VIII п`ятирічного стажу роботи на посаді судді станом на день подання ним документів та зазначив, що системний аналіз положень пункту 1 частини першої статті 28, частини першої статті 69 та частини другої статті 137 Закону №1402-VIII дає підстави стверджувати, що в розглядуваній ситуації відповідач має рацію у питанні застосування правових норм при визначенні відповідності особи, яка виявила бажання взяти участь у відповідному конкурсі, вимогам, що ставляться до стажу професійної діяльності кандидата на посаду судді апеляційного суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

17. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 йдеться про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права.

18. ОСОБА_1 твердить, що порядок обчислення стажу судді визначений статтею 137 Закону № 1402-VIII. Законодавець, застосовуючи в нормі частини другої цієї статті слово "також", вказав на додаткову правову підставу зарахування до стажу роботи на посаді судді, а саме стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

19. Тому, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що положення статті 137 Закону№ 1402-VIII для цілей конкурсу не застосовуються, оскільки вони регулюють правовідносини, які виникають при вирішенні питань забезпечення суддів, а саме обчислення суддівської винагороди та реалізації права на відставку.

20. Апеляційна скарга містить посилання і на те, що пункт 1 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII не регулює питання порядку та складових стажу судді апеляційного суду, а лише визначає, що суддею апеляційного суду може бути особа, що має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років, не розкриває змісту поняття посади судді. Водночас у Законі № 1402-VIII (1402-19) є лише одна стаття 137, яка встановлює порядок обчислення та складові стажу роботи на посаді судді.

21. Також ОСОБА_1 зауважує, що розміщення статті 137 Закону № 1402-VIII в розділі ІХ "Забезпечення суддів" відповідає вимогам законодавчої техніки і жодним чином не обмежує застосування її норм при обрахунку суддівського стажу для інших потреб.

22. Йдеться у скарзі й про те, що відповідач, протиправно не допустивши позивача до участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, порушив його право на доступ до професії, чим порушив одне з фундаментальних прав людини - право на працю.

23. Виходячи з єдності статусу суддів, Спірне рішення визначає відмінне від установленого частиною другою статті 52 Закону № 1402-VIII регулювання єдиного статусу судді, що свідчить про різні підходи Комісії до питання статусу суддів, а отже про неоднакове ставлення до суддів попри те, що їх наділено єдиним юридичним статусом, зокрема у можливості кар`єрного зростання.

24. Зазначає, що така позиція відповідача є дискримінаційною також і до представників правничої спільноти, які не є суддями, адвокатами та / або науковцями.

25.У відзиві на апеляційну скаргу ВККС посилається на те, що наявність стажу професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, поряд з відповідністю іншим вимогам, визначають особу такою, що відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, а для цілей відповідності вимогам на посаду судді апеляційного суду особа має відповідати також ще й додатковим умовам, визначеним у статті 28 Закону № 1402-VIII, зокрема мати стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років. Відповідно, буквальне тлумачення змісту цієї норми дає підстави вважати, що повторне включення до цього стажу професійного стажу у сфері права щонайменше п`ять років (і як кандидата на посаду судді, і як судді, що має стаж роботи не менше п`яти років) не відповідає закладеним законодавцем кваліфікаційним вимогам на посаду судді апеляційного суду.

26. Вимоги, визначені пунктами 1-4 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII, є самостійними (окремими) та виступають додатковими умовами зайняття посади судді апеляційного суду до вже викладених у частині першій статті цієї статті.

27. Зазначає, що Спірне рішення не носить дискримінаційного характеру та не порушує принципу єдності статусу суддів, оскільки логічним є те, що вимоги до професійної кваліфікації, зокрема і стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) для судді апеляційної інстанції є вищими ніж для судді першої інстанції, а для суддів спеціалізованих судів та Верховного Суду ці вимоги є ще вищими і така диференціація до вимог стажу професійної діяльності в залежності від інстанції суду не порушує прав осіб, що претендують на зайняття посади судді.

28. Просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Рух апеляційної скарги

29. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 травня 2024 року відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 19 червня 2024 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Установлені судом першої інстанції обставини справи

30. Відповідно до Указу Президента України від 06 жовтня 2021 року № 503/2021 "Про призначення суддів" (503/2021) ОСОБА_1 призначено на посаду судді Миколаївського окружного адміністративного суду.

31. 14 вересня 2023 року Комісія прийняла рішення № 94/зп-23 "Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів" (далі - Рішення № 94/зп-23), яким вирішено:

1. Оголосити конкурс на зайняття 532 вакантних посад суддів в апеляційних судах згідно з додатком 1: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення - 410; в апеляційних судах із розгляду господарських справ - 56; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ - 66;

2. Затвердити умови проведення конкурсу на зайняття 532 вакантних посад суддів в апеляційних судах згідно з додатком 2;

3. Затвердити оголошення про проведення конкурсу на зайняття 532 вакантних посад суддів в апеляційних судах згідно з додатком 3;

4. Розмістити оголошення про проведення конкурсу на зайняття 532 вакантних посад суддів в апеляційних судах на офіційному вебсайті Комісії, вебпорталі судової влади та опублікувати відповідне оголошення в газеті "Голос України";

5. Питання допуску до участі у конкурсі на зайняття 532 вакантних посад суддів в апеляційних судах вирішити ВККС у складі колегій;

6. Формування рейтингу та питання рекомендування для призначення кандидатів суддями розглянути ВККС у пленарному складі.

32. Згідно із затвердженими на виконання пункту 2 цього рішення ВККС Умовами проведення конкурсу на зайняття 532 вакантних посад суддів в апеляційних судах (додаток 2 до Рішення №94/зп-23) до участі в першій стадії конкурсу допускаються особи, які: 1) у порядку та строки, визначені оголошенням, подали всі необхідні документи; 2) на день подання документів відповідають встановленим статтями 28 та 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду.

33. 24 грудня 2023 року позивач звернувся до ВККС із заявою, у якій просив допустити його до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного адміністративного суду, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року як особу, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII, а також провести стосовно нього кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. За результатами конкурсу просив рекомендувати його для призначення на вакантну посаду судді апеляційного адміністративного суду.

34. Спірним рішенням ОСОБА_1 відмовлено в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами).

35. Свої висновки Комісія мотивувала тим, що позивача було призначено на посаду судді Миколаївського окружного адміністративного суду відповідно до Указу Президента України від 06 жовтня 2021 року № 503/2021 (503/2021) , отже, він не має передбаченого пунктом 1 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII п`ятирічного стажу роботи на посаді судді станом на день подання ним документів.

36. ВККС зазначила, що положення частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII для цілей конкурсу не застосовується, оскільки регулює правовідносини, які виникають при вирішенні питань забезпечення суддів, а саме обчислення суддівської винагороди та реалізації права на відставку. За змістом пункту 4 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII під відповідним стажем роботи розуміється саме професійна діяльність, зазначена в пунктах 1-3 частини першої цієї статті, зокрема, професійна діяльність на посаді судді. За іншого тлумачення зазначених норм суддя місцевого суду навіть у перший день призначення вже матиме стаж роботи на посаді судді, достатній для судді апеляційного суду, що, на переконання Комісії, по-перше, не відповідає меті встановлення мінімального стажу роботи на посаді, а по-друге, суперечить змісту пункту 4 частини першої статті 28 Закону №1402-VIII щодо застосування до сукупного стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) пункту 1 частини першої цієї ж статті.

37. Комісія також дослідила періоди наукової діяльності позивача та дійшла висновку, що сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) ОСОБА_1 відповідно до вимог, визначених пунктами 1-2 частини першої статті 28 Закону №1402-VIII, становить менше семи років.

38. Як підсумок, ВККС констатувала відсутність у позивача відповідного стажу роботи, що є підставою для відмови в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

39. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

40. За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

41. Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1402-VIII суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років;

2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.

42. Згідно з частиною першою статті 52 цього Закону суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

43. За правилами частини першої статті 69 Закону № 1402-VIII на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.

44. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 69 Закону № 1402-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), стажем професійної діяльності у сфері права є стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти.

45. 30 грудня 2023 року набрав чинності Закон України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри" (далі - Закон № 3511-IX), яким внесено зміни, зокрема до Закону № 1402-VIII (1402-19) .

46. Відповідно до пункту 57 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (1402-19) (у редакції, чинній на час прийняття Спірного рішення) ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX.

47. Статтею 79-3 Закону № 1402-VIII визначено особливості проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, зокрема, апеляційного суду. За правилами частин другої, третьої цієї статті у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду).

48. З метою допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду кандидат на посаду судді подає до ВККС:

1) письмову заяву про участь у конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання;

2) документи, визначені пунктами 2-13 частини першої статті 72 цього Закону;

3) документи, що підтверджують дотримання однієї з вимог, визначених частиною першою статті 28, частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.

49. Відповідно до частини четвертої цієї ж статті Закону № 1402-VIII (1402-19) Комісія на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді (пункт 1).

50. Згідно із частинами третьою та п`ятою статті 101 Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на час ухвалення спірного рішення) рішення колегії ВККС ухвалюється більшістю голосів.

51. Рішення Комісії, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

52. Аналіз положень статей 28, 69 та 79-3 Закону № 1402-VIII дає підстави вважати, що законодавець чітко визначив умови за яких особа може бути суддею апеляційного суду, згідно з якими така особа має: 1) відповідати встановленим вимогам до кандидата на посаду судді, однією з яких є умова щодо наявності щонайменше п`ятирічного стажу професійної діяльності у сфері права; 2) за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердити здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді; 3) відповідати одній з вимог, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII.

53. Крім того, оскільки у частині першій статті 52 Закону № 1402-VIII визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі, саме такий стаж після призначення особи суддею та зарахування її у штат суду має враховуватися як стаж на посаді судді для цілей вирішення питання відповідності кандидата вимогам на посаду судді апеляційного суду.

54. Отже, наявність у особи професійного стажу у сфері права щонайменше п`ять років є однією з вимог, яким має відповідати кандидат на посаду судді. Водночас, для того, щоб особа могла обійняти посаду саме судді апеляційного суду, вона має підтвердити за результатами кваліфікаційного оцінювання здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді та відповідати одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону № 1402-VIII, а саме: мати стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років, або - науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років, або - досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років, або - сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.

55. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ВККС обґрунтовано констатувала відсутність у позивача необхідного для зайняття посади судді апеляційного суду передбаченого пунктом 1 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII стажу роботи на посаді судді та відмовила йому в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі.

56. Аналізуючи та надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо зарахування до стажу на посаду судді для цілей конкурсу на посаду судді апеляційного суду п`ятирічного стажу професійної діяльності у галузі права, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що положення щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, закріплена у частині другій статті 137 Розділу IX "Забезпечення суддів" Закону № 1402-VIII (1402-19) . Частиною п`ятою статті 135 Закону № 1402-VIII поставлено розмір (у відсотках до посадового окладу) виплачуваної суддям щомісячної доплати за вислугу років в залежність від тривалості стажу роботи. Тобто, саме для цілей визначення питань забезпечення суддів у частині другій статті 137 Закону № 1402-VIII унормовано, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Тому з доводами апеляційної скарги в цій частині Велика Палата погодитися не може.

57. Необґрунтованими є й доводи апеляційної скарги щодо проявів дискримінації відносно ОСОБА_1 та порушення принципу єдності статусу суддів.

58. Так, суд першої інстанції слушно послався на пункт 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року (v013p710-20) у справі № 13-р/2020, в якому йдеться про те, що судді системи судоустрою і судді Конституційного Суду України виконують свої обов`язки на професійній основі, мають однаковий юридичний статус, основу якого становлять спільні елементи, незалежно від місця суду в системі судоустрою чи від адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді. Однаковість юридичного статусу усіх суддів обумовлена, зокрема, наявністю єдиного порядку набуття статусу судді, сукупністю прав та обов`язків судді, єдністю юридичних гарантій, які надають суддям можливість бути неупередженими, об`єктивними, безсторонніми та незалежними. Із набуттям статусу судді пов`язане й набуття передбачених Конституцією та законами України гарантій незалежності.

59. Суд першої інстанції слушно зауважив, що встановлення законом різних вимог до стажу для суддів судів різних інстанцій, не порушує принципу єдності статусу суддів, оскільки не впливає на елементи цього статусу, наявність єдиного порядку набуття статусу судді, сукупність прав та обов`язків судді, єдність юридичних гарантій, які надають суддям можливість бути неупередженими, об`єктивними, безсторонніми та незалежними.

60. За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства", заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі "Ван Раалте проти Нідерландів") (пункти 48-49 рішення від 07 листопада 2013 року у справі "Пічкур проти України", заява № 10441/06).

61. Аналогічний підхід у своїх рішеннях застосовує й Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У протилежному випадку встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004 (v014p710-04) ).

62. Інші твердження і міркування, які містить апеляційна скарга, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

63. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а зазначеного рішення - без змін.